Рішення № 43098704, 11.03.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015 р. Справа № 914/224/15

Господарський суд Львівської області в складі судді Козак І.Б.

при секретарі Фартушку Н.Б.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Львівська область, м. Новий Розділ,

про: стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 8 836 грн. 84 коп., 272 грн. 49 коп. пені, 334 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 29 грн. 50 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: Добуш-Вербіцька Н.Ю. - представник (довіреність в матеріалах справи);

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до статті 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник позивача не наполягає на фіксуванні судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суть спору: розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Львівської філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в сумі 8 836 грн. 84 коп., 272 грн. 49 коп. пені, 334 грн. 72 коп. інфляційних втрат, 29 грн. 50 коп. трьох відсотків річних та стягнення судових витрат.

Ухвалою суду від 27.01.2015 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 05.02.2015 року, про що сторони були належним чином повідомлені під розписку в порядку ,передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28 (докази в матеріалах справи).

У зв'язку із тимчасовою втратою працездатності суддею Козак І.Б. судове засідання 05.02.2015 року не відбулось. Ухвалою від 23.02.2015 року розгляд справи відкладено на 11.03.2015 року.

Представник позивача в судове засідання 11.03.2015 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії - у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом ДСАУ від 20.02.2013 року №28.

Поштова кореспонденція, яка скеровувалася господарським судом за місцезнаходженням відповідача: 81652, АДРЕСА_1, поверталася без вручення адресату (отримувачу) із відміткою: «За закінченням терміну зберігання» (докази - в матеріалах справи).

Як вбачається із матеріалів справи, місцезнаходженням відповідача у справі є адреса: 81652, АДРЕСА_1.

В пункті 11 Інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» Вищий господарський суд України зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Вказане твердження викладене також в пункті 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році».

Згідно пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із наступними змінами та доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом

Отже, відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Враховуючи достатність, допустимість і належність поданих позивачем доказів, належним чином повідомлення судом відповідача про дату і час судового засідання, повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається в порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи встановлено:

Позивач: Львівська Філія Публічного акціонерного товариства «Укртелеком», є структурним підрозділом ПАТ «Укртелеком» без створення юридичної особи, ідентифікаційний код 01186030, знаходиться за адресою: 79010, Львівська область, м. Львів, вул. Дорошенка, буд. 43, що підтверджується долученими до матеріалів справи Відомостями Головного управління регіональної статистики з ЄДРЮО та ФОП №ГУРС_10958 (докази в матеріалах справи).

При цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє структурний підрозділ, а відтак, стягнення здійснюється господарським судом з юридичної особи або на її користь.

Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРЮО та ФОП 21560766, знаходиться за адресою: 01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 18, що підтверджується долученим до матеріалів справи Витягом Головного управління регіональної статистики з ЄДРЮО та ФОП №ГУРС_5103 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 є суб'єктом підприємницької діяльності без створення юридичної особи, йому присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (докази в матеріалах справи).

01.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (надалі - позивач, орендодавець) в особі директора Львівської філії ПАТ «Укртелеком» Лоїка Володимира Олексійовича та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна товариства (комерційні приміщення) №468107-773 (надалі - договір-1), за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташованого в будівлі АДРЕСА_2 загальною площею 15 м. кв. (надалі - майно-1) для здійснення підприємницької діяльності.

Окрім того, 01.02.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Укртелеком» (надалі - позивач, орендодавець) в особі директора Львівської філії ПАТ «Укртелеком» Лоїка Володимира Олексійовича та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - відповідач, орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна товариства (комерційні приміщення) №468107-772 (надалі - договір-2), за умовами якого орендодавець передає, а орендар бере у строкове платне користування частину нежитлового приміщення, розташованого в будівлі АДРЕСА_2 загальною площею 2 м. кв. (надалі - майно-2) для розміщення технологічного обладнання орендаря.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначені договори є договорами найму (оренди).

Зазначені договори оренди укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, об'єктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Статтею 759 ЦК України, передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У статті 760 ЦК України наведено предмет договору найму.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, за основними ознаками визначення договору, зазначені договори є договорами оренди майна у сфері господарювання.

Розділом 2 договорів 1 та 2 встановлено умови передачі та повернення орендованого майна, розділом 3 - умови розрахунку.

Так, згідно пункту 2.1. договорів 1 та 2 передача орендареві майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін Акту приймання-передачі майна (додаток 1). При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна переходить до орендаря з відповідними наслідками.

Відповідно до пункту 3.1. договору-1 орендна плата встановлюється орендодавцем на підставі його внутрішніх нормативних актів і, відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати, становить 57 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість за один метр квадратний приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 15 м. кв. всієї орендованої площі становить 855 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору-1.

Згідно пункту 3.1. договору-2 орендна плата встановлюється орендодавцем на підставі його внутрішніх нормативних актів і, відповідно до фіксованого розміру місячної орендної плати, становить 356 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість за один метр квадратний технологічних приміщень. Орендна плата за перший місяць оренди за 2 м. кв. всієї орендованої площі становить 712 грн. 00 коп. з урахуванням податку на додану вартість та не підлягає коригуванню на індекс інфляції протягом всього строку дії договору-2.

Відповідно до пункту 3.4. договору-1 та 2 орендар відшкодовує витрати на електроенергію в порядку, визначеному Правилами користування електричною енергією, та на підставі окремого рахунку орендодавця в термін, визначений пунктом 3.6. договору.

Згідно пункту 3.6. договору-1 та 2 орендна плата перераховується орендарем у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця не пізніше 27 числа місяця, наступного за розрахунковим, згідно з рахунками, які виставляються орендодавцем не пізніше 17 числа місяця, наступного за розрахунковим та надаються орендарю разом з актом про надані послуги та податковою накладною.

