Рішення № 43099115, 12.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р.Справа № 922/320/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Ера", м. Харків до Публічного акціонерного товариства банку "Меркурій", м. Харків про та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору до про визнання недійсним договору Приватної промислово - торгівельної фірми "Юсі", м. Харків Публічного акціонерного товариства банку "Меркурій", м. Харків визнання частково недійсним договоруза участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

третьої особи - Олійник К.Ю. довіреність б/н від 18.11.14 р.;

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати недійсним договір № 02/2-08-103 застави товарів в обороті від 06.06.2013 року, а також покласти на відповідача понесені витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02 лютого 2015 року, клопотання позивача про відкладення розгляду справи було судом задоволено та розгляд справи було відкладено до 11 лютого 2015 року.

11.02.2015 р. Приватна промислово-торговельна фірма «ЮСІ» надала до суду позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, в якій просить суд: визнати недійсним пункт 3.4 договору № 02/2-08-103 застави товарів в обороті від 06.06.2013 року.

Представник ПАТ Банк «Меркурій» у судовому засіданні не заперечував проти прийняття заяви Приватної промислово-торговельної фірми «ЮСІ».

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11 лютого 2015 року прийнято позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватної промислово - торгівельної фірми "Юсі" до Публічного акціонерного товариства банку "Меркурій", про визнання частково недійсним договору, для спільного розгляду із первісним позовом. Розгляд справи відкладено на "18" лютого 2015 р. о 12:00.

Представник Приватної промислово-торговельної фірма «ЮСІ» надав через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18 лютого 2015 року клопотання третьої особи судом задоволено та розгляд справи було відкладено до 04 березня 2015 року.

04.03.15 р. Приватна промислово-торговельна фірма «ЮСІ» надала до суду заяву про зміну предмету позову в якій просила суд: визнати недійсним пункт 3.4 договору № 02/2-08-103 застави товарів в обороті від 06.06.2013 року та визнати припиненими зобов'язання за договором № 02/2-08-103 застави товарів в обороті від 06.06.2013.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04 березня 2015 року прийнято заяву третьої особи про зміну предмету позову та розгляд заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору продовжено з урахуванням цих змін. Розгляд справи відкладено на "12" березня 2015 р. о 11:15.

В судове засідання 12.03.2015 р. Приватне підприємство «ЕРА» та ПАТ Банк «Меркурій» не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Приватною промислово-торговельною фірмою «ЮСІ» (ППТФ «ЮСІ») та Публічним акціонерним товариством «Банк Меркурій» було укладено договір № 02/2-08-103 застави товарів в обороті від 06.06.2012 (договір застави).

Договір застави був укладений в забезпечення вимог ПАТ «Меркурій», що виникають із Договору невідновлюваної кредитної лінії в національній валюті № 02/1-25К-41 від 06 червня 2012 року (кредитний договір, основне зобов'язання). Кредитний договір укладено між ПАТ «Банк Меркурій» та Приватним підприємством «ЕРА» (далі-позичальник). Розмір кредиту згідно з Кредитним договором складає 10 284 000,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору застави ППТФ «ЮСІ» передало Банку у заставу товари в обороті, що належать йому на праві власності, склад яких визначається згідно додатку № 1 до договору, який є невід'ємною частиною договору.

Ринкова вартість товарів в обороті за договором застави становить 51 421 064,75 грн., з урахуванням 20 % ПДВ.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 40 Закону України «Про заставу» предметом застави товарів в обороті або переробці можуть бути сировина, напівфабрикати, комплектуючи вироби, готова продукція тощо.

Частина 3 ст. 1 Закону України «Про заставу» встановлює, що застава виникає, зокрема, на підставі договору.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

Статтями 583 ЦК України та ст. 11 Закону України «Про заставу» встановлено, що заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручителя).

Відповідно до змісту договору застави, ППТФ «ЮСІ» є майновим поручителем за кредитним договором (основним зобов'язанням), а не боржником.

Однак, пунктом 3.4 договору застави встановлено, що у випадку, коли суми, вирученої від продажу майна, недостатньо для повного задоволення вимог, Заставодержатель має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна заставодавця.

Згідно частини 4 статті 591 ЦК України якщо сума, одержана від реалізації предмета застави, не покриває вимоги заставодержателя, він має право отримати суму, якої не вистачає, з іншого майна боржника в порядку черговості відповідно до статті 112 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про заставу» задоволення вимог заставодержателя в разі недостатньої суми, вирученої від реалізації предмета застави. У випадках, коли суми, вирученої від продажу предмета застави, недостатньо для повного задоволення вимог заставодержателя, він має право, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна боржника в порядку черговості, передбаченої законодавством України.

Згідно п. 4.3.5. Пленуму Вищого господарського суду України від 24 листопада 2014 року № 1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» з огляду на приписи статті 583 ЦК України, статті 11 Закону України «Про заставу», статей 1 та 11 Закону України «Про iпотеку» заставодавцем (iпотекодавцем) може виступати як сам боржник, так i третя особа (майновий поручитель). Майновий поручитель несе вiдповiдальнiсть перед кредитором за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета застави.

Суд дійшов висновку, що умова про повну відповідальність заставодержателя (майнового поручителя) за зобов'язанням боржника по кредитному договору, викладена в п. 3.4 договору застави від 06.06.2013 року, порушує права ППТФ «ЮСІ» та суперечить положенням статті 24 Закону України «Про заставу» та ч. 4 статті 591 ЦК України.

Частинами 2, 3 ст. 215 Цивільного кодексу встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин), або ж якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства.

Згідно статті 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч. 1 статті 207 Господарського кодексу України (ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватної торговельно-промислової фірми «ЮСІ» в частині визнання недійсним пункту 3.4 договору № 02/2-08-103 застави товарів в обороті від 06.06.2012 року підлягають задоволенню, а позовні вимоги Приватного підприємства «ЕРА» про визнання недійсним договору № 02/2-08-103 застави товарів в обороті від 06.06.2013 року, враховуючи положення статті 217 ЦК України, не підлягають задоволенню.

Стосовно позовної вимоги Приватної торговельно-промислової фірми «ЮСІ» про визнання припиненими зобов'язань за договором № 02/2-08-103 застави товарів в обороті від 06.06.2012 року, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Під час дослідження доказів наданих ППТФ «ЮСІ», судом було встановлено, що 07.11.2014 року ПАТ Банк «Меркурій» направив позивачу лист № 4543/02/3, в якому було зазначено, що 13 листопада 2014 року представниками банку буде здійснюватись документальна та фактична перевірка, зокрема, товарів в обороті відповідно до додатку №1 до договору № 02/2-08-103 застави товарів в обороті від 06.06.2012 року.

12.11.2014 року ППТФ «ЮСІ» направила до ПАТ Банк «Меркурій» лист-відповідь в якому було зазначено, що станом на 12.11.2014 року на балансі ППТФ «ЮСІ» відсутні товари в обороті за договором № 02/2-08-103 застави товарів в обороті від 06.06.2012 року та зазначалось, що товари були реалізовані в процесі господарської діяльності та зважаючи на складну економічну ситуацію ППТФ «ЮСІ» не має змоги придбати нові аналогічні товари.

Як вбачається із матеріалів справи та не заперечується представниками учасників судового процесу, 13.11.2014 року представниками Банку «Меркурій» разом з представником ППТФ «ЮСІ» була проведена документальна та фактична перевірка товарів в обороті, зокрема, відповідно до додатку №1 до договору № 02/2-08-103 застави товарів в обороті від 06.06.2012 року та складено акт про проведення перевірки наявності, стану та умов зберігання заставленого майна.

Під час судового засідання досліджувались балансова довідка № 475 та акт від 13.11.2014 р. відповідно до яких, судом було встановлено, що товари згідно додатку № 1 до договору № 02/2-08-103 застави товарів в обороті від 06.06.2012 року відсутні на балансі ППТФ «ЮСІ» та у ППТФ «ЮСІ» відсутнє право власності на вказані товари.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність обставин, про відсутність на балансі ППТФ «ЮСІ» товарів в обороті згідно додатку № 1 до договору № 02/2-08-103 застави товарів в обороті від 06.06.2012 року та що у Приватної промислово-торговельної фірми «ЮСІ» відсутнє право власності на зазначені товари.

Відповідно до ст. 42 ЗУ «Про заставу» при заставі товарів в обороті або у переробці заставодавець зберігає за собою право володіти, користуватися та розпоряджатися предметом застави відповідно до правил цього розділу.

З огляду на положення ст. 40-42 Закону України «Про заставу» фактично виникає проміжок часу, коли предмета застави немає, та є загроза, що заставодавець, реалізувавши заставлені товари, не матиме змоги придбати нові, на які поширювалися б заставні зобов'язання, а банк - заставодержатель втрачає всі переваги заставного кредитора та можливість реалізації права на звернення стягнення на заставне майно. При цьому, договір застави товарів в обороті або переробці не має однієї із основних речово-правових ознак застави - права слідування, а тому, коли майно вибуло із власності заставодавця, воно перестає бути предметом застави, на відміну від загального правила, передбаченого ст. 27 Закону України «Про заставу».

Частина 1 статті 42 ГК України визначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно статті 597 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно статті 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про заставу» застава припиняється: припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Стаття 28 Закону України «Про заставу» є спеціальною нормою, яка регулює питання припинення правовідносин, які виникають з договорів застави. Зазначений перелік обставин для припинення правовідносин є виключним, однак жодної з вказаних обставин не було доведено позивачем під час судового засідання.

Відсутність можливості у заставодавця придбати нові товари не є непереборною силою чи будь-якою іншою обставиною, настання якої ППТФ «ЮСІ» не могло і не повинно було передбачити, та які зумовлюють неможливість виконання зобов'язання, виходячи зі змісту ст. 607 ЦК України, а є підставою, яка унеможливлює звернення стягнення на заставне майно згідно ст. 40-42 Закону України «Про заставу».

За таких підстав, суд дійшов висновку, що з урахування положень статті 28 Закону України «Про заставу» відсутність товарів в обороті (заставного майна) не є підставою для визнання зобов'язань за договором застави припиненими, а позовна вимога про визнання припиненими зобов'язань за договором № 02/2-08-103 застави товарів в обороті від 06.06.2012 року не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні первісного позову, судові витрати по первісному позову покладаються на позивача по первісному позову, оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору судові витрати покладаються на відповідача, з вини якого спір доведено до суду, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні первісного позову Приватного підприємства «ЕРА» про визнання недійсним договору № 02/2-08-103 застави товарів в обороті від 06.06.2012 року укладеного між Приватною промислово-торговельною фірмою «ЮСІ» в особі директора Савича В.М. та Публічним акціонерним товариством Банк «Меркурій», в особі Першого заступника Голови правління Куценка Олега Володимировича - відмовити.

2. Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Приватної торговельно-промислової фірми «ЮСІ» - задовольнити частково.

3. Визнати недійсним пункт 3.4 договору № 02/2-08-103 застави товарів в обороті від 06.06.2012 року укладеного між Приватною промислово-торговельною фірмою «ЮСІ» в особі директора Савича В.М. та Публічним акціонерним товариством Банк «Меркурій», в особі Першого заступника Голови правління Куценка Олега Володимировича, в якому зазначається: «У випадку, коли суми, вирученої від продажу майна, недостатньо для повного задоволення вимог, Заставодержатель має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення вимоги, з іншого майна заставодавця.».

4. В частині позовних вимог щодо визнання припиненими зобов'язань за договором № 02/2-08-103 застави товарів в обороті від 06.06.2012 року укладеного між Приватною промислово-торговельною фірмою «ЮСІ» в особі директора Савича В.М. та Публічним акціонерним товариством Банк «Меркурій», в особі Першого заступника Голови правління Куценка Олега Володимировича - у задоволенні позову відмовити.

5. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Банк «Меркурій» (61002, м. Харків, вул. Петровського, 23, код ЄДРПОУ 14360386) на користь Приватної промислово-торговельної фірми «ЮСІ» (61036, м. Харків, вул. Дизельна, 3/5; код ЄДРПОУ 21178268) судовий збір у сумі 1218,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.03.2015 р.

Суддя Ю.В. Светлічний