Ухвала суду № 43098197, 13.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 1570/1715/2012

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Корой С. М. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

доповідача, судді - Димерлія О.О.

суддів - Романішина Л.В., Єщенка О.В.

за участю секретаря - Мамедової С.А.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року за адміністративним позовом малого приватного підприємства фірми «Фартон» до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2012 року позивач звернувся до суду з вказаним вище адміністративним позовом та, посилаючись на хибність висновків податкового органу викладених в акті перевірки щодо встановлення ознак нікчемності правочинів з придбання товарно-матеріальних цінностей у контрагентів приватного підприємства «Река», приватного підприємства «Укрторгтранс» та товариства з обмеженою відповідальністю «Агропортторг», просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 16 лютого 2012 року №0000022301, яким малому приватному підприємству фірмі «Фартон» збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 169238 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 грн.

За наслідками розгляду адміністративного позову Одеським окружним адміністративним судом 25 липня 2012 року ухвалено постанову про задоволення адміністративного позову МПП фірми «Фартон».

Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби від 16 лютого 2012 року №0000022301.

Приймаючи означене рішення, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що укладені між позивачем та ПП «Река», ПП «Укрторгтранс» і ТОВ «Агропортторг» угоди не віднесені законом до нікчемних, а також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Також, суд зазначив, що ДПІ, приймаючи оскаржуване рішення, не могла керуватися лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених угод. Висновки про те, що угоди очевидно суперечать інтересам держави та суспільства не підтверджені відповідними доказами або рішеннями суду.

В апеляційній скарзі Котовська ОДПІ Одеської області Державної податкової служби, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове - про відмову в задоволенні позову МПП фірми «Фартон».

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначає, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом не враховано, що суми, зазначені у виданих позивачу ПП «Река», ПП «Укрторгтранс» і ТОВ «Агропортторг» податкових накладних не увійшли до податкових зобов'язань вказаних підприємств та, відповідно, суми податку на додану вартість по господарських операціях з МПП фірмою «Фартон» не були сплачені до державного бюджету України. Апелянт знаходить безпідставними посилання Одеського окружного адміністративного суду на наявність у позивача всіх належним чином оформлених документів та зазначає, що будь-які документи мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача, розглянув та обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали справи та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіряючи повноту з'ясування судом першої інстанції обставин справи та правильність застосування правових норм, апеляційний суд звертає увагу на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу Котовської ОДПІ від 20.01.2012р., відповідно до п.п.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.1, п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України, у період з 23.01.2012р. по 27.01.2012р. посадовою особою Котовської ОДПІ Одеської області Державної податкової служби проведено позапланову невиїзну перевірку МПП фірми «Фартон» (код ЄДРПОУ 31164773) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПП «Река» (код ЄДРПОУ 36919740), ПП «Укрторгтранс» (код ЄДРПОУ 34043405), ТОВ «Агропортторг» (код ЄДРПОУ 36675291) за період з 01.01.2011р. по 30.04.2011р., за результатами якої складено акт перевірки №66/23-01/31164773 від 03 лютого 2012 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.186.1 ст.186 Податкового кодексу України, ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.662 Цивільного кодексу України, в результаті чого МПП фірмою «Фартон» завищено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього на 9427,72 грн. (в тому числі: за січень 2011р. на суму 1462,51 грн., за березень 2011р. на суму 5529,03 грн., за квітень 2011р. на суму 2436,18 грн.) та занижено суму податку на додану вартість всього на 169238 грн. (в тому числі: за лютий 2011р. на суму 98546 грн., за березень 2011р. на суму 71411 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що у перевіряємому періоді МПП фірмою «Фартон» сформовано податковий кредит по податкових накладних, виписаних постачальниками товарів ПП «Река», ПП «Укрторгтранс» і ТОВ «Агропортторг» на підставі укладених договорів поставки від 01.12.2010р. б/н, від 25.10.2010р. №25/10 та від 20.02.2011р. №20/01 відповідно. Котовською ОДПІ Одеської області Державної податкової служби від ДПІ в Малиновському районі м.Одеси надійшли акти від 14.11.2011р. №303/23-513/36919740-2380 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Река» щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень, березень, квітень 2011 року», від 11.11.2011р. №300/23-214/36043405 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Укрторгтранс» щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень, лютий 2011 року» та від 11.11.2011р. №302/23-214/36675291 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агропортторг» щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень - квітень 2011 року», якими встановлено неможливість фактичного здійснення підприємствами господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних і трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу. У вказаних актах зазначено про порушення ПП «Река», ПП «Укрторгтранс» і ТОВ «Агропортторг» п.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Усі операції з купівлі-продажу ПП «Река», ПП «Укрторгтранс» і ТОВ «Агропортторг» з МПП фірмою «Фартон» не спричиняють реального настання правових наслідків, мають безтоварний характер, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

