Постанова № 43096884, 12.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

12 березня 2015 року 08:25 справа №826/1259/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАН МАРКЕТИНГ”

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві

про

визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “ПАН МАРКЕТИНГ” (далі по тексту – позивач, ТОВ “ПАН МАРКЕТИНГ”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту – відповідач, ДПІ у Шевченківському районі), в якому просить: 1) визнати протиправними дії відповідача, пов’язані зі складанням податкової інформації від 10 грудня 2014 року №417/22-08 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “ПАН МАРКЕТИНГ” (код за ЄДРПОУ 38931597) за жовтень 2014 року”; 2) зобов’язати відповідача вилучити з АІС “Податковий блок” “Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів”, інформацію, викладену у податковій інформації від 10 грудня 2014 року №417/22-08 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “ПАН МАРКЕТИНГ” (код за ЄДРПОУ 38931597) за жовтень 2014 року”; 3) зобов’язати відповідача відновити показники податкової звітності ТОВ “ПАН МАРКЕТИНГ” з податку на додану вартість за жовтень 2014 року в АІС “Податковий блок” в частині показників податкового зобов’язання з податку додану вартість за жовтень 2014 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 січня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/1259/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 23 лютого 2015 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ДПІ у Шевченківському районі здійснено заходи з метою проведення зустрічної звірки ТОВ “ПАН МАРКЕТИНГ”, за результатами яких складено податкову інформацію від 10 грудня 2014 року №417/22-08 “Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ “ПАН МАРКЕТИНГ” (код за ЄДРПОУ 38931597) за жовтень 2014 року (для врахування в роботі)” (далі по тексту – податкова інформація).

Позивач вважає, що складання за результатами неможливості проведення зустрічної звірки податкової інформації не передбачено нормами чинного законодавства, а будь-яка податкова інформація не є підставою для зміни задекларованих платником податків показників податкової звітності підприємства.

Відповідач у письмовому запереченні проти адміністративного позову просив відмовити у задоволені позовних вимог з підстав відсутності порушеного права.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред’явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки даних суб’єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб’єкту господарювання у десятиденний термін.

Механізм проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок визначає Порядок проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року №1232 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пунктів 2-4 Порядку зустрічні звірки проводяться у суб’єктів господарювання, щодо здійснення операцій з якими під час перевірки платника податків та зборів виникають сумніви стосовно факту здійснення таких операцій або якщо існують розбіжності задекларованих у деклараціях з податку на додану вартість показників податкового кредиту та податкових зобов’язань.

З метою проведення зустрічної звірки орган державної податкової служби (ініціатор) надсилає органу державної податкової служби (виконавцю), на обліку в якому перебуває суб’єкт господарювання, запит про проведення зустрічної звірки для підтвердження отриманих від платника податків та зборів даних.

Зустрічна звірка може бути проведена органом державної податкової служби (ініціатором) самостійно у разі, коли суб’єкт господарювання перебуває на обліку в тому ж органі державної податкової служби, в якому перебуває платник податків, або в межах одного населеного пункту.

Відповідно до пункту 7 Порядку визначено, що за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка, яка підписується суб’єктом господарювання (законним чи уповноваженим представником) і посадовими особами органу державної податкової служби та особисто вручається суб’єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку або надсилається суб’єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом із повідомленням про вручення.

З метою впровадження єдиного порядку направлення запитів на проведення зустрічних звірок, а також оформлення, передачі та накопичення матеріалів зустрічних звірок органами державної податкової служби наказом Державної податкової адміністрації України від 22 квітня 2011 року №236 затверджено Методичні рекомендації щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок (далі по тексту – Методичні рекомендації).

Пунктом 4.4 Методичних рекомендацій передбачено, що у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб’єкта господарювання, зокрема у зв’язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності суб’єкта господарювання та/або його посадових осіб за місцезнаходженням (податковою адресою), відповідальний підрозділ не пізніше двох робочих днів від дати надходження запиту складає Акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання (далі - Акт) (додаток 3), реєструє його у Журналі реєстрації довідок про результати проведення зустрічної звірки (актів про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання, неявки для підписання, відмови від писання Довідки про результати проведення зустрічної звірки) (далі - Журнал реєстрації довідок/актів) (додаток 4) та вживає відповідних заходів, передбачених актами ДПС України.

З урахуванням викладених правових норм суд приходить до висновку, що за результатами проведення зустрічної звірки, а саме дій по співставленню даних первинних бухгалтерських та інших документів суб’єкта господарювання, складається довідка; у разі ж разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб’єкта господарювання, зокрема у зв’язку із встановленням відсутності за місцезнаходженням, контролюючі органи наділено правом скласти акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб’єкта господарювання.

Суд звертає увагу, що складання такого документа як податкова інформація Податковим кодексом України, Порядком чи нормативними актами Державної фіскальної служи або її правопопередників не передбачено.

Разом з тим, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, пов’язаних зі складанням податкової інформації не можуть бути задоволені, оскільки такі дії не є юридично значимими та не створюють правових наслідків для ТОВ “ПАН МАРКЕТИНГ” як платника податків.

Так, відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб’єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до адміністративного суду можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта владних повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов’язки у сфері публічно-правових відносин.

На думку суду, дії контролюючого органу по збору і складанню податкової інформації та зазначенню в ній тих чи інших висновків не породжують, не змінюють та не припиняють права та обов’язки позивача у сфері публічно-правових відносин, є лише викладенням суб’єктивної думки посадової особи, що зібрала податкову інформацію.

Вирішуючи позовні вимоги щодо зобов’язати відповідача вилучити з АІС “Податковий блок” інформацію, викладену у податковій інформації та відновити показники податкової звітності ТОВ “ПАН МАРКЕТИНГ” з податку на додану вартість за жовтень 2014 року в частині показників податкового зобов’язання, суд керується наступним.

Судом встановлено, що на підставі податкової інформації відповідач вніс відповідну відомості до інтегрованої автоматизованої інформаційної системи “Податковий блок” (далі по тексту – АІС “Податковий блок”).

Згідно з інформаційним повідомленням на офіційному порталі Державної фіскальної служби України (http://sfs.gov.ua/modernizatsiya-dps-ukraini/povidomlenia_/2013-rik-/88461.html), систему “Податковий блок” введено в експлуатацію в органах податкової служби з 01 січня 2013 року згідно наказу Державної податкової служби України від 24 грудня 2012 року №1197.

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов’язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію; дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, суми бюджетного відшкодування та/або від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках; згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган; рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків; дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом; результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що сума грошового зобов’язання, яка зазначається у податковій декларації визначається платником податків самостійно, крім випадків, встановлених статтею 54 Податкового кодексу України.

Як свідчить форма податкової декларації з податку на додану вартість, затверджена наказом Міністерства доходів і зборів України від 13 листопада 2013 року №678, у рядку 10 платник податків зазначає обсяги придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України товарів/послуг та необоротних активів з метою їх використання виключно у межах господарської діяльності платника податку для здійснення операцій; при заповненні рядка 10 платник податку подає також додаток 5 до декларації – “Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)”, який містить, зокрема інформацію про операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту, в розрізі кожного контрагента.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ “ПАН МАРКЕТИНГ” подало до ДПІ у Шевченківському районі податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, в якій задекларовано податкові зобов’язання на рівні 30 127 535,00 грн. та податковий кредит – 0,00 грн.

Зокрема, згідно додатку 5 до вказаної податкової декларації – “Розшифровки податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)” по контрагенту ТОВ “Платінум Ентерпрайз ЛТД” (індивідуальний податковий номер 391290410139) задекларовано податкових зобов’язань у розмірі 3 113 750,00 грн.

З метою встановлення обставин коригування даних податкової звітності судом витребувано у ДПІ у Шевченківському районі відповідну інформацію.

Відповідач надав суду витяг з АІС “Податковий блок” (скріншот) щодо інформації по результатами автоматизованого співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за жовтень 2014 року, з якого, зокрема вбачається, що задекларована сума податкових зобов’язань по відносинам із контрагентом ТОВ “Платінум Ентерпрайз ЛТД” (індивідуальний податковий номер 391290410139) зменшено до 0; тобто, дані, внесені відповідачем до АІС “Податковий блок” на підставі акта перевірки, відрізняються від показників податкової звітності з податку на додану вартість ТОВ “ПАН МАРКЕТИНГ” за жовтень 2014 року.

Наведене, на думку суду, фактично свідчить, що відповідач змінив дані, задекларовані ТОВ “ПАН МАРКЕТИНГ” у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, що суперечить загальним засадам оподаткування та нормам Податкового кодексу України.

ДПІ у Шевченківському районі, як контролюючий орган, може змінити задекларовані платником податків дані податкової звітності лише шляхом визначення суми грошових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, у випадках, передбачених пунктом 54.3 статті 54 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, дії відповідача по зміні показників податкових зобов’язань, задекларованих ТОВ “ПАН МАРКЕТИНГ” у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року, є такими, що вчинене на підставі та не у спосіб, передбачений Податковим кодексом України, а тому протиправними.

Як встановлює частина друга статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наведену процесуальну норму, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в рамках даного адміністративного спору необхідно вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі щодо зміни показників податкових зобов’язань, задекларованих ТОВ “ПАН МАРКЕТИНГ” у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що зміна контролюючими органами в автоматизованих базах даних показників податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість без прийняття податкового повідомлення-рішення або без зміни показників податкової звітності самим платником податків, безпосередньо порушує права та інтереси останнього, спричиняє реальні зміни майнового стану такого платника податків, що підтримано Вищим адміністративним судом України, зокрема в ухвалах від 01 квітня 2014 року №К/800/39683/13, від 21 серпня 2014 року №К/800/30213/14 та постановах від 01 квітня 2014 року №К/800/47935/13, від 28 серпня 2014 року №К/800/35272/14.

Доводи відповідача про відсутність у позивача порушеного права не приймаються судом до уваги, оскільки встановлення обставин невідповідності дій ДПІ у Шевченківському районі вимогам Податкового кодексу України, є безумною підставою для визнання таких дій протиправними.

Як вказано у постанові Верховного Суду України від 24 січня 2006 року у справі за позовом АКБ “Мрія” до ДПІ у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, право на судовий захист пов’язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення та дій не ставиться в залежність від наслідків реалізації таких рішень або дій.

У свою чергу частина перша статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов’язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З огляду на протиправність дій відповідача щодо зміни показників податкової звітності та, що в АІС “Податковий блок” підлягають відображенню виключно задекларовані платником податку у податкових деклараціях показники податкових зобов’язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, суд приходить до висновку, що ДПІ у Шевченківському районі зобов’язана відновити в АІС “Податковий блок” показники податкових зобов’язань, задекларованих ТОВ “ПАН МАРКЕТИНГ” у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

Таким чином позовні вимоги у цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача вилучити з АІС “Податковий блок” відповідну інформацію, оскільки вони фактично дублюють позовні вимоги про відновлення в АІС “Податковий блок” задекларованих позивачем показників податкової звітності.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі не доведено правомірність своїх дій у відповідності до вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, однак, виходячи з формулювання позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Мікатрейд” підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини першої 163 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом строк для подання суб’єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій (перебіг цього строку починається з дня набрання постановою законної сили або після одержання її копії, якщо постанова виконується негайно), є складовою резолютивної частини постанови.

Оскільки дана постанова вимагає від ДПІ у Шевченківському районі вчинення певних дій, суд вважає за можливе встановити для суб’єкта владних повноважень-відповідача строк для подання звіту про виконання вказаної постанови у десять днів з дня набрання нею законної сили.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАН МАРКЕТИНГ” задовольнити частково.

2. Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві відновити в автоматизованій інформаційній системі “Податковий блок” показники податкових зобов’язань з податку на додану вартість, задекларовані Товариством з обмеженою відповідальністю “ПАН МАРКЕТИНГ” у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві щодо зміни в автоматизованій інформаційній системі “Податковий блок” показників податкових зобов’язань, задекларованих Товариством з обмеженою відповідальністю “ПАН МАРКЕТИНГ” у податковій декларації з податку на додану вартість за жовтень 2014 року.

5. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАН МАРКЕТИНГ” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 36,54 грн. (тридцять шість гривень п’ятдесят чотири копійки).

6. Встановити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві строк у десять днів з дня набрання постановою законної сили для подання звіту про виконання постанови.

7. Попередити Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про можливість застосування заходів, передбачених частиною другою статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко