Ухвала суду № 43098569, 12.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/11796/14 Головуючий у 1-й інстанції: Дегтярова О.В. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2015 року м. Київ

колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Межевича М.В.

за участю секретаря Скалецької І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві, Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до Дарницького районного відділу Головного управління Державної міграційної службиУкраїни в місті Києві (далі по тексту - Дарницький РВ ГУ ДМС України в м. Києві) про визнання незаконними дій Дарницького РВ ГУ ДМС України в м. Києві у зв'язку з відмовою скасувати реєстрацію громадянки ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1та зобов'язання Дарницького РВ ГУ ДМС України в м. Києві скасувати реєстрацію громадянки ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2014 року в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятою постановою ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24 травня 2010 року Дарницьким РВ ГУ ДМС України в м. Києві було здійснено реєстрацію місця проживання громадянки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2. Серед документів, на підставі яких було проведено відповідну реєстрацію, заявником - ОСОБА_3 була подана заява - згода ОСОБА_4 - власника квартири на реєстрацію місця проживання.

Після проведення реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за вказаною адресою було проведено експертизу, та згідно висновку експертизи, проведеної Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром при ГУ МВС України в м. Києві від 15 квітня 2011 року рукописний текст та підпис у нотаріально посвідченій заяві про згоду на реєстрацію громадянки ОСОБА_3 (ОСОБА_3) за адресою АДРЕСА_2 від 14 травня 2010 року від імені ОСОБА_4 виконані не ОСОБА_4, а іншою особою.

Крім того, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 грудня 2013 року, постановленим за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 березня 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Перемозької сільської ради Глухівського району Сумської області, Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві в особі Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, третя особа - Комунальне підприємство «Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва» про визнання шлюбу неукладеним, стягнення грошових коштів та зобов'язання вчинити дії, позов задоволено частково, визнано неукладеним зареєстрований 18 квітня 2010 року Перемозькою сільською радою Глухівського району Сумської області шлюб між громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та анульовано актовий запис №01 від 18 квітня 2010 року про реєстрацію шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, вчинений Перемозькою сільською радою Глухівського району Сумської області.

Посилаючись на зазначені документи, а також на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 13 лютого 2014 року, яким ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець м. Миколаєва, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4, визнаний безвісно відсутнім з травня 2002 року, у червні 2014 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою, в якій, керуючись пунктами 3.1, 7.1, 7.2, 7.3, 7.4, 7.5 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 22.11.2012р. №1077, просив скасувати реєстрацію громадянки ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2.

За результатами розгляду зазначеної заяви листом від 03 червня 2014 року вих. № 03/2549 відповідач 1 повідомив ОСОБА_2 про відсутність правових підстав у відповідача скасовувати реєстрацію місця проживання та зазначив, що для вирішення питання про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2, позивачу необхідно звернутися до Дарницького районного суду міста Києва з позовом про скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_3.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог прийшов до висновку, що відповідач діяв у відповідності до вимог діючого законодавства України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Основним нормативно-правовим актом, що відповідно до Конституції України регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження є Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003р. № 1382-ІV за наступними змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон України від 11.12.2003р. № 1382-ІV).

Питання зняття з реєстрації врегульовано положеннями статті 7 Закону України від 11.12.2003р. №1382-ІV, згідно з якою у редакції на час звернення позивача із заявою про скасування реєстрації ОСОБА_3, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

- заяви особи або її законного представника;

- судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

- свідоцтва про смерть;

- паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

- інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Аналогічні норми, закріплені й у пункті 3.1 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012р. № 1077, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.12.2012р. за № 2109/22421 (далі по тексту - Порядок № 1077).

Даний перелік обставин для скасування реєстрації місця проживання особи є вичерпний, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача шляхом скасування реєстрації місця проживання громадянки ОСОБА_3 на підставі поданих позивачем документів.

Так, чинним законодавством України передбачено вичерпний перелік документів, на підставі яких буде вирішено питання про зняття з реєстрації особи, однак, подані позивачем документи не входять до даного переліку.

Таким чином, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що чинним законодавством передбачено виключний перелік підстав для скасування реєстрації місця проживання, а тому відповідач в даному випадку обґрунтовано відмовив позивачу в задоволенні його заяви.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що відповідачем було роз'яснено позивачу про можливість звернутись до суду з позовом про позбавлення гр. ОСОБА_3 права користування житловим приміщенням.

Також, суд першої інстанції правомірно не прийняв до уваги посилання позивача на на пункти розділу VII Порядку № 1077, в якому врегульовано скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, оскільки обов'язковою передумовою для такого скасування є проведення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи з порушенням вимог законодавства.

У разі виявлення такого порушення керівник територіального підрозділу ДМС України проводить перевірку підстав реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи. Копія цього висновку надсилається керівнику головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - територіальний орган ДМС України) для здійснення контролю.

Однак, як вбачається зі змісту заяви позивача про скасування реєстрації ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3, вона не містить посилань на допущення порушень вимог статті 6 Закону України від 11.12.2003р. № 1382-ІV, в редакціїна час проведення реєстрації місця проживання ОСОБА_3, тобто підстав для висновку про незаконність проведення реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_3 немає, а тому підстави для застосування органом реєстрації вказаних положень Порядку відсутні, так як обставини, що зазначені позивачем виникли вже після проведення реєстрації права проживання.

Крім того, з наданих в суді апеляційної інстанції пояснень позивача, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_3 на даний час проживає у квартирі АДРЕСА_1 тобто, в даному випадку є спір про право між позивачем та громадянкою ОСОБА_3, який слід вирішувати в суді в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що неподання позивачем відповідних документів на підтвердження наявності законодавчо встановлених обставин, зокрема судового рішення про позбавлення права користування житловим приміщенням, то відповідач дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для зняття зазначеної особи з реєстрації місця проживання.

Посилання позивача на неправомірність дій відповідача, які проявились в тому, що відповідачем, за результатами розгляду заяви не було прийнято відповідне рішення, а лише надано відповідь у формі листа, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідачем було розглянуто заяву позивача та прийнято рішення про відмову в її задоволенні, про що повідомлено позивача в листі.

Що стосується позовної вимоги про та зобов'язання Дарницького РВ ГУ ДМС України в м. Києві скасувати реєстрацію громадянки ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1, то вони є похідними від першої вимоги,а тому задоволенню також не підлягають. Крім цього в даному випадку, скасування реєстрації є виключними повноваженням відповідача та суд не в праві втручатись в його діяльність.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог в цій частині, а відтак, відсутність підстав для їх задоволення.

Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним оскаржуваного рішення з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому апеляційна скарга не містить інших посилання на обставини, передбачені статтями 202 - 204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційній скарзі процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: Н.І. Горбань

М.В. Межевич

Повний текст виготовлено 16 березня 2015 року

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.