Ухвала суду № 43098026, 26.02.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2015 року Справа № 46393/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Ловчук М.В.,

представника відповідача Вонятівська О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на постанову Господарського суду Тернопільської області від 14 лютого 2008 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство «Тернопільгаз» 20.03.2007 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської ОДПІ (змінено на Тернопільська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області) в якому, уточнивши позовні вимоги, просило скасувати повністю податкові повідомлення-рішення №0001412305/0, №0001432305/0 від 23.11.2006р. та частково повідомлення-рішення №0001422305/0 в сумі 3460,75 грн. основного платежу та 1730 грн. штрафних санкцій.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 14 лютого 2008 року позов задоволено. Скасовано повністю податкові повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції №0001412305/0, №0001432305/0 від 23.11.2006р. та частково повідомлення-рішення №0001422305/0 в сумі 3460,75 грн. основного платежу та 1730 грн. штрафних санкцій.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Тернопільська ОДПІ оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Вимоги за апеляційною скаргою мотивує тим, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми податку за результатами господарських взаємовідносин із ПП «Багро», ТОВ «Інтеграл», ПП «Терно-маркет», ТОВ «Західенерго», оскільки факт придбання позивачем товарів (робіт, послуг) належним чином не підтверджено, а суми податку не підтверджені в податкових зобов'язаннях продавців. Окрім того, позивач частина акцій якого належить державі, зобов'язаний проводити відрахування частини прибутку за результатами фінансово-господарської діяльності до Державного бюджету.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив, просить в задоволенні такої відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, просить таку задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.11.2006р. працівниками Тернопільської ОДПІ була здійснена перевірка діяльності позивача, за результатами якої складений акт №18727/23-222/03353503 «Про результати планової виїзної документальної перевірки ВАТ по газифікації та газопостачання «Тернопільгаз» по питанню дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005р. по 30.06.2006р.».

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем, зокрема:

п.п.5.3.6, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме товариством занижено суми податку на прибуток за 1 кв. 2005р. на 1488,84грн., 2 кв. 2005р. на 2671,47грн.. З кв. 2005р. на 1129,44грн., 4 кв. 2005р. на 1118,44грн., 1 кв. 2006р. на 3188грн.. 2 кв. 2006р. на 1088,04грн., всього на суму 10684,23 грн.;

п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме товариством занижено суми податкового зобов'язання, яке необхідно погасити до бюджету за січень 2005р. на 16833грн., лютий 2005р. на 7068грн., березень 2005р. на 1623грн., квітень 2005р. на 3633грн., травень 2005р. на 883грн., червень 2005р. на 1930грн., липень 2005р. на 135грн., серпень 2005р. на 525грн., вересень 2005р. на 1000грн., жовтень 2005р. на 1490грн., січень 2006р. на 3885грн.;

ст.65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік». Постанову КМУ від 22.04.2005р. №317 «Про внесення змін до постанови КМУ від 15.01.2005р. №50», а саме не нарахування та не сплачення товариством до бюджету відрахування частини прибутку акціонерними, холдинговими, лізинговими компаніями та іншими суб'єктами господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї) за 2005р. в сумі 2515грн.

На підставі зазначеного акту 23.11.2006р. Тернопільською ОДПІ було прийняті податкове повідомлення-рішення:

№0001412305/0/80227, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 39005грн. основного платежу та 19502,50грн. штрафних санкцій;

№0001422305/0/80226, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств, організацій, що перебувають у державній власності в сумі 10684,23грн. основного платежу та 4831,17грн. штрафних санкцій;

№0001432305/0/80225, яким позивачу визнано суму податкового зобов'язання за платежем частина прибутку в сумі 2515грн. основного платежу та 1006грн. штрафних санкцій.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що суми податку позивачем правомірно включено до складу валових витрат та відповідно до податкового кредиту на підставі актів здачі-прийняття робіт, надання послуг, податкових та видаткових накладних. Вказані документи оформлені належним чином, відповідно до закону. Окрім того, оскільки позивач являється корпоратизованим підприємством, частка держави у його статутному фонді відсутня. а тому позивач не являється платником обов'язкового платежу у формі дивідендів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити.

Згідно п.п. 7.4.1. вказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкового накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно з вимогами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6. п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У відповідності до положень статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 вищезазначеного Закону вбачається, що не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунками, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як визначено податковою перевіркою ПП «Багро», ТОВ «Інтеграл», ПП «Терно-Маркет» та ТОВ «Західенерго» не виступали власниками наданих (переданих) ВАТ «Тернопільгаз» послуг (товарів), поставка товару (послуг) в розумінні ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» не відбулася. В порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вказані контрагенти виписали податкові накладні на операції, які не є поставкою, оскільки по своїй суті не передбачають перехід права власності.

Так, податковим органом зазначено, що ВАТ «Тернопільгаз» неправомірно віднесло до складу податкового кредиту податок на додану вартість» на підставі накладних, виписаних ПП «Багро», ТОВ «Інтеграл», ТОВ «Західенерго» та ПП «Терно-Маркет», оскільки суми податку на додану вартість, віднесенні до податкового кредиту не знаходять підтвердження в податкових зобов'язаних продавця цих товарів, а податкова накладна не виконує своєї законодавчо встановленої функції і її оригінал не підтверджується копією. Отже, ВАТ «Тернопільгаз» слід виключити із податкового кредиту податкові накладні, виписані ПП «Багро», ТОВ «Інтеграл», ТОВ «Західенерго» та ПП «Терно-Маркет».

Вказане заперечують встановлені судом першої інстанції відомості щодо викрадення в директора ТОВ «Західенерго ЛТД» документів за період з травня 2004 року по червень 2005 року (книги придбання і продажу товарів (робіт і послуг),податкові накладні по придбанню і продажу, касові документи, прихідні та видаткові документи, податкову статистичну звітність, авансові звіти та книгу нарахування заробітної плати); втрати документів фінансово-господарської діяльності ПП «Багро» під час пожежі; пошкодження документів ТОВ «Інтеграл» під час пожежі.

Твердження Тернопільської ОДПІ також спростовуються наступним. В підтвердження правомірності включення витрат до складу валових та віднесення сум податку до податкового кредиту позивачем додані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), податкові на видаткові накладні.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковим кредитом визначається сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду

Позивач з огляду на вимоги ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» отримав податкові накладні, оплатив вартість товару (послуг) з ПДВ і сплачене у вартості товару ПДВ правомірно використав в якості податкового кредиту. Можливі порушення постачальників позивача чи постачальників продавців у податковій звітності чи в зв'язку зі своїми податковими зобов'язаннями перед бюджетами не тягнуть для позивача якоїсь відповідальності, а тим більше не позбавляють і не можуть позбавляти його права на податковий кредит, який документально підтверджений і передбачений законом.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні або при одержанні послуг по визначених цінах, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару чи одержання послуг до складу валових витрат, до яких п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відносить суми будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару чи послуг до податкового кредиту платника податку, який придбав товар або отримав послуги Законом України «Про податок на додану вартість» не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету. Статтею 7 Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну. Якщо ж контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідачем не доведено, що продавці товарів (послуг) ТОВ «Інтеграл», ТОВ «Західенерго», ПП «Багро», ПП «Терно-маркет» з огляду на вимоги п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не мали права складати податкові накладні. Тому донарахування 39005 грн. ПДВ позивачу є безпідставним.

Як встановлено судом першої інстанції позивач створений в процесі корпоратизації шляхом перетворення державного підприємства у ВАТ «Тернопільгаз» відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.1993 p., про що сам відповідач вказує в акті перевірки.

Положення п. 3 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування» передбачає серед загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами, до яких позивач не відноситься і є корпоратизованим підприємством.

Частина прибутку чи прибуток ВАТ «Тернопільгаз», якщо йому надано статус дивідендів за рішенням вищого органу управління (збори акціонерів) не може бути обов'язковим платежем до бюджету, оскільки в Законі України «Про систему оподаткування» це передбачено лише для некорпоратизованих підприємств. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання в акті перевірки відповідачем на Закони України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про систему оподаткування», «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є безпідставне.

Окрім того, згідно листів Регіонального відділення Фонду держмайна України по Тернопільській області №02-6/427 від 20.02.2004 p., направленого позивачу, №01-6/4159 від 21.10.2005р., направленого Прокуратурі Тернопільської області, державна частка у статутному фонді ВАТ «Тернопільгаз» відсутня. Цей факт встановлено і при розгляді такого ж питання у справі №6/27-315, рішення по якій набрало законної сили.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Тернопільської області від 14 лютого 2008 року у справі №12/1-163 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 03.03.2015 року.