Постанова № 43096876, 12.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2015 року № 826/3230/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м.Києві

до

Малого приватного виробничо-впроваджувального підприємства

"Техносервіс-2"

про

стягнення заборгованості

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулась до суду з позовом до малого приватного виробничо-впроваджувального підприємства «Техносервіс-2» про стягнення податкового боргу в сумі 147 603,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кошти у вказаній сумі є податковим боргом, заходи щодо стягнення яких не привели до позитивного результату.

Відповідач – мале приватне виробничо-впроваджувальне підприємство «Техносервіс-2» - заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що ним погашено податковий борг.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Податковий борг відповідача з податку на додану вартість виник на підставі: податкового повідомлення-рішення №0001262250 на суму 265063,5 грн., декларації від 22.12.2014 №9074072660 на суму 28988 грн, декларації від 19.01.2015 №9078327658 на суму 32 545 грн.

Оскільки згідно з картками особових рахунків у Відповідача обліковувалась переплата з податку на додану вартість на загальну суму 179 007,62 грн, отже загальна сума податкового боргу відповідача станом на час звернення до суду становила 147 603,25 грн.

Щодо податкового боргу, який виник на підставі податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 58.1 ПК України, у разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V ПК України, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Згідно з пунктом 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Абзацом 5 п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2013 у справі №826/9536/13-а відмовлено в задоволенні позовних вимог малого приватного виробничо-впроваджувального підприємства «Техносервіс-2» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення №0001262250 від 14.03.2013.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2014 вказану вище постанову залишено без змін.

Згідно із ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Отже, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2013 у справі №826/9536/13-а на час звернення до суду з позовом набрала законної сили.

Відповідно до п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно із п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Оскільки згадувана постанова набрала законної сили, отже податкове зобов’язання визначене податковим повідомленням-рішенням №0001262250 від 14.03.2013 є узгодженим.

Щодо податкового зобов’язання що виникло на підставі декларацій від 22.12.2014 №9074072660 на суму 28988 грн., декларації від 19.01.2015 №9078327658 на суму 32 545 грн., суд зазначає наступне.

Згідно п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України (далі по тексту – ПК України), податкова декларація, розрахунок – це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов’язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків – фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкове зобов’язання визначене самостійно платником в податковій декларації в силу положень п.54.1 ст.54 ПК України не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку і вважається узгодженим.

Відповідно до п.57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов’язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом на адресу відповідача скеровано податкову вимогу від 18.12.2014 №2815-25, яка отримана представником відповідача 25.12.2014, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення адресату.

Відповідно до платіжних доручень від 26.02.2015 ;11867 на суму 30 000 грн, від 18.12.2014 №167 на суму 50 000 грн., від 19.01.2015 №170 на суму 50 000 грн, від 23.02.2015 №176 на суму 20 000 грн., копії яких долучено до матеріалів справи, позивачем погашено податковий борг з податку на додану вартість у визначеній позивачем сумі, що свідчить про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 183-2, 160-162, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволенні позову.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, та підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя В.І. Келеберда