16 лютого 2012 року, на підставі акту перевірки №66/23-01/31164773 від 03.02.2012р., Котовська ОДПІ Одеської області Державної податкової служби прийняла податкове повідомлення-рішення №0000022301, яким МПП фірмі «Фартон» збільшила грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 169 238 грн. та нарахувала штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 грн.

Задовольняючи позов МПП фірми «Фартон» про скасування вказаного податкового повідомлення-рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявність порушень позивачем, зафіксованих актом перевірки №66/23-01/31164773 від 03.02.2012р., а тому визначення на підставі такого акту підприємству до сплати грошових зобов'язань є неправомірним. Колегія суддів погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат підприємства до складу валових та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що 25.10.2010р. між МПП фірмою «Фартон» (Покупець) та ПП «Укрторгтранс» укладено договір №25/10, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити згідно виставлених рахунків товарно-матеріальні цінності.

На підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться податкові накладні від 11.01.2011р. №384, від 04.02.2011р. №66, від 04.02.2011р. №67, від 04.02.2011р. №68, від 04.02.2011р. №69, рахунки, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.

Використання придбаного у ПП «Укрторгтранс» товару в оподатковуваних операціях у власній господарській діяльності МПП фірми «Фартон» підтверджується договорами про здійснення технічного обслуговування, ремонтних робіт та поставку запасних до тепловозів сторонніх осіб, а також складеними за наслідками виконання відповідних робіт актами виконаних робіт, податковими накладними, видатковими накладними щодо поставки запасних частин та доказами оплати вартості відповідних робіт та товарів.

01.12.2010 року між МПП фірмою «Фартон» (Покупець) та ПП «Река» (Продавець) було укладено договір б/н, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити згідно виставлених рахунків товарно-матеріальні цінності.

На підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться податкові накладні від 15.01.2011р. №561, від 01.02.2011р. №17, від 01.03.2011р. №30, від 20.03.2011р. №381, від 05.04.2011р. №93, рахунки, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.

Використання придбаного у ПП «Река» товару в оподатковуваних операціях у власній господарській діяльності МПП фірми «Фартон» підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями щодо поставки отриманого товару третім особам.

20.02.2011р. між МПП фірмою «Фартон» (Покупець) та ТОВ «Агропортторг» (Постачальник) було укладено договір №20/01, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець - прийняти та оплатити згідно із виставленими рахунками товарно-матеріальні цінності.

На підтвердження виконання умов вказаного договору в матеріалах справи містяться податкові накладні від 01.03.2011р. №10, від 01.03.2011р. №11, рахунки, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні.

Використання придбаного у ТОВ «Агропортторг» в оподатковуваних операціях у власній господарській діяльності позивача підтверджується договорами на ремонт тепловозів стороннім особам, а також первинними документами щодо зазначених господарських операцій, з яких вбачається використання під час здійснення ремонтних робіт необхідних деталей, що були поставлені позивачеві ТОВ «Агропортторг» відповідно до умов договору поставки від 20.02.2011р.

Вказані договори підписані директорами підприємств, які мали повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями ст.201 Податкового кодексу України чи ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Слід зазначити, що жодних зауважень з приводу наданих позивачем доказів та первинних документів на обґрунтування відсутності факту виконання позивачем умов господарських договорів з контрагентами відповідач ні до суду першої, а ні до суду апеляційної інстанцій не надав.

МПП фірмою «Фартон» доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти ПП «Река», ПП «Укрторгтранс» і ТОВ «Агропортторг» були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних.

Одеський окружний адміністративний суд правомірно не взяв до уваги посилання Котовської ОДПІ про перебування підприємств-контрагентів позивача у стані припинення, оскільки з наявних в матеріалах справи витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що рішення засновників (учасників) або уповноважених ними органів про припинення юридичних осіб ПП «Укрторгтранс» та ТОВ «Агропортторг» зареєстровано 20.06.2011р., юридичної особи ПП «Река» - 22.06.2011р., тоді як господарські відносини позивачем з вказаними контрагентами здійснювалися у період жовтень 2010 року - квітень 2011 року.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Варто зазначити, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту, яке б позбавляло його права на формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Река», ПП «Укрторгтранс» і ТОВ «Агропортторг».

Висновки Котовської ОДПІ щодо встановлених порушень з боку МПП фірми «Фартон» базуються лише на висновках актів про неможливість проведення перевірок контрагентів позивача, в яких вказується про нікчемність укладених ними правочинів. При цьому, обставини конкретних правочинів, що вчинялись позивачем із вказаними контрагентами під час перевірки не встановлювались, а факти безтоварності відповідних правочинів не перевірялись в іншій спосіб. Більше того, колегією суддів встановлено, що контрагентами позивача було оскаржено в судовому порядку накази ДПІ у Малиновському районі м.Одеси №1865 від 10.11.2011р. «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агропортторг» (справа №2-а/1570/10427/11), №1860 від 10.11.2011р. «Про проведення позапланової невиїзної перевірки ПП «Река» (справа №1570/10346/2011) та №1862 від 10.11.2011р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Укрторгтранс» (справа №2а/1570/10344/2011), а також дії податкового органу щодо проведення перевірок на підставі таких наказів. Постановами суду у вказаних справах, які набрали законної сили, скасовано накази про проведення перевірок ПП «Река», ПП «Укрторгтранс» і ТОВ «Агропортторг», результати яких оформлено актами ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 14.11.2011р. №303/23-513/36919740-2380 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Река» щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень, березень, квітень 2011 року», від 11.11.2011р. №300/23-214/36043405 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ПП «Укрторгтранс» щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень, лютий 2011 року» та від 11.11.2011р. №302/23-214/36675291 «Про неможливість проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агропортторг» щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень - квітень 2011 року».

Тобто, підстави, у зв'язку з якими відповідачем було зроблено висновок щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами, у судовому порядку були визнані протиправними. Інших доказів на підтвердження своїх висновків та встановлених порушень відповідачем ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанцій не надано.

Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо не буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків. Суд вважає, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Водночас, податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи проти позову та в обґрунтування вимог апеляційної скарги ДПІ зазначає, що контрагенти позивача не могли здійснювати господарську діяльність через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з поставки ТМЦ. Колегія суддів критично ставиться до таких тверджень апелянта, оскільки такі висновки взято відповідачем з актів ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 14.11.2011р. №303/23-513/36919740-2380, від 11.11.2011р. №300/23-214/36043405 та від 11.11.2011р. №302/23-214/36675291, без самостійної перевірки таких обставин та без наявності жодного документального підтвердження таких доводів. Більше того, сама по собі наявність або відсутність у контрагентів окремих документів, транспортних засобів, нерухомості, земельних ділянок, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка робіт постачальником.

Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. В свою чергу, апелянт не надав пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб, транспортних засобів тощо достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентами.

Колегія суддів не може погодитись з твердженням апелянта про необхідність вивчення платником податків всіх обставин можливостей здійснення господарських операцій його контрагентами постачальниками товарів (робіт, послуг). На думку суду, при укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагентів - постачальників товарів (робіт, послуг).

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів на предмет виконання ними вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість по складу податкового кредиту.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, однак такі докази, на порушення вимог частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, податковим органом не представлено, реальність виконання господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, не спростовано.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами ПП «Река», ПП «Укрторгтранс» і ТОВ «Агропортторг» укладено у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції, що сторони договорів діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених між позивачем та ПП «Река», ПП «Укрторгтранс» і ТОВ «Агропортторг», суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16 лютого 2012 року №0000022301.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 25 липня 2012 року за адміністративним позовом малого приватного підприємства фірми «Фартон» до Котовської об'єднаної державної податкової інспекції Одеської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0000022301 від 16 лютого 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Суддя-доповідач: Димерлій О.О.

Судді: Романішин В.Л.

Єщенко О.В.