Постанова № 43098123, 03.03.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 р. Справа № 818/2644/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної фінансової інспекції в Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2014р. по справі № 818/2644/14

за позовом Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини

до Державної фінансової інспекції в Сумській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Сумська регіональна державна лабораторія ветеринарної медицини, звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати пункти 2,3,5,6 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області від 29.08.2014 року № 18-07-1414/6167 про усунення виявлених ревізією порушень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2014р. по справі № 818/2644/14 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Сторони своїх представників в судове засідання не направили, про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином та завчасно, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Позивач надіслав до суду заяву, відповідно до якої просить розгляд справи відкласти, посилаючись на неможливість прибуття представника у судове засідання у зв'язку із перебуванням його на лікарняному.

При цьому, колегія суддів відзначає, що жодних доказів на підтвердження доводів, викладених у заяві, позивачем не надано, у зв'язку з чим, колегія суддів не визнає причини неприбуття у судове засідання представника позивача поважними.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 03.03.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що Державною фінансовою інспекцією в Сумській області проведено ревізію Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини.

Результати ревізії оформлені актом від 28.07.2014 року за № 07-06/45.

На підставі висновків вказаного акту ревізії відповідачем складено та надіслано позивачу лист-вимогу № 18-07-14-14/6167 від 29 серпня 2014 року про усунення виявлених ревізією порушень чинного законодавства (т. 1 а.с. 8-15).

Позивач оскаржив в судовому порядку п.п. 2,3,5,6 вимоги, а саме: пункт 2: стягнути з осіб, винних у виплатах заробітної плати, кошти в сумі 112 003 грн. 65 коп.; пункт 3: провести звірку взаєморозрахунків з ДП "Сумський державний селекційний центр", відобразити по обліку дебіторську заборгованість за даним контрагентом на 603 грн. 49 коп.; стягнути кошти в сумі 603 грн. 49 коп. з ДП "Сумський державний селекційний центр", в іншому випадку стягнути з осіб, винних у допущеному порушенні, шкоду в порядку та в розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України; пункт 5: стягнути зайво перераховані кошти в сумі 183 172 грн. 56 коп. з одержувача коштів, в іншому випадку стягнути з осіб, винних у допущеному порушенні, шкоду в порядку та в розмірі, встановленому ст.ст. 130-136 КЗпП України; пункт 6: перерахувати в доход державного бюджету за кодом надходження 28010500 кошти в сумі 129 120 грн. 48 коп.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011, інспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення про Держфінінспекцію).

Згідно п. 6 Положення № 499/2011, Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положенням про Держфінінспекцію також передбачено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Вищевказані норми кореспондуються з положеннями п. 7 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26 січня 1993 року N 2939-XII, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

З аналізу вищенаведених норм слідує висновок, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів.

Так, при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги.

Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

З наведеного слідує висновок про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

При цьому, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Сумській області області про визнання протиправною та скасування п.п. 2,3,5,6 вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області від 29.08.2014 року № 18-07-1414/6167 про усунення виявлених ревізією порушень.

При цьому, позивач оскаржує пункти Вимоги Державної фінансової інспекції в Сумській області, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та містить зобов'язання повернути кошти до бюджету та відкоригувати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість.

З огляду на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряється судом, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Дана позиція узгоджується з практикою Верховного Суду України, викладеною у постанові від 18 вересня 2014 року у справі № 21-332а14.

Аналізуючи обставини справи та норми законодавства, колегія суддів вважає, що позовні вимоги Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини є необґрунтованими, безпідставно задоволені судом першої інстанції, а тому рішення суду підлягає скасуванню із винесенням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі, спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної фінансової інспекції в Сумській області задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 25.11.2014р. по справі № 818/2644/14 скасувати.

Прийняти нову постанову.

У задоволенні адміністративного позову Сумської регіональної державної лабораторії ветеринарної медицини до Державної фінансової інспекції в Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г.