Ухвала суду № 43098220, 03.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 821/1901/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Войтович І.І.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року, у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Херсон-Авто" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому заявлено вимоги до ДПІ у м.Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.05.2014 року: №0001722200, №0001702200 та №0001712200, якими підприємству донараховано грошове зобов'язання з ПДВ, на суму 148404 грн., податку на прибуток підприємств, у розмірі 1219 грн., зменшено валові витрати, на суму 18480 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення по справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи та зроблено необґрунтований висновок щодо необхідності скасування вищевказаних рішень податкового органу, так як в ході проведеної перевірки, податковим органом встановлено численні порушення податкового законодавства з боку підприємства, а саме - укладення безтоварних угод, формування податкового кредиту за рахунок первинної документації підписаної факсиміле тощо, що призвело до безпідставного зменшення розміру ПДВ та податку на прибуток підприємств.

Позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу, у яких вказано про необґрунтованість висновків ДПІ щодо порушення підприємством податкового законодавства, так як податкові накладні, які складено з ПРАТ "МТС України" та ПРАТ "Фарлеп-Інвест" підписані звичайним підписом, а не факсиміле. Крім того позивачем проведено товарні господарські операції з ТОВ "Спец Пром Лайт", що надає підприємству право на віднесення даних сум до складу своїх валових витрат. Позивачем також вказано, що посилання податкового органу на невідповідність електронних податкових накладних своїм паперовим копіям - є необґрунтованими та суперечать фактичним обставинам.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження через подання позивачем відповідного клопотання та неявки апелянта у судове засідання.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 20.03.2014 року по 16.04.2014 року податковим органом проведено планову виїзну документальну перевірку позивача щодо дотримання ним податкового законодавства, за період з 01.04.2011 року по 31.12.2013 року, про що складено акт №159/21-03-22-01/03112900, яким встановлено порушення позивачем п.138.1, п.138.2 ст.138, п.139.1 ст.139 ПК України, а саме заниження податку на прибуток підприємств та завищення валових витрат, на суму 1219 грн. та на 18480 грн. відповідно; порушення п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 ПК України, а саме заниження ПДВ, на суму 148404 грн.

Порушення полягає у тому, що позивачем сформовано свій податковий кредит за рахунок первинної документації, яку підписано за допомогою факсиміле, що є порушенням чинного законодавства. Також підприємством зараховано до складу свого податкового кредиту суми, які оформлені на підставі податкових накладних, що не відповідають даним Єдиного державного реєстру податкових накладних. Крім того податковим органом встановлено безтоварність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ "Спец Пром Лайт", що вплинуло на правильність обрахунку податку на прибуток підприємств.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 22.05.2014 року: №0001722200, №0001702200 та №0001712200, якими підприємству донараховано грошове зобов'язання з ПДВ, на суму 148404 грн., податку на прибуток підприємств, у розмірі 1219 грн., зменшено валові витрати, на суму 18480 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції.

За результатом встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки підприємством не допущено порушень податкового законодавства на які посилається контролюючий орган, з чим погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України - у цьому розділі об'єктом оподаткування є, зокрема, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України - витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.38 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п.138.4 ст.138 ПК України - витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відповідно до п.6 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджено постановою Кабінету мінстрів України №1246 від 29 грудня 2010 року, - після накладення електронного цифрового підпису продавець здійснює шифрування податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі та надсилає їх Державній податковій службі засобами телекомунікаційного зв'язку з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис" та Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг". Примірник податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі зберігається у продавця.

Пунктом 7 зазначеного Порядку передбачено, що після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація.

Пунктом 8 цього ж Порядку встановлено, що для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Квитанція, на яку накладається електронний цифровий підпис Державної податкової служби, підлягає шифруванню та надсилається продавцеві засобами телекомунікаційного зв'язку. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в Державній податковій службі.

Частиною 2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судовою колегією встановлено, що податковим повідомленням-рішенням №0001702200 позивачу донараховано суму ПДВ, у розмірі 148404 грн., та застосовано штрафні санкції, на суму 74192 грн. (т.1 а.с.84).

Підставою для винесення вказаного рішення є ті обставини, що підприємством зараховано до складу свого податкового кредиту суму, яку оформлено на підставі податкових накладних, що не відповідають даним Єдиного державного реєстру податкових накладних.

Як вбачається з наданих позивачем до суду витягів з Єдиного реєстру податкових накладних - електронний цифровий підпис, який накладено на податкові накладні при їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, співпадає з оригіналами тих самих податкових накладних на паперових носіях, які отримані від контрагентів при формуванні податкового кредиту, а саме у графі 8 (ПІБ уповноваженої особи, що виписала податкову накладну) значиться прізвище особи яке співпадає з паперовим варіантом (т.1, а.с.44-71, 86 - 250; т.2, а.с.1-200, т.3 а.с.22-46).

Оскільки вказаними доказами спростовано обставини, зазначені податковим органом в своєму акті перевірки - то це вказує на необґрунтованість прийнятого рішення.

Іншою підставою для винесення оскаржуваного рішення - є формування позивачем свого податкового кредиту (щодо операцій з ПРАТ "МТС України" та ПРАТ "Фарлеп-Інвест" по оплаті телефонних послуг), за рахунок первинної документації, яку підписано за допомогою факсиміле.

З наданих до суду копій первинної документації по вказаним операціям неможливо встановити яким чином виконано підпис на даних документів, а тому апеляційним судом витребувано від підприємства оригінали даних документів, які оглянуто у судовому засіданні та не встановлення застосування факсиміле, що вказує на необґрунтованість висновків ДПІ.

Податковий орган не з'явився у жодне з призначених судових засідань та ним не надано жодних пояснень і доказів, з яких він виходив при формуванні в акті перевірки висновку про вищевказані порушення.

Крім того судова колегія вважає, що застосування факсиміле на частині первинної документації - не позбавляє підприємство права на зарахування сум за даними операціями до складу свого податкового кредиту, оскільки в даному випадку вирішальними обставинами є загальна товарність операції, яка досліджується на підставі всієї документації в сукупності.

На підтвердження реальності проведених господарських операцій з ПРАТ "МТС України" та ПРАТ "Фарлеп-Інвест" щодо надання послуг телефонного зв'язку, судом зібрано копії відповідних договорів, податкові накладні та платіжні доручення якими здійснено оплату отриманих послуг, що вказує на товарність проведеної операції.

Враховуючи, що підприємством підтверджено визначений ним розмір ПДВ та спростовано вищевказані порушення - податкове повідомлення-рішення №0001702200 про донарахування ПДВ - підлягає скасуванню.

Податковими повідомленнями-рішеннями №0001722200 та №0001712200 підприємству донараховано грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств, у розмірі 1219 грн., та зменшено валові витрати, на суму 18480 грн.

На формування розміру вказаного податку вплинули господарські операції позивача з ТОВ "Спец Пром Лайт" щодо придбання запасних частин (двигуна, соленоїда на лебідку тощо) та вказані господарські відносини підтверджено відповідною первинною документацією, а саме: видатковою накладною (т.3, а.с.61), накладною щодо отримання вказаного товару на складі (т.3, а.с.60), платіжним дорученням та актом здачі-прийняття робіт, яким підтверджено встановлення придбаних запчастин на автомобіль (т.3, а.с.62).

Враховуючи, що вищевказаними документами підтверджено товарність проведеної операції, то позивач мав право на віднесення даних сум до складу своїх валових витрат, а тому оскаржувані рішення податкового органу є необґрунтованими та правомірно скасовані судом першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з посиланнями апелянта, що відсутність контрагента позивача за його юридичною адресою є підставою для визнання нікчемними проведених господарських операцій, оскільки позивачем добросовісно придбано товари у вищевказаної юридичної особи, а якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Такої правової позиції додержується й Верховний Суд України у постанові від 09.09.2008 року, по справі №21-500во08, від 01.06.2010 року, по справі №21-573во10 та від 31.01.2011 року, по справі №21-47а10.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло