Ухвала суду № 43098104, 03.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2289/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

при секретарі - Іленко В.В.

за участю сторін:

позивач - представник Ковширін М.М.,

відповідач 1 - не з'явився,

відповідач 2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року, у справі за позовом Товариства з обережною відповідальністю "Артіль ЛТД" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому заявлено вимогу до податкового органу про визнання протиправними дій щодо невчасного відшкодування підприємству ПДВ за грудень 2010 року та про стягнення з Державного бюджету України нарахованої пені, у розмірі 49076,65 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2014 року позов задоволено - визнано протиправною бездіяльність податкового органу щодо несвоєчасного відшкодування з бюджету сум ПДВ та стягнуто пеню, у розмірі 49076,65 грн.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням податковим органом подано апеляційну скаргу, з якої вбачається, що рішення у справі прийнято в порушення норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати постанову суду та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи, так як сума ПДВ за грудень 2010 року, яку підприємством заявлено до відшкодування у січні 2011 року, виникла до прийняття Податкового кодексу України, а Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено нарахування пені за невчасне відшкодування сум податку.

Крім того під час камеральної перевірки поданої позивачем звітності, податковим органом встановлено певні неточності у деклараціях підприємства, що стало підставою для проведення позапланової документальної виїзної перевірки, а тому відсутні підстави для нарахування бюджетного відшкодування до закінчення її проведення.

Головним управлінням Державного казначейства України у Миколаївській області, у своїх поясненнях зазначено, що відшкодування ПДВ з бюджету здійснюється лише після надходження відповідного висновку від податкового органу, а тому у невчасній виплаті цих сум відсутня вина Держказначейства.

Позивачем надано заперечення на апеляційну скаргу, у яких зазначено про те, що податковим органом допущено протиправну бездіяльність щодо невчасного відшкодування належної підприємству суми бюджетного відшкодування, а тому нарахування пені є правомірним.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19.01.2011 року позивачем подано до ДПІ податкову декларацію з ПДВ за грудень 2010 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, в якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 411821 грн.

Після подання даної декларації податковим органом проведено камеральну перевірку, про що складено довідку №209/07-000/13857386 від 18.02.2011 року, в якій зазначено про неможливість підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за грудень 2010 року.

Після проведення камеральної перевірки відповідачем прийнято наказ №372 від 09.03.2011 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Артіль ЛТД", проте 10.03.2011 року підприємством відмовлено податковому органу у допуску.

Фактичне погашення заборгованості перед підприємством здійснено відповідачем на повну суму, 31.05.2012 року.

Враховуючи, що за період з 18.02.2011 року по 31.05.2012 року, податковим органом прострочено сплату підприємству відповідного бюджетного відшкодування - позивачем нараховано пеню, у розмірі 49076,65 грн.

За результатом встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо обґрунтованості позовних вимог, оскільки податковим органом несвоєчасно відшкодовано підприємству визначений ним розмір бюджетного відшкодування з ПДВ, а тому це є підставою для стягнення відповідної пені за весь період прострочення, з чим погоджується судова колегія з огляду на наступне.

Згідно з ст.19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п.200.7, 200.8, 200.10 ст.200 Податкового Кодексу України - платник податків, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном, отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку, заявлених у ній даних.

Пунктом 200.18. ст.200 ПК України встановлено, що платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті, подали відповідну заяву

та відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, мають право на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації, та відповідно до вимог, визначених статтею 76 цього Кодексу.

Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом трьох робочих днів після закінчення перевірки надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету.

Посадові особи органів державної податкової служби та органів Державного казначейства України в разі порушення визначених у пункті 200.18 цієї статті термінів відшкодування несуть відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.200.21 ст.200 ПК України - у разі невідповідності за висновком органу державної податкової служби платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.

Якщо орган державної податкової служби у встановлений термін не надіслав платнику податку зазначеного повідомлення, вважається, що такий платник відповідає критеріям для одержання права на автоматичне бюджетне відшкодування податку.

Згідно з п.200.11 ст. 200 ПК України - за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушення норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки. Перелік достатніх підстав, які надають право податковим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.п.3, 5 Постанови КМУ №1238 від 27.12.2010 року "Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам права на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку", такими підставами є: існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов'язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг, які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки; невідповідність платника жодному з критеріїв: середня заробітна плата усіх працівників не менше ніж у 2,5 рази перевищує мінімальний установлений законодавствам рівень по кожному з останніх 4-х послідовних звітних податкових періодів.

Відповідно до п.п.200.14 ст.200 ПК України - якщо за результатами камеральної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування, сумі заявленій у податковій декларації, то такий орган приймає податкове повідомлення, яке надсилає платнику податків.

Згідно з п.п.200.23 ПК України - суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120% облікової ставки НБУ, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Частиною 2 ст.71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судовою колегією встановлено, що у січні 2011 року підприємством подано декларацію з ПДВ та відповідну заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, в якій визначено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню, у розмірі 411821 грн.

Податковим органом проведено камеральну перевірку поданої звітності, за результатами якої складено довідку, у якій вказано про наявність у ній певних порушень, на суму 699,55 грн. та на суму 448,84 грн., що унеможливлює здійснення бюджетного відшкодування усієї суми, визначеної позивачем (а.с.31).

Оскільки камеральною перевіркою встановлено певні порушення, податковим органом видано наказ на проведення документальної позапланової перевірки підприємства, проте 10.03.2011 року, відповідачу відмовлено у допуску до її проведення, у зв'язку із наявністю порушень у направленні (а.с.35).

Після даного не допуску податковим органом не вчинено жодних дій спрямованих на врегулювання спірних правовідносин, а саме щодо оскарження не допуску до перевірки чи винесення податкового повідомлення-рішення або відмови підприємству у наданні права на автоматичне бюджетне відшкодування.

При цьому відповідачем здійснено добровільне бюджетне відшкодування заявленої підприємством суми лише 31.05.2012 року, таким чином період прострочення виплат, з урахуванням права підприємства на автоматичне бюджетне відшкодування, складає з 18.02.2011 року по 31.05.2012 року, а сума пені, з урахуванням облікової ставки НацБанку України, становить 49076,65 грн.

З огляду на вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що податковим органом жодним чином не доведено наявність дійсних порушень у податковій декларації підприємства з ПДВ за грудень 2010 року, що підтверджено як добровільним бюджетним відшкодуванням заявлених позивачем сум так і відсутністю будь-яких юридично значимих дій щодо оскарження вказаної суми.

Крім того за результатами проведеної камеральної перевірки податковим органом складено не акт перевірки, як це потрібно робити у випадку встановлення порушень, а довідку про результати перевірки, яка складається за відсутності порушень.

Податковим органом також не надіслано платнику податків рішення про відмову у наданні права на автоматичне бюджетне відшкодування, що на підставі пункту 200.21 статті 200 Податкового кодексу України вказує на наявність у позивача такого права.

Враховуюче все вищевикладене колегія суддів вважає, що контролюючим органом допущено протиправну бездіяльність щодо невчасного відшкодування позивачу сум ПДВ, за що передбачено відповідальність, у вигляді нарахування відповідної пені, а тому позовні вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Апелянтом зроблено посилання про те, що на вказані правовідносини не розповсюджується норма Податкового кодексу щодо автоматичного бюджетного відшкодування, оскільки підприємством заявлено суми відшкодування за грудень 2010 року, коли Податковий кодекс України не діяв та діючим на той час законодавством не передбачено таке право платника податків.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 Розділу 19 Прикінцевих положень ПК України - цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Статтею 200 ПК України платнику податків надано право самостійно вирішувати, яким чином розпоряджатись від'ємною сумою ПДВ, а саме - врахувати її у зменшення податкового боргу за попередні періоди, зарахувати до складу свого податкового кредиту або ж повернути дану суму шляхом бюджетного відшкодування.

Як встановлено судом вище - підприємством дійсно подану заяву про бюджетне відшкодування ПДВ, яке виникло за грудень 2010 року, тобто за період у якому норми Податкового кодексу щодо автоматичного відшкодування не діяли.

Разом з тим декларацію та заяву про бюджетне відшкодування подано до контролюючого органу у січні 2011 року, тобто спірні правовідносини виникли у періоді, коли Кодекс вступив у свою дію та на вказану дату у платника податків з'явилось право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, що є підставою для залишення її без задоволення.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 10 березня 2015 року.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(Вступна та резолютивна частини)

03 березня 2015 року м.Одеса Справа №814/2289/14

Категорія: 9.2.1 Головуючий І інстанції: Лісовська Н.В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,

при секретарі - Іленко В.В.

за участю сторін:

позивач - представник Ковширін М.М.,

відповідач 1 - не з'явився,

відповідач 2 - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року, у справі за позовом Товариства з обережною відповідальністю "Артіль ЛТД" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області та Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області про стягнення заборгованості,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після складання повного тексту судового рішення суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Судді: О.В. Яковлєв А.В. Бойко Т.М. Танасогло