Відповідно до пункту 3.7. договору-1 та 2 щомісячна сума, яка підлягає оплаті, визначається у розмірі 100% орендної плати за попередній місяць та збільшується (зменшується) на суму заборгованості (переплати) за фактично надані послуги попереднього місяця, яка утворилась на 1 число розрахункового місяця.

Розділом 5 договору-1 та 2 встановлено права сторін, розділами 6 та 7 - їх обов'язки.

Так, у відповідності до пункту 5.1. договору-1 та 2 орендодавець, серед іншого, має право вимагати від орендаря своєчасної сплати орендної плати за користування майном.

Згідно пункту 6.1. договору-1 та 2 орендар зобов'язаний, серед іншого, використовувати орендоване майно відповідно до пункту 1.1. договору, а також своєчасно і в повному обсязі сплачувати передбачену договором орендну плату та інші, передбачені договором платежі.

Розділом 8 договору-1 та 2 встановлено відповідальність сторін, розділом 9 - порядок вирішення спорів.

Відповідно до пункту 8.1. договору сторони зобов'язуються виконувати всі умови, передбачені договором, і несуть відповідальність згідно із законодавством України.

Згідно пункту 8.2. договору-1 та 2 у разі наявності заборгованості по орендній платі чи іншим витратам за договором за попередній місяць станом на 27 число поточного місяця, орендарю нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національно Банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу, починаючи з 28 числа поточного місяця до дати погашення заборгованості.

Відповідно до розділу 9 договору-1 та 2 усі спірні питання та розбіжності, які виникають між сторонами в процесі виконання договору, вирішуються шляхом переговорів. У разі коли сторони не дійдуть згоди, справа підлягає передачі на розгляд суду за підвідомчістю спорів.

Пунктом 12.1. договору-1 та 2 встановлено, що договори укладено на період з 01.02.2013 року до 31.12.2015 року.

Актами приймання-передачі майна від 01.02.2013 року до договору-1 та 2 орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно згідно переліку. Вказані акти підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб - сторін за договором (належним чином завірена копія Актів в матеріалах справи).

Таким чином, позивач свої зобов'язання за договорами виконав у повному обсязі, в період з вересня 2014 року по грудень 2014 року включно надавав послуги відповідачу, та, за обсягом наданих послуг в календарних місяцях, виставляв та направляв на адресу відповідача до оплати рахунки та акти за спожиті останнім послуги, що підтверджується долученим до матеріалів справи Рахунками від 30.09.2014 року №46-ШНВ14-2189 на суму 1 297 грн. 87 коп., від 30.09.2014 року №46-ШНВ14-2190 на суму 897 грн. 97 коп., від 31.10.2014 року №46-ШНВ-2366, від 31.10.2014 року №46-ШНВ14-2457, від 30.11.2014 року №46-ВІМ-14-2417, від 30.11.2014 року №46-ВІМ-14-2489, від 31.12.2014 року №46-ВІМ14-2762, від 31.12.2014 року №46-ВІМ14-2880, Актами від 30.09.2014 року №46-ШНВ14-2189, від 30.09.2014 року №46-ШНВ14-2190, від 31.10.2014 року №46-ШНВ-2366, від 31.10.2014 року №46-ШНВ14-2457, від 30.11.2014 року №46-ВІМ-14-2417, від 30.11.2014 року №46-ВІМ-14-2489, від 31.12.2014 року №46-ВІМ14-2762, від 31.12.2014 року №46-ВІМ14-2880, а також Реєстрами на відправлення рекомендованої кореспонденції від 09.10.2014 року №8, від 14.11.2014 року №19, від 11.12.2014 року №26, від 14.01.2015 року №17 (належним чином завірені копії рахунків, актів та реєстрів долучено до матеріалів справи).

Відповідач взятих на себе договірних зобов'язань щодо сплати орендної плати та інших платежів за договорами-1 та 2 за вказаний період не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 8 836 грн. 84 коп. (розрахунок суми заборгованості в матеріалах справи).

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно приписів частини першої статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписами статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Окрім стягнення суми основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 272 грн. 49 коп. пені, нарахованої у відповідності до пункту 8.2. договору-1 та 2 (розрахунок сум пені в матеріалах справи).

Стаття 218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання, частиною 2 зазначеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 219 ГК України визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Приписами статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року №2921-ІІІ, передбачено, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищенаведеного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 29 грн. 50 коп. трьох відсотків річних та 334 грн. 75 коп. інфляційних втрат, нарахованих у відповідності до статті 625 ЦК України (розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат в матеріалах справи).

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно приписів статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши матеріали справи і подані докази, суд оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований, підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покласти на сторони відповідно до статті 49 ГПК України, стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1 827 грн. 00 коп., оскільки спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань зі сплати орендної плати та інших передбачених договорами платежів.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 77, 82 - 85, 116 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь стягувача: Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (01601, м. Київ, бул. Т. Шевченка, буд. 18; код ЄДРПОУ 21560766) в особі Львівської Філії Публічного акціонерного товариства «Укртелеком» (79010, Львівська область, м. Львів, вул. Дорошенка, буд. 43; ідентифікаційний код 01186030) 8 836 грн. 84 коп. суми основної заборгованості за договорами, 272 грн. 49 коп. пені, 29 грн. 50 коп. трьох відсотків річних, 334 грн. 72 коп. інфляційних втрат та 1 827 грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати у відповідності до статей 116 та 117 ГПК України.

11.03.2015 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано відповідно до статті 85 ГПК України 12.03.2015 року.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 - 93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.