Рішення № 43098796, 10.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/25/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2015 Справа № 908/801/15-г

за позовом Приватного торгово-будівельного підприємства "ЮВЄС" (49126, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, офіс 306)

до Розівської центральної районної лікарні (70300, смт. Розівка Розівського району Запорізької області, вул. Калініна, 14)

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача : Михайлець І.В. - довіреність б/н від 10.01.2015 р.;

від відповідача: Богославська С.В. - керівник - Виписка з ЄДР № 308870 від 03.03.2012 р.,

Карлова Н.М. - довіреність б/н від 04.03.2015 р.;

ВСТАНОВИВ:

Приватне торгово-будівельне підприємство "ЮВЄС" звернулося в господарський суд Запорізької області із позовною заявою про стягнення з Розівської центральної районної лікарні суми 76546,95грн., з якої: суму 11557,27 грн. складають 3 % річних та суму 64989,68 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення статей 526, 625 ЦК України, ст.ст. 20, 193 ГК України та на неналежне виконання відповідачем рішення господарського суду Запорізької області від 01.08.2013 р. у справі № 908/2376/13. Зокрема позивач зазначає, що внаслідок невиконання грошового зобов'язання, визначеного до стягнення рішенням господарського суду у справі № 908/2376/13, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу нараховано суму 3% річних та суму інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.02.2015 р. порушено провадження у справі № 908/801/15-г, розгляд якої призначено на 10.03.2015 р.

Відповідач - у письмовому відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав частково. Мотивує невиконання судового рішення, зокрема тим, що станом на 01.01.2013 р. у Розівської центральної районної лікарні виникла кредиторська заборгованість в результаті не проведення платежів УДКСУ у Розівському районі Запорізької області в 2012 році за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій, та відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затв. Постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845. Відзначає, що станом на 01.02.2014 р. кредиторська заборгованість по спеціальному фонду бюджету за спожиті енергоносії стала простроченою, що унеможливило взяття фінансових зобов'язань по незахищеним статтям видатків згідно ст. 51 Бюджетного кодексу України. Звертає увагу суду на те, що Розівська центральна районна лікарня є установою соціального значення, а заблокування рахунків унеможливило закупівлю пального для санітарного транспорту установи, проведення обов'язкових медичних оглядів та погашення кредиторської заборгованості перед іншими кредиторами. Зазначає, що починаючи ще з серпня 2013 року адміністрацією Розівської центральної районної лікарні направлялись клопотання до головного розпорядника коштів - Розівської РДА Запорізької області, до Запорізької обласної державної адміністрації, до Запорізької обласної ради щодо виділення додаткових коштів, інформувало керівництво Департаменту охорони здоров'я Запорізької ОДА, та т. інш. Враховуючи необхідність виконання наказів господарського суду Запорізької області, Розівською ЦРЛ виданий наказ по установі № 90 від 04.12.2014 р. та проведені заходи в грудні 2014 року та січні 2015 року щодо часткового виконання наказів господарського суду Запорізької області за рахунок власних надходжень на загальну суму 221867,28 грн. Платежі в УДКСУ у Розівському районі були здійснені на суму 15503,15грн. в грудні 2014 року на суму 206364,13 грн. на погашення заборгованості основного боргу та штрафних санкцій по об'єкту «Лікувальний корпус № 2 Розівської центральної районної лікарні вул. Леніна, 122 смт. Розівка Розівського району Запорізької області - капітальний ремонт», основного боргу по об'єкту «Лікувальний корпус № 1 Розівської центральної районної лікарні вул. Леніна, 122 смт. Розівка Розівського району Запорізької області - капітальний ремонт». Відсутність власних надходжень не дозволило взяти Розівською ЦРЛ юридичні та фінансові зобов'язання по об'єкту «Лікувальний корпус № 4 Розівської центральної районної лікарні вул. Леніна, 122 смт. Розівка Розівського району Запорізької області - капітальний ремонт». Відповідач наголошує, що Розівська центральна районна лікарня є неприбутковою бюджетною установою, підпорядковується головному розпоряднику - Розівській РДА Запорізької області, орган управління - Розівська районна рада Запорізької області. На теперішній час коштів субвенції з державного бюджету до районного бюджету, з обласного бюджету не виділено, в районному бюджеті кошти на виконання наказів господарського суду Запорізької області та сплату заборгованості Розівською центральною районною лікарнею ПТБП «ЮВЕС» відсутні. Посилаючись на вищенаведене, відповідач зазначає, що не виконання зобов'язання по сплаті платежів сталося не з його вини. У зв'язку з чим, просить суд зняти відповідальність за порушення зобов'язань перед ПТБП «ЮВЄС» у зв'язку з виникненням обставин, передбачених ст. 617 ЦК України.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 10.03.2015р. представники сторін підтримали доводи, викладені у позовній заяві та у відзиві на неї.

В судовому засіданні 10.03.2015 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 01.08.2013 р. у справі № 908/2376/13 позов Приватного торгово-будівельного підприємства "ЮВЄС" до Розівської центральної районної лікарні про стягнення заборгованості було задоволено частково. Стягнуто з Розівської центральної районної лікарні на користь Приватного торгово-будівельного підприємства "ЮВЄС" суму 320304,01 грн. основного боргу, суму 3000,00 грн. пені, суму 2064,22 грн. - 3% річних, суму 6677,66 грн. судового збору. Провадження у справі № 908/2376/13 в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 284,43грн. припинено на підставі п. 4 ст. 80 ГПК України. В іншій частині позову відмовлено.

20.08.2013 р. на виконання рішення судом було видано відповідний наказ, який, за твердженням позивача, знаходиться на виконанні в управлінні Державної казначейської служби України у Розівському районі Запорізької області.

Позивач зазначив, що до даного часу рішення господарського суду по справі № 908/2376/13 відповідачем не виконується.

Позовні вимоги про стягнення з Розівської центральної районної лікарні на користь ПТБП "ЮВЄС" суми 3% річних в розмірі 11557,27 грн. та суми інфляційних втрат в розмірі 64989,68 грн., нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем рішення господарського суду Запорізької області від 01.08.2013 р. по справі № 908/2376/13, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно положень ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішень суду.

Нормами статті 509 цього ж Кодексу встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Запорізької області від 01.08.2013 р. по справі № 908/2376/13 з Розівської центральної районної лікарні на користь Приватного торгово-будівельного підприємства "ЮВЄС" стягнуто суму 320304,01 грн. основного боргу, суму 3000,00 грн. пені, суму 2064,22 грн. - 3% річних та суму 6677,66грн. судового збору.

Обов'язковість судових рішень до виконання закріплена Конституцією України та іншими законодавчими актами.

Так, статтею 124 Конституції встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України "Про судоустрій", ст. 4 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма <…> юридичними особами на всій території України.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, згідно статті 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що свої зобов'язання щодо сплати на користь Приватного торгово-будівельного підприємства "ЮВЄС" грошових коштів, стягнутих рішенням господарського суду Запорізької області від 01.08.2013 р. по справі № 908/2376/13, Розівською центральною районною лікарнею не виконано. Факт невиконання рішення суду відповідачем не заперечується.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені ст. 625 ЦК відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

При цьому суд зазначає, що у відповідності до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення зобов'язань», зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконане у встановленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього суми 11557,27 грн. трьох відсотків річних (нарахованих за період з 17.08.2013 р. по 01.11.2014 р.) та суми 64989,68 грн. втрат від інфляції (нарахованих за період з серпня 2013 р. по листопад 2014 р.), є правомірними. Розрахунок втрат від інфляції та 3% річних перевірено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та визнано вірним.

За таких обставин, позовні вимоги є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно доводів відповідача щодо неправомірного нарахування позивачем 3% річних та втрат від інфляції внаслідок відсутності вини відповідача у невиконанні судового рішення, суд відзначає наступне.

В силу приписів ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання незалежно від того, виникла така неможливість з його вини чи випадково. Це правило ґрунтується на засадах справедливості і виходить з неприпустимості безпідставного збереження грошових коштів однією стороною зобов'язання за рахунок іншої. Частина 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. По-друге, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити йому 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Предметом позову у даній справі не є вимоги про стяннення неустойки (штрафу, пені), а тому наявність чи відсутність вини відповідача у невиконанні грошового зобов'язання не має істотного значення при вирішенні спору про стягнення 3% річних та втрат від інфляції.

Факт невиконання відповідачем грошового зобов'язання сторонами не заперечується, що покладає на відповідача додаткові юридичні обов'язки, в тому числі, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України у вигляді нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

При цьому слід зазначити, що інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі і за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Отже, право кредитора вимагати сплату відсотків за користування чужими грошовими коштами та суми боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до статті 617 Цивільного кодексу України, на яку, в якості підстави для звільнення від відповідальності посилається у своєму відзиві відповідач, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Тобто відсутність грошових коштів на бюджетне фінансування оплати за отримані відповідачем послуги не може бути підставою для звільнення відповідача від сплати 3% річних та інфляційних втрат.

До того ж слід зазначити, що господарський суд не має процесуальних повноважень «зняти» відповідальність (про що просив відповідач у відзиві на позовну заяву, помилково вважаючи, що вимога про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є притягненням до відповідальності).

При цьому, судом враховується майновий стан обох сторін та той факт, що позивач тривалий час не отримує плату за надані послуги за Договором від 11.09.2012 р. № 13/9-04.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Розівської центральної районної лікарні (70300, смт. Розівка Розівського району Запорізької області, вул. Калініна, 14, код ЄДР 19282254) на користь Приватного торгово-будівельного підприємства "ЮВЄС" (49126, м. Дніпропетровськ, вул. Панікахи, 2, офіс 306, код ЄДР 32405850) суму 11557 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 27 коп. - 3% річних, суму 64989 (шістдесят чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят дев'ять) грн. 68 коп. втрат від інфляції та суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України - 12.03.2015р.

Суддя М.В. Мірошниченко