Ухвала суду № 43098212, 03.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 р.Справа № 818/3554/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2015р. по справі № 818/3554/14

за позовом ОСОБА_1

до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області третя особа Відділ державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції

про скасування вимоги про сплату боргу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області, в якому просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.10.2014 № Ф-1260-25 на суму 8 658, 71 грн.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2015 Відділ державної виконавчої служби Сумського районного управління юстиції залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2015р. по справі № 818/3554/14 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 03.03.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ОСОБА_1, народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстрована як фізична особа-підприємець у встановленому порядку 06.10.1994, що підтверджується відповідно копією паспорта (а.с. 42) і випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ № 766926 (а.с. 15-16).

ОСОБА_1 16.09.2007 призначено пенсію за віком, у зв'язку з тим, що вона займала посаду на роботі, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2, що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1, термін дії - довічно (а.с. 12) та довідкою УПФУ в м. Сумах від 29.10.2013 № 508 (а.с. 13).

Позивач перебуває на обліку в Сумській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області та застосовує спрощену систему оподаткування, що підтверджується свідоцтвом платника єдиного податку серії НОМЕР_2 (а.с. 17).

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Сумською ОДПІ 13.10.2014 року на підставі ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" винесено вимогу № Ф-1260-25 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 8 658, 71 грн. (а.с. 9).

Державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції 24.12.2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги від 13.10.2014 № Ф-1260-25 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Сумської ОДПІ недоїмки з єдиного внеску у сумі 8 658, 71 грн. (а.с. 32).

Позивач, не погодившись із рішенням контролюючого органу у формі вимоги, оскаржила її до суду, посилаючись на те, що звільнена від сплати єдиного внеску, оскільки у відповідності до вимог зазначеної статті особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідач, обґрунтовуючи правомірність складеної вимоги у запереченнях на адміністративний позов та у апеляційній скарзі наполягає на тому, що фізичні особи - підприємці, які отримують пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" - пенсія за віком на пільгових умовах, не звільняються від сплати єдиного внеску, тому оскаржувана вимога є правомірною та такою, що не підлягає скасуванню.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Правовідносини, з приводу яких виник спір врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI, Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ, Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі за текстом - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Частиною 4 ст. 4 Закону № 2464-VI передбачено, що особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що за цим Законом призначаються трудові пенсії за віком.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Відповідно до пункту "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

З матеріалів справи слідує, що позивачу призначено пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки вона працювала на роботі, яка дає право на призначення такої пенсій, після досягнення віку, передбаченого пунктом "б" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Таким чином, позивач є пенсіонером за віком у розумінні наведених норм законодавства.

Позивач у позовній заяві зазначив, що між ним та відповідачем не було укладено договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому позивач не є платником єдиного внеску.

Отже, положення частини 4 ст. 4 Закону № 2464-VI передбачає звільнення від сплати єдиного внеску всіх пенсіонерів за віком.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що участь застрахованих осіб у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування припиняється, зокрема, у разі якщо застрахованій особі відповідно до цього Закону призначено пенсію і вона не продовжує працювати або якщо застрахована особа відповідно до цього Закону набула права на довічну пенсію чи одноразову виплату.

Позивач є пенсіонером, а той факт, що йому призначено пенсію на пільгових умовах не доводить наявність в нього обов'язку здійснювати сплату єдиного внеску до органів доходів і зборів.

Колегія суддів зазначає, що на підставі статті 19 Конституції України відповідач як суб'єкт владних повноважень повинен діяти лише на підставі законодавства.

Положеннями Закону № 2464-VI не передбачено обов'язку особи у разі, якщо йому була призначена пенсія на пільгових умовах, здійснювати сплату єдиного внеску. Також такого застереження не містять й інші приписи вказаного Закону.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 8 липня 2014 року № 21-242а14..

Частиною першою статті 244-2 КАС України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом ( судами ) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Сумською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів протиправно прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.10.2014 № Ф-1260-25, якою позивача зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 8 658, 71 грн., з огляду на що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.10.2014 р. № Ф-1260-25 підлягає скасуванню як протиправна, а позовні вимоги - задоволенню.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Сумської міжрайонної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.01.2015р. по справі № 818/3554/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г.