Постанова № 43096083, 16.03.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2015 року 810/602/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Панченко Н.Д., суддів Головенка О.Д., Кушнової О.А., розглянувши у письмовому провадженні у м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» до Державної служби геології та надр України про визнання бездіяльність протиправною та зобов’язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трипільська колота цегла» (далі – ТОВ «Трипільська колота цегла» або позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби геології та надр України (далі - Державна служба геології та надр України або відповідач), з урахуванням заяви від 10.03.2015 про уточнення позовних вимог, про визнання протиправною бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо вимог позивача здійснити відповідний запис у реєстрі документів дозвільного характеру про продовження на два роки і два місяці спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2003 №3301 та зобов’язання Державну службу геології та надр України здійснити протягом п’яти робочих днів з дня набрання законної сили рішенням суду запис у реєстрі документів дозвільного характеру про продовження на два роки і два місяці спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2003 №3301 та повідомити письмово про виконання судового рішення позивача та Київський окружний адміністративний суд.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем, незважаючи на наявність судових рішень про визнання протиправними наказів про зупинення та анулювання спеціального дозволу на користування надрами та наявність відповідних звернень позивача, вчиняється протиправна бездіяльність щодо здійснення відповідного запису у реєстрі документів дозвільного характеру про продовження терміну дії спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2003 за №3301.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позову відмовити.

У судове засідання 11.03.2015 з’явився представник позивача. Представник відповідача, у судове засідання, призначене на 11.03.2015, не з’явився. Матеріали справи місять інформацію про повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про дату, час та місце розгляду справи. Жодних заяв чи клопотань про розгляд справи за відсутності повноважного представника або про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи сторони були повідомлені своєчасно та належним чином, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги положення частин четвертої та шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «Трипільська колота цегла», ідентифікаційний код 30150542, місцезнаходження: 08700, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 3, зареєстроване як юридична особа 19.10.1998.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 15 грудня 2003 року позивачем отримано Спеціальний дозвіл на користування надрами №3301, за видом користування – видобування, об’єкт надрокористування – Стугнівське родовище, корисні копалини – пісок, мета надрокористування – видобування піску, придатного для виробництва будівельної силікатної цегли марок « 150»-« 200». Термін дії спеціального дозволу - 10 років (а.с.6).

26 серпня 2011 року відповідачем прийнято наказ «Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами» №59. Пунктом 1 додатку 2 вказаного наказу зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2003 №3301 за порушення позивачем пункту 5 частини другої статті 24 та статті 46 Кодексу України про надра, а також підпунктів 1, 5 пункту 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615.

30 вересня 2011 року відповідачем прийнято наказ «Про анулювання, зупинення та поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами» № 96. Пунктом 5 додатка 2 до цього наказу анульовано спеціальний дозвіл позивача на користування надрами від 15.12.2003 №3301 за порушення ним пункту 5 частини другої статті 24 та статті 46 Кодексу України про надра та на підставі підпункту 9 пункту 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615.

Листом від 05.10.2011 №4627/02/14-11 відповідач повідомив позивача про анулювання його спеціального дозволу на користування надрами.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 20.08.2014 по справі №2а-1160/12/1070 (К/9991/54565/12) визнано протиправними та скасовано наказ №59 від 26.08. 2011 у частині пункту 1 додатка 2 щодо зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами та наказ Державної служби геології та надр України від 30.09.2011 №96 у частині пункту 5 додатка 2, яким анульовано Спеціальний дозвіл на користування надрами №3301 від 15.12.2003, виданий ТОВ "Трипільська колота цегла".

У зв’язку із зазначеними рішеннями суду, 04 вересня 2014 року позивач звернувся до Державної служби геології та надр України із заявою (вих. №46) у якій просив здійснити відповідний запис у реєстрі документів дозвільного характеру про подовження на два роки і два місяці дії спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2003 №3301 (а.с.32).

26 вересня 2014 року Державна служба геології та надр України листом №13320/02/1414 повідомила ТОВ «Трипільська колота цегла» про те, що наказом Державної служби геології та надр України від 22.09.2014 №299 накази Державної служби геології та надр України від 26.08.2011 №59 та від 30.09.2011 №96 скасовані (а.с.33).

31 жовтня 2014 року позивач повторно звернувся до Державної служби геології та надр України із заявою (вих. №59) у якій просив здійснити відповідний запис у реєстрі документів дозвільного характеру про подовження на 807 днів дії спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2003 №3301, як то передбачено положеннями діючого законодавства (а.с.34).

Однак, як стверджує позивач та не заперечувалось відповідачем, останнім не вчинено жодних дій щодо внесення до реєстру документів дозвільного характеру запису про подовження дії спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2003 за №3301.

Крім цього, як вбачається із матеріалів справи, жодної відповіді по суті порушених у неодноразових зверненнях позивача питань, відповідачем не надано.

За переконанням позивача, така бездіяльність суб’єкта владних повноважень є протиправною та порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

В силу положень статті 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документ дозвільного характеру - дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ, який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Відповідно до положень статті 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

А відтак, спеціальний дозвіл на користування надрами є документом дозвільного характеру.

Відповідно до абзацу тринадцятого частини сьомої статті 41 Закону України « Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» у разі анулювання документа дозвільного характеру з підстав, не передбачених законом, документ дозвільного характеру підлягає поновленню за рішенням дозвільного органу або адміністративного суду. Поновлення документа дозвільного характеру відбувається шляхом здійснення відповідного запису в реєстрі документів дозвільного характеру та повернення суб'єкту господарювання безпідставно анульованого документа дозвільного характеру.

Якщо безпідставно анульований документ дозвільного характеру знаходиться у суб'єкта господарювання, поновлення його дії відбувається лише за здійсненням відповідного запису в реєстрі документів дозвільного характеру та направленням дозвільним органом письмового повідомлення про поновлення безпідставно анульованого документа дозвільного характеру.

У разі знищення дозвільним органом або суб'єктом господарювання безпідставно анульованого документа дозвільного характеру дозвільний орган видає суб'єкту господарювання новий документ дозвільного характеру.

Як вбачається із мотивувальної частини рішення