Постанова № 43099131, 04.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2015 р. Справа№ 910/19531/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Корсакової Г.В.

Самсіна Р.І.

За участю представників сторін:

Від позивача Алпатьєва Н.Ю.

Від відповідача-1 Мусійчук В.А.

Від відповідача-2 Ларченко К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Каралопа Анатолія Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014р. у справі №910/19531/14 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Каралопа Анатолія Васильовича

до 1. Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації

2. Комунального підприємства "Житлосервіс "Куренівка"

про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору № 12206 від 27.05.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва 26.11.2014, повний текст якого складено 28.11.2014 у справі № 910/19531/14 в задоволені позову Фізичної особи - підприємця Каралопа Анатолія Васильовича до Оболонської районної у м. Києві державної адміністрації та комунального підприємства "Житлосервіс "Куренівка" про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору № 12206 від 27.05.2010 - відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на час закінчення договору оренди та розгляду справи питання оренди комунального майна територіальної громади міста Києва регулюються Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, затвердженим рішенням Київської міської ради від 22.09.11. № 34/6250, відповідно до п. 8.8 якого встановлено, що договори оренди укладаються на підставі рішення Київської міської ради про передачу об'єкта оренди. Дане рішення приймається постійною комісією з питань власності. Тобто відповідач-1 здійснює свої повноваження орендодавця майна комунальної власності територіальної громади м. Києва тільки за наявністю відповідного рішення Київської міської ради і не наділений повноваженнями самостійно приймати рішення про передачу об'єктів комунальної власності в оренду. У матеріалах справи не міститься доказів того, що Київською міською радою приймалось рішення про передачу в оренду об'єкту оренди після 27.05.2013, тобто після припинення дії договору оренди № 12206 від 27.05.2010. Натомість, згідно з п. 4.2.1.1 засідання постійної комісії Київради з питань власності від 24.12.2013 було вирішено задовольнити звернення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та відмовити ФОП Каралопу A.B. у продовженні строку дії договору оренди нежитлових приміщень на вул. Фрунзе, 170-А, в м. Києві. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації укласти додаткову угоду до договору оренди нежитлового будинку (приміщення) є незаконними, оскільки такі вимоги ґрунтуються на необхідності обмеження правомочностей власника щодо розпорядження майном.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням суду першої інстанції позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 - змінити, а саме задовольнити позов та зобов'язати відповідачів укласти додаткову угоду з ФОП Каралоп А.В. до договору № 12206 від 27.05.2010р. оренди нежитлового будинку (приміщення) 170-А по вул.. Фрунзе у м. Києві стосовно продовження терміну дії договору на 2 роки та 364 дні з 03.10.2013.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції під ча свинесенян рішення не враховано наявність розпорядження Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації № 480 від 03.10.2013, яке є підставою для продовження договору № 12206 від 27.05.2010 року оренди нежитлового приміщення, що знаходиться по вул. Фрунзе, 170-А, в м. Києві. Також позивач продовжує користуватися цим приміщенням та належним чином виконує обов'язки орендаря, визначені договором, а значить у нього виникло переважне право на продовження дії договору оренди, відповідно до Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Однак, орендодавець необгрунтовано ухиляється від укладення додаткової угоди про продовження договору № 12206 від 27.05.2010.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Каралопа А.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі №910/19531/14 передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Станіку С.Р., для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя: Станік С.Р., судді: Власов Ю.Л., Самсін Р.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.12.2014 у справі № 910/19531/14 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Каралопа А.В. прийнято до провадження, порушено апеляційне провадження, розгляд скарги призначено на 04.02.2015.

Але 04.02.2015 судове засідання по справі № 910/19531/14 не відбулось, у зв'язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. у відпустці.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2015 у зв'язку з виходом головуючого судді Станіка С.Р. з відпустки, розгляд апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Каралопа А.В. на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі №910/19531/14 призначено на 18.02.2015.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 розгляд справи відкладено до 04.03.2015.

В судовому засіданні 04.03.2015 представник апелянта апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 04.03.2015 проти апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції винесено у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування або зміни в апеляційному порядку - відсутні.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач-1 наголошував на тому, що орендоване позивачем за договором № 12206 від 27.05.2010 майно (нежила будівля № 170-А по вул.. Фрунзе у м. Києві) належить до об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва, від імені та в інтересах якої згідно ч. 5 ст. 16, ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виступає Київська міська рада, і для продовження користування відповідним майном необхідне її рішення, як уповноваженого органу. В свою чергу, згідно рішення постійної комісії Київської міської ради з питань власності від 24.12.2013 (п. 4.2 протоколу № 166) ФОП Каралопу А.В. відмовлено у продовженні строку дії договору оренди нежитлових приміщень.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні 04.03.2015 проти апеляційної скарги заперечував, просив суд у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції винесено у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування або зміни в апеляційному порядку - відсутні. Крім того, представник відповідача-2 в судовому засіданні пояснив суду, що на даний час КП «Житлосервіс «Куренівка» не наділено повноваженнями на прийняття рішень щодо продовженян догворів оренди з орендарями.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, нежитлова будівля за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 170-А, перебувала на балансі КП „Житлосервіс „Куренівка" Оболонського району у м. Києві та була передана відповідачу-2 рішенням Оболонської районної у м. Києві ради № 30.06.2005 від 30/16 "Про передачу майна" у користування.

27.05.2010 між Фізичною особою - підприємцем Каралопом А.В. (орендар) та Управлінням комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (орендодавець) був укладений договір № 12206 оренди нежитлового будинку (приміщення) по вул. Фрунзе, 170-А № 12206.

Згідно з п. 1.1 договору орендодавець на підставі рішення сесії Оболонської районної у м. Києві ради № 27/8 від 27.05.2010р. передав, а орендар прийняв в оренду нежитлову будівлю за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 170-А, для пункту прийому вторинної сировини.

Згідно з пунктом 9.1 Договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє з 27.05.2010 до 25.10.2013.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що орендар, який належно виконує свої обов'язки по договору, після закінчення терміну дії договору має переважне право за інших рівних умов на укладення договору оренди на новий строк, крім випадків, коли об'єкт оренди потрібен власнику майна для розміщення бюджетних установ, комунальних підприємств або їх структурних підрозділів. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, повинен письмово повідомити про це орендодавця не пізніше ніж за 1 місяць до закінчення терміну дії договору. Дозвіл на укладення нового договору оренди надається рішенням районної ради (розпорядженням райдержадміністрації) згідно встановленого порядку. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших умов договору, переважне право орендаря на укладення нового договору припиняється.

Усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються у письмовій формі і набувають чинності з моменту їх підписання (п.п. 9.1, 9.2 договору).

Договір припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (п. 9.4 договору).

Виходячи із змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Об'єктом оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення), орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування, управляти нерухомим майном, яке перебуває у комунальній власності (ст.ст. 4, 5 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється у зв'язку із закінченням строку, на який його було укладено.

09.09.2010 Київською міською радою було прийнято рішення «Про питання організації управління районами в місті Києві» № 7/4819, відповідно до якого вирішено не утворювати районні у місті Києві ради, а також припинено з 31.10.2010 шляхом ліквідації районні в місті Києві ради і їх виконавчі органи, зокрема Оболонську районну у місті Києві раду та Оболонську районну у місті Києві державну адміністрацію, а також утворено відповідні ліквідаційні комісії.

22.10.2010 комісією з припинення виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації) «Про питання самостійних структурних підрозділів виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації)» було припинено шляхом ліквідації Управління комунального майна району Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонської районної у місті Києві державної адміністрації), а пунктом 7 вказаного рішення функції орендодавця нежитлових приміщень разом з документацією до 01.01.2011 були передані балансоутримувачам цих нежитлових приміщень (комунальним підприємствам Оболонського району та районному управлінню освіти).

02.12.2010 Київською міською радою було прийнято рішення № 284/5096 «Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва», яким установлено, що договори оренди об'єктів комунальної власності територіальних громад районів у місті Києві, укладених на виконання рішень районних у місті Києві рад, термін дії яких не закінчився, є чинними та підлягають виконанню відповідно до вимог законодавства України (п. 4).

Згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010р. № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві" нежитлова будівля по вул. Фрунзе, 170-А, була передана до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.

Крім того, нежила будівля за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 170-А відноситься до майна територіальної громади міста Києва і має статус комунального майна.

Відповідно до ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

У відповідності до п. 1 ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено повноваження органів місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад здавати об'єкти права комунальної власності в оренду відповідно до закону.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

22.09.2011 Київською міською радою було прийнято рішення «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» № 34/6250, яким затверджено Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва (п.1), уповноважено виступати орендодавцями майна територіальної громади міста Києва:

- п. 2.1. Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління) - щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).

- п. 2.2. Районні в місті Києві державні адміністрації (далі райдержадміністрації) - щодо майна, яке передане їм в управління.

- п. 2.3. Комунальні підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

З огляду на наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір оренди № 12206, укладений 27.05.2010 між Фізичною особою - підприємцем Каралопом А.В. (орендар) та Управлінням комунального майна району виконавчого органу Оболонської районної у м. Києві ради (орендодавець) діяв до його закінчення, а саме до 25.03.2013, і жодних змін до нього стосовно зміни особи - орендодавця - у встановленому порядку не вносилось. При цьому, відповідач-1, ні з моменту винесення розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010р. № 1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві", ні з моменту прийняття рішення Київською міською радою «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» № 34/6250, автоматично не набув статусу орендодавця за договором оренди № 12206 від 27.05.2010, і ні відповідним розпорядженням, ні наведеним Положенням зазначених питань не врегульовано.

Таким чином, при внесенні змін до договору оренди, Оболонська района у місті Києві державна адміністрація, набувши повноваження орендодавця майна згідно рішення Київської міської ради «Про затвердження Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва» № 34/6250 від 22.09.2011, має прийняти на себе права та обов'язки за відповідним договором, оскільки інше (зміна орендодавця в силу прийняття відповідного нормативно-правового акту) не передбачене ні договором оренди № 12206 від 27.05.2010, ні вищезазначеним Положенням.

Як встановлено судом апеляційної інстанції і підтверджується наявними матеріалами справи, на момент закінчення строку дії договору № 12206 від 27.05.2010, тобто станом на 25.05.2013, вже діяло Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250.

В свою чергу, позивачем заявлені вимоги до відповідачів про зобов'язання укласти додаткову угоду з ФОП Каралоп А.В. до договору № 12206 від 27.05.2010 оренди нежитлового будинку (приміщення) 170-А по вул.. Фрунзе у м. Києві стосовно продовження терміну дії договору на 2 роки та 364 дні з 03.10.2013, тобто позивачем заявлено вимогу, яка стосується зміни істотної умови договору оренди, а саме строку, шляхом зобов'язання відповідачів (відповідача-1, як орендодавця, який отримав відповідні повноваження згідно Положення, та відповідача-2, як балансоутримувача майна) підписати відповідну додаткову угоду.

В свою чергу, розділом 12 «Порядок внесення змін до договорів оренди» Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 визначено, що зміна істотних умов договору оренди здійснюється за згодою орендодавця та орендаря з обов'язковим попереднім погодженням таких змін Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (п. 12.3), з метою розгляду питання про зміну істотних умов договору оренди орендар подає заяву, три підписані ним примірники змін до договору та, у випадках визначених законом, звіт про оцінку об'єкта оренди до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), райдержадміністрації або підприємства, яке є орендодавцем до закінчення строку дії договору (п. 12.5), райдержадміністрація або підприємство, яке є орендодавцем, протягом 15 робочих днів опрацьовує подані документи та надає до Головного управління пропозиції щодо зміни істотних умов договору оренди, підписані ними примірники змін до договору та, у разі необхідності, звіт про оцінку об'єкта оренди для проведення рецензування (п. 12.6), з урахуванням результатів рецензування звіту про оцінку Головне управління протягом 30 календарних днів з дати отримання документів готує і надає до Комісії узагальнені пропозиції щодо зміни істотних умов договору оренди (п. 12.7), постійна комісія з питань власності Київради на своєму засіданні розглядає надані пропозиції та за результатами розгляду погоджує або відмовляє в погодженні питання щодо зміни істотних умов договору оренди (п. 12.8).

В встою чергу, згідно з п. 4.2.1.1 протоколу № 166 засідання постійної комісії Київради з питань власності від 24.12.2013, комісією було вирішено задовольнити звернення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та відмовити ФОП Каралопу A.B. у продовженні строку дії договору оренди нежитлових приміщень на вул. Фрунзе, 170-А, в м. Києві.

Таким чином, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позивачу уповноваженим органом з розгляду питання щодо зміни істотних умов договору оренди було відмовлено ФОП Каралопу A.B. у продовженні строку дії договору оренди нежитлових приміщень на вул. Фрунзе, 170-А, в м. Києві. При цьому, при відмові враховано і відповідне звернення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, яка хоча за відповідним Положенням і виступає орендодавцем відповідної нерухомості (тобто здійснює певні правомочності орендодавця), але не наділена повноваженнями самостійно приймати рішення про передачу об'єктів комунальної власності в оренду, оскільки рішення (тобто вираження волі власника - територіальної громади міста Києва - на передачу майна в оренду) приймається відповідним органом місцевого самоврядування, а саме Київською міською радою, яка реалізує відповідні повноваження згідно приписів Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що встановлення обставин із наявністю яких, у відповідності до Положення, орендарю може бути відмовлено в зміні істотних умов договору оренди не є компетенцією суду, а має здійснюватись у встановленому порядку, тобто при розгляді усіх документів за передбаченою Положенням процедурою. Суд не наділений повноваженнями розглядати подані документи та приймати рішення про можливість підписання відповідачем змін до договору чи обгрунтовувати відмову в підписанні відповідачем запропонованих змін, погоджувати чи відмовляти в погодженні зміни істотних умов договору оренди (п. 12.8, 12.9 Положення).

Згідно з п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК України, ч. 2 ст. 20 ГК України одним із способів захисту прав та інтересів є зміна правовідношення, отже суд може захистити порушене право шляхом зміни умов договору за рішення суду.

У відповідності до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором…; якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, із змісту наведених норм випливає, що за відсутності згоди (домовленості) сторін про зміну умов договору він може бути змінений на вимогу однієї із сторін за рішенням суду лише за наявності підстав, передбачених договором або законом.

Матеріалами справи не підтверджено досягнення згоди між сторонами у питанні зміни договору оренди № 12206 від 27.05.2010 в частині продовження строку оренди, відповідно на вимогу однієї із сторін договору, судом може бути прийнято рішення про зміну правовідношення лише з підстав передбачених договором або законом.

Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затверджене Рішенням Київської міської ради від 22.09.2011р. №34/6250, аналогічно умовам договору оренди, не містить імперативних приписів щодо обов'язкового внесення змін до договорів оренди, в частині продовження строку оренди, а тому внесення змін до істотних умов договору оренди має здійснюватись з дотриманням встановленого порядку.

Виходячи із заявленого предмету позову з підстав, якими позивач обґрунтовує свої вимоги звертаючись до суду, ФОП Каралоп А.В. стверджує про обов'язок відповідачів укласти (підписати) відповідну додаткову угоду до договору про внесення змін, тоді як наявність такого обов'язку не заперечується відповідачами, зокрема і відповідачем-1, який відзначає про можливість розгляду поданих позивачем документів у відповідності із встановленою процедурою, чим обумовлюється необхідність вирішення питання про погодження чи відмову у погодженні зміни істотних умов договору.

Судом не може бути прийнято рішення про згоду орендодавця на внесення змін до істотних умов договору, оскільки згідно положень статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не наведено положень закону, в силу яких у відповідачів виникає безумовний обов'язок укласти угоду про внесення змін до істотних умов договору з позивачем на запропонованих позивачем умовах, а чинне законодавство не містить заборони щодо врегулювання питання продовження строку оренди або укладення нового договору на договірних засадах, тобто при досягненні згоди між сторонами стосовно оренди нерухомого майна територіальної громади міста Києва з дотриманням встановленої законом процедури.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що відповідач-2 - КП "Житлосервіс "Куренівка" на час розгляду справи не є балансоутримувачем будівлі за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 170-А, а отже, ніяким чином прав та охоронюваних законом інтересів позивача - не порушував, у зв'язку з чим підстави для зобов'язання в судовому порядку відповідача-2 вчиняти дії по підписанню додаткової угоди - відсутні.

Згідно з положеннями ст. 764 Цивільного кодексу України наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Аналогічна норма міститься в ч. 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якої у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому, такі заперечення мають бути висловлені ним як до закінчення терміну дії договору оренди, так і протягом одного місяця після закінчення цього строку.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

При цьому відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника.

З огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що після закінчення строку дії договору оренди, переоформлення орендних правовідносин на новий строк може здійснюватись виключно шляхом укладення нового договору оренди у порядку, передбаченому Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Щодо доводів позивача про наявність у нього переважного права на укладення договору оренди, суд апеляційної інстанції зазначає, що особа, яка володіє певним правом має пріоритет перед іншими особами, які володіють аналогічним правом, при його реалізації. Однак, судом не встановлено, що в момент припинення дії договору оренди був укладений інший договір оренди на зазначене приміщення або були заяви інших осіб на оренду приміщення, які були б задоволені, що б у сукупності з іншими обставинами могло свідчити про порушення переважного права позивача.

При цьому, посилання позивача на норми ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" щодо порушення його переважного права на продовження договору оренди, спростовуються змістом зазначених норм, адже дані норми регулюються порядком реалізації переважного права орендаря на укладання договору оренди на новий термін, а не порядок продовження договору (постанова Верховного Суду України від 12.04.05 у справі № 2/317, постанови Вищого господарського суду України від 18.10.12 у справі № 5016/318/2012 (6/14); № 5022-8/553-2012 від 26.07.12).

Також, позивач у позові зазначав, що 09.04.2013 він звернувся до відповідача-1 з пропозицією про продовження договору оренди та надав необхідну документацію, але вказана пропозиція була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Так, згідно поданого позивачем на стадії апеляційного розгляду листа № 9 від 09.04.2013, адресованого голові Оболонської районної і місті Києві державної адміністрації, ФОП Каралопом А.В. просив продовжити дію договору оренди № 12206 від 27.05.2010 строком на 3 роки.

Проте, станом на момент вирішення спору в суді першої інстанції, ні на стадії апеляційного розгляду справи, позивачем не було подано належних і допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33,34 Господарського процесуального кодексу України, що ним разом з відповідною заявою також було подано обумовлені Положенням про оренду майна територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 документи, які необхідні для розгляду питання про продовження строку оренди.

Натомість, судом першої інстанції вірно встановлено, що згідно з п. 4.2.1.1 засідання постійної комісії Київради з питань власності від 24 грудня 2013р. було вирішено задовольнити звернення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації та відмовити ФОП Каралопу A.B. у продовженні строку дії договору оренди нежитлових приміщень на вул. Фрунзе, 170-А, в м. Києві.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Тобто, обов'язок доказування покладається на сторони.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Також, судовий збір за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Каралопа Анатолія Васильовича на рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі №910/19531/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 у справі №910/19531/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/19531/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Г.В. Корсакова

Р.І. Самсін