Постанова № 43098427, 12.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р. Справа№ 925/9/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Гураль С.П.

від відповідача - 1 не з`явився

від відповідача - 2 не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» на рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2014 (суддя Касянова А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг»,

Черкаської центральної товарної біржі

про визнання недійсним правочину,-

Постанова прийнята 12.03.2015 у зв`язку із оголошення перерви в судовому засіданні 10.02.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 23.12.2014 позовні вимоги до ТОВ «Агро Інжинірінг» задоволені повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - 1 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а тому просить суд скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2014 та постановити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.01.2014 прийнято до провадження апеляційну скаргу і призначено до розгляду в колегії суддів: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

В судове засідання на 10.02.2015 року з`явилися представник позивача, та представник відповідача - 1 та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

В судове засідання 12.03.2015 з`явився представник позивача.

Представники відповідача 1, 2 в судове засідання не з`явилися, про день та час розгляду спору були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не відомі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача - 1, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

30.11.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» (покупець) було укладено біржову угоду купівлі - продажу транспортного засобу, реєстраційний номер 18984/4.

За умовами даної угоди, сторонами було досягнуто згоди про відчуження позивачем на користь відповідача ряду автомобілів, в тому числі і легкового автомобіля Skoda Octavia Tour 1.8І, чорного кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак СА2090АІ, № двигуна AGU280102, № кузова TMBDL41U87B009335.

Як вбачається із матеріалів справи, 29.11.2010 було проведено повний розрахунок за спірним договором, в тому числі і за придбаний автомобіль позивачем було отримано кошти в сумі 29 598 грн.

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що оспрюваний правочин є збитковим, суперечить чинниму законодавству України, статуту товариства, крім того, особа, яка підписала договір не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, оскільки Шатернік Руслан Володимирович не призначався засновниками на посаду генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1».

Відповідачі, заперечуючи проти заявлених вимог, подали до суду першої інстанції заяви про застосування до даних вимог позовної давності.

За своєю правовою природою біржова угода є договором купівлі-продажу та відповідає вимогам ст. 655 ЦК України, якою встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Біржовими торгами є торги, що публічно і гласно проводяться в торговельних залах біржі за участі членів біржі по товарах, допущених до реалізації на біржі в порядку, встановленому правилами біржової торгівлі, як це встановлено ст. 281 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Протоколом № 10/06/07 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» від 07.06.2010 року, яким було призначено на поса ду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» Шатерніка Руслана Володимировича підписаний не учасниками товариства - громадянами Кикотем П.М. та Шарабаріним C.O., а невідомими особами.

Позивач вважає, що підписи засновників товариства - Рубан Л.І. та Кикотя П.М. при укладенні установчого договору Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» від 22.02.2002 року суттєво відрізняються від підписів під тими ж прізвищами на інших документах, створених після 2002 року, а саме на протоколі №10/06/07 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» від 07.06.2010.

Крім того, позивач зазначав, що станом на дату створення протоколу №10/06/07 від 07.06.2010, а також на даний час печаткою та документами товариства володіють невідомі особи, оскільки арбітражний керуючий - розпорядник майна, виконуючий обов'язки керівника боржника не отримав печат ки та документів від жодного із представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1», у зв'язку з чим опублікував оголошення в друкованих засобах масової інформації про визнання втраченої печатки недійсною та виготовив іншу печатку.

Як було встановлено судом першої інстанції під час розгляду справи, рішення загальних зборів учасників (оформлене протоколом №10/06/07 від 07.06.2010), про призначення на посаду гене рального директора позивача Шатерніка Руслана Володимировича є чинним та в установленому законом порядку не було визнано недійсним.

25.10.2011 ухвалою господарського суду Черкаської області у справі № 10/5026/2337/2011 було порушено провадження про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1».

Розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича.

Ухвалою суду від 09.02.2012 керівника боржника Вінника Сергія Васильовича - голову ліквідаційної комісії відсторонено від посади та покладено на розпорядника майна Юдицького Олександра Вікторовича виконання обов'язків керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1».

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор має право подавати до господарського суду заяви про визнання угод боржника недійсними на підставах, передбачених ч. 10 ст. 17 Закону.

В тому випадку коли виконання договору завдає збитків боржнику, то це є підставою як для розірвання договору в односторонньому порядку за заявою керуючого санацією на підставі ч. 10 ст. 17 Закону (відмови від виконання договору), так і для визнання його недійсним в порядку ч. 11 ст.17 Закону.

Відповідно до ч. 11 ст. 17 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» угода боржника, у тому числі та, що укладена до винесення господарським судом ухвали про санацію, може бути визнана господарським судом за заявою керуючого санацією відповідно до цивільного законодавства недійсною, якщо: угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки; угода укладена боржником з окремим кредитором чи іншою особою протягом шести місяців, що передували дню винесення ухвали про санацію, і надає перевагу одному кредитору перед іншими або пов'язана з виплатою (видачею) частки (паю) в майні боржника у зв'язку з його виходом зі складу учасників боржника.

Все отримане за такою угодою повертається сторонам.

Розгляд заяв керуючого санацією про визнання угод недійсними і повернення всього отриманого за такою угодою здійснюється господарським судом у процедурі провадження у справі про банкрутство.

Тобто, угода укладена боржником із заінтересованими особами і в результаті якої кредиторам завдані чи можуть бути завдані збитки може бути визнана недійсною тільки в межах справи про банкрутство боржника.

Проте, не зважаючи на вище зазначене, розпорядник майна, що виконує обов'язки керівника підприємства звернувся до суду з даним позовом в порядку позовного провадження на стадії розпорядження майном.

Водночас, відповідно до положень Цивільного кодексу України, а також Господарського кодексу України, якщо будь-якій особі завдано збитків в результаті невиконання чи виконання правочину, це є підставою для відшкодування винною особою збитків (шкоди), а не для визнання такого правочину недійсним.

Низька ціна продажу певного товару не є самостійною підставою для визнання договору недійсним, а неотримання прибутку є ризиком комерційної діяльності кожного господарюючого суб'єкта.

Господарським судом Черкаської області було встановлено та з даним висновком погоджується колегія суддів, що позивачем не надано доказів того, що Шатернік Р.В., будучи гене ральним директором позивача діяв зловмисно, в матеріалах справи відсутні докази, в т.ч. судові рішення із висновками про те, що біржова угода була результатом зловмисної домовленості представників її сторін та укладалася на шкоду інтересам продавця.

Згідно із п.3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 29.06.2013 № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Наслідком такого визнання, крім загальних наслідків, визначених статтею 216 ЦК України, є виникнення у довірителя права вимагати від свого представника і другої сторони, зокрема, солідарного відшкодування збитків. При цьому представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином доводи позивача про те, що при укладенні біржової угоди мала місце зловмисна домовленість одного представника з іншим не є достатньо мотивованими та забезпеченими відповідними доказами.

Також позивач однією із підстав обґрунтування позовних вимог було визначено порушення положень Закону України «Про товарну біржу» при укладенні біржової угоди

Відповідно до ст. 279 ГК України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

Товарна біржа є юридичною особою, діє на засадах самоврядування і господарської самостійності, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банку, печатку зі своїм найменуванням.

Товарна біржа створюється на основі добровільного об'єднання заінтересованих суб'єктів господарювання.

У відповідності до ч. 6 ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» не можуть бути предметом біржової торгівлі речі, визначені індивідуальними ознаками, якщо вони не продаються як партія, а також будь-які вживані товари, включаючи транспортні засоби, та капітальні активи. Таке обмеження не поширюється на майно, яке відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону.

За змістом цієї норми вбачається, що продаж вживаних товарів на біржі заборонений у будь-якому випадку, крім продажу майна, що відчужується з податкової застави, а також майно, конфісковане відповідно до закону.

Ця норма не допускає об'єднання вживаних товарів у партію для їх продажу, виходячи із прямого змісту ст. 15 Закону.

Представниками сторін не заперечувався той факт, що всі автомобілі, в тому числі і автомобіль Skoda Octavia Tour 1.8І, чорного кольору, 2006 року випуску, № двигуна AGU280102, № кузова TMBDL41U87B009335, на час продажу були вживаними.

Таким чином суд вважає, що продаж цього автомобіля через укладення біржового договору порушує вимоги чинного законодавства України.

У відповідності до ст. 215, ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а встановлення такої обставини є підставою для визнання договору недійсним.

Як зазначалося вище, представниками відповідачів в суді першої інстанції подавалися заяви про застосування позовної давності до заявлених вимог.

В свою чергу, представником позивача було подана заява про визнання причин пропуску позовної давності поважними, зважаючи на те, що оскільки лише з моменту внесення відомостей до ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 19.08.2013 про призначення арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича на посаду керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» виникла можливість переоформлення карток зразків підписів в установах банків та отримання виписок про рух коштів на поточних рахунках позивача за минулі роки, і саме з цього часу у арбітражного керуючого Юдицького Олександра Вікторовича виникло право звертатись до різних органів із запитами від імені товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1».

Необхідність таких звернень була спричинена тим, що попередні керівники позивача не передавали арбітражному керуючому Юдицькому Олександру Вікторовичу бухгалтерські та інші документи, матеріальні та інші цінності, печатки та штампи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1».

Відповідно ст. 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно ч. 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Встановлений законом загальний трирічний строк позовної давності щодо визнання недійсною біржової угоди, укладеної 30.11.2010, сплив 30.11. 2013.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме відбитку штампа канцелярії Господарського суду Черкаської області, позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою 30.12.2013.

Стороною спірного договору є Товариство з обмеженою відповідальністю «Сван-1», а не ліквідатор арбітражний керуючий Юдицький О.В., який виконує функції керівника товариства у зв'язку з розглядом справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1».

Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не встановлено спеціальних норм про позовну давність (у т.ч. для звернення до суду арбітражного керуючого із заявою про визнання недійсними угод боржника).

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 № 5013/492/12.

В п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» вказується, що питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Як зазначалося вище, ухвалою господарського суду Черкаської області від 25 жовтня 2011 року порушено провадження у справі №10/5026/2337/2011 про банкрутство позивача і ухвалою від 09 лютого 2013 року відсторонено від посади керівника боржника (позивача) з покладенням виконання обов'язків керівника боржника на розпорядника майна Юдицького О.В., який і звернувся від імені позивача (боржника) до суду з даним позовом.

З моменту призначення керівником боржника розпорядника майна Юдицького О.В. ним було вжито численних заходів з метою розшуку та відновлення первинної документації щодо діяльності боржника, яка не була передана останньому попереднім керівництвом. Зазначені обставини унеможливили своєчасне звернення позивача до суду з метою захисту порушеного права. Більше того, у даному випадку пропуск строку позовної давності не є значним та складає один місяць.

Дані обставини свідчать про поважність причин пропуску позивачем строку позовної давності, відповідно ч. 5 ст. 267 ЦК України порушене право підлягає захисту.

Аналогічноїпозиції дотримується колегія суддів Вищого господарського суду України у своїх постановах від 18.02.2015 № 925/1/14, 925/10/15 та від 19.11.2014 № 925/2/14.

Згідно зі статтею 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, позовні вимоги до відповідача - 1 є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягаючими задоволенню.

Стосовно вимог до відповідача - 2 , колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність заявлених вимог, зважаючи на те, що товарна біржа не є стороною спірного договору купівлі-продажу, а є суб'єктом господарювання, що лише надавало послуги при укладанні біржової угоди.

Враховуючи все вище зазначене, а також докази надані представниками сторін як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження наявності обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів відносно оспорюваного правочину, а отже Господарським судом Черкаської області повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно задоволенні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг», та обґрунтовано відмовлено в задоволені вимог до Черкаської центральної товарної біржі, а тому апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг»не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача - 1.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2014 у справі № 925/9/14- без змін.

Матеріали справи № 925/9/14 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов