Ухвала суду № 43098012, 12.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/3830/14 Головуючий у 1-й інстанції: Харченко С.В. Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Троян Н.М., Бужак Н.П.;

за участю секретаря: Кінзерської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року, позивач звернулася до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про скасування рішення про застосування фінансових санкцій. Свої позовні вимоги мотивувала тим, що оскаржуване рішення, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн., на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки контролюючого органу відносно порушення суб`єктом господарювання вимог статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР є помилковими, а тому вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню. Звертала увагу на недотримання посадовими особами контролюючого органу вимог чинного податкового законодавства, що регулюють порядок та процедуру проведення перевірки, складання за його результатами акту та прийняття рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.

Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).

Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов»язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.

Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Згідно зі ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця 24.05.2006 та здійснює господарську діяльність пов`язану, зокрема, з роздрібною торгівлею в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, що підтверджується даними Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Як платник податків позивач перебуває на податковому обліку в Броварській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області.

У січні 2014 року посадовими особами Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі вимог підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, згідно наказу від 25.12.2013 №313 та направлень на проведення перевірки від 29.01.2014 №213, №214, з метою контролю за дотриманням позивачем вимог законодавства України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, проведено фактичну перевірку господарської одиниці позивача - магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, м.Бровари, Київська область.

За результатами перевірки складено акт від 30.01.2014 №97/10-36-21/НОМЕР_1, в якому зафіксовано порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 вимог статті 11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, що виявилось у зберіганні з метою реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка.

Згідно з даними додатків №1 та №2 до акта перевірки, без марок акцизного податку у магазині позивача зберігалась наступна продукція: - коньяк "Ле Саж Дюк де Строган п`ять зірочок" у кількості 1 пляшка (міцність 40 %, місткість 0,5 л, дата розливу - 09.11.2012, виробник - ТОВ «Маглів», ціна реалізації - 75 грн. 00 коп. за одиницю товару); - сигари виробництва компанії Internacional Cubana de Tabacos, S.A., (Куба) у кількості 1 шт. за ціною 9,00 грн. за одиницю товару; - сигари виробництва компанії Arnold Andre (Німеччина) у кількості 4 шт. за ціною 8,50 грн. за одиницю товару.

13.02.2014 на підставі акта перевірки від 30.01.2014 №97/10-36-21/НОМЕР_1, що складений Головним управлінням Міндоходів у Київській області, Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області прийнято рішення від 13.02.2014 № 000008/10-06-21/НОМЕР_1, яким відповідно до приписів абзацу 15 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР до позивача застосовано фінансові санкції у розмірі 17000,00 грн. (8500,00 грн. - за зберігання алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку; 8500,00 грн. - за зберігання тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку).

Отримавши наведене вище рішення, позивач скористався наданим йому статтею 56 Податкового кодексу України правом на його оскарження в адміністративному порядку шляхом подання скарг до Головного управління Міндоходів у Київській області та Міністерства доходів і зборів України.

Скарги позивача рішеннями Головного управління Міндоходів у Київській області та Міністерства доходів і зборів України залишені без задоволення, а рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 13.02.2014 № 000008/10-06-21/НОМЕР_1 про застосування фінансових санкцій - без змін.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Обов'язки та компетенція контролюючих органів, повноваження їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

В силу приписів пункту 61.1 статті 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Статтею 191 Податкового кодексу України визначено перелік функцій контролюючих органів, серед яких, зокрема: здійснення ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами; здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

З метою проведення податкового контролю за дотриманням суб`єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, проводиться фактична перевірка за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Порядок проведення фактичних перевірок визначено статтею 80 Податкового кодексу України.

Так, пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, визначених підпунктами 80.2.1 - 80.2.7 цього пункту.

Зокрема, в силу приписів підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, підставою для проведення фактичної перевірки є отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон України №481/95-ВР).

В силу приписів статті 11 Закону України №481/95-ВР, алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно з приписами пункту 226.2 статті 226 Податкового кодексу України, наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Маркування алкогольних напоїв вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки. Кожна марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки (пункти 226.7, 226.8 статті 226 Податкового кодексу України.

Пунктом 226.3 статті 226 Податкового кодексу України передбачено, що виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 19 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 (далі - Положення №1251), наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати акцизного податку та легальності ввезення товарів.

Згідно з приписами пунктів 21 та 22 цього Положення, для прикріплення марок використовується клей (дисперсійний, дескрин тощо), який не дає змоги зняти їх з виробів без пошкодження і змивається у разі потреби в митті пляшок для повторного їх використання. Марки наклеюються на пляшку П- чи Г-подібним способом через горловину. У разі реалізації напоїв в упаковках (типу «Tetra Pak») марки наклеюються по осі упаковки на верхній площині.

На тютюнові вироби марки наклеюються: на пачки сигарет та цигарок серійного виробництва, сигар, сигарил, а також цигарок, упакованих у сувенірні коробки (незалежно від їх розміру), - у такій спосіб, щоб марки обов'язково розривалися під час відкривання; на тютюнові вироби в упаковці, що підлягає обгортанню у поліпропіленову плівку, - під плівку (пункт 23 Положення № 1251).

В силу вимог пункту 28 цього Положення відповідальність за порушення порядку маркування, продажу алкогольних напоїв і тютюнових виробів, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи згідно із законом.

Так, статтею 1 Закону України №481/95-ВР встановлено, що імпорт, експорт, транспортування, зберігання, торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами з порушенням вимог законодавства, що регулює ці питання, вважається незаконним обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів.

Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, повинні дотримуватися законодавчо встановлених правил здійснення зазначеної діяльності, а у разі їх порушення, нести відповідальність, передбачену Законом України №481/95-ВР.

Абзацом 15 частини другої статті 17 Закону України №481/95-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за зберігання, транспортування, реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 200 відсотків вартості товару, але не менше 8500 гривень.

Як вбачається з даних акта перевірки та додатків до нього, у ході контролюючого заходу органом доходів і зборів виявлено, що на зберіганні у позивача знаходились алкогольний напій та тютюнові вироби - сигари, за переліком, що зазначені у додатках №1 та №2 до акту, на яких були відсутні марки акцизного податку встановленого зразка.

На підставі викладених в акті перевірки відомостей відповідач, керуючись приписами абзацу 15 частини другої статті 17 Закону України № 481/95-ВР, прийняв рішення про застосування фінансових санкцій у розмірі 17000,00 грн. (8500,00 грн. - за зберігання алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку; 8500,00 грн. - за зберігання тютюнових виробів без наявності марок акцизного податку).

При вирішенні питання щодо відповідності висновків відповідача фактичним обставинам, що склалися, має місце врахувати, що бухгалтер позивача ОСОБА_4, яка підписала акт перевірки, не виклала у ньому конкретних зауважень до проведення перевірки, у тому числі із зазначенням: власних доводів про наявність на пляшці алкогольного напою та на пачках (упаковках) тютюнових виробів марок акцизного податку; обставин, на які в подальшому позивач посилався у судовому засіданні, зокрема, щодо неправомірної поведінки посадових осіб органу доходів і зборів під час проведення перевірки, що призвели до пошкодження марки акцизного податку на пляшці алкогольного напою.

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони наділені визначеним пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України правом на подання своїх заперечень до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки).

На останній сторінці акта перевірки бухгалтером позивача ОСОБА_4 проставлено відмітку про те, що пояснення з приводу виявленого правопорушення будуть надані до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області. Водночас, таких пояснень та/або заперечень до акта перевірки, які подаються у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті, до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області подано не було.

На обставини, що свідчать про наявність на алкогольному напої та тютюнових виробах пошкоджених (надірваних) марок акцизного податку позивач посилається вперше після прийняття Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області оскаржуваного рішення у скаргах, що подані в адміністративному порядку. У свою чергу, інформацію про пошкодження марки акцизного податку власноручно посадовою особою органу доходів і зборів під час проведення перевірки повідомлено у судовому засіданні свідком ОСОБА_4

На момент прийняття рішення у даній справі зафіксовані в акті перевірки юридично значимі обставини щодо відсутності на пляшці алкогольного напою та на пачках (упаковках) тютюнових виробів марок акцизного податку, тобто зберігання позивачем повністю немаркованої (непозначеної марками акцизного податку) продукції, представником позивача належними та допустимими доказами спростовані не були.

Відтак, висновки відповідача про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності у вигляді застосування фінансових санкцій у розмірі 17000,00 грн. є цілком обґрунтованими.

Що стосується тверджень позивача про порушення податковим органом процедури проведення перевірки, що призвело до прийняття незаконного рішення, необхідно зазначити таке.

Як вже зазначалось вище, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції, за умови пред'явлення ним таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як вбачається з відомостей, що викладені у розписках від 30.01.2014 №213, №214, бухгалтеру позивача ОСОБА_4 були пред`явлені направлення та вручено копію наказу від 25.12.2013 № 313 про проведення перевірки 30.01.2014 о 14 год. 45 хв. У свою чергу, за даними акта перевірки, контролюючий захід розпочато 30.01.2014 о 14 год. 45 хв. (що не спростовувалось позивачем) у приміщенні магазину та у присутності бухгалтера ОСОБА_4

Таким чином, твердження позивача стосовно перебування посадових осіб контролюючого органу у приміщенні магазину без відома його службової особи - бухгалтера ОСОБА_4 спростовуються наявними у справі документальними доказами.

В силу приписів пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Також встановлено, що матеріали фактичної перевірки позивача направлені Головним управлінням Міндоходів у Київській області на адресу Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області листом від 03.02.2014 №835/7/10-36-21-01-12 та отримані останньою 06.02.2014, що підтверджується відміткою про отримання кореспонденції від 06.02.2014 №587. Рішення про застосування фінансових санкцій прийнято Броварською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області 13.02.2014.

Отже, доводи позивача про порушення відповідачем визначеного пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України терміну для прийняття оскаржуваного рішення є безпідставними.

Також необхідно звернути увагу на те, що недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття рішення про застосування фінансових санкцій, у тому числі стосовно процедури проведення перевірки, може бути підставою для визнання такого рішення протиправним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного рішення. Якщо ж рішення в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнято відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури проведення перевірки та прийняття рішення не можуть бути підставою для його скасування, якщо інше не передбачено законодавством.

Порушення, на які посилалася позивач, не спричинили неправомірне притягнення останньої до відповідальності у вигляді застосування фінансових санкцій у сумі 17000,00 грн., а відтак вони не можуть бути підставою для скасування рішення відповідача, яке є законним по суті.

Отже, з огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, підстав для задоволення апеляційної скарги немає, а її доводи спростовуються вище наведеним.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 17 березня 2015 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено - 12 березня 2015 року.

Головуючий суддя Костюк Л.О.

Судді: Троян Н.М.

Бужак Н.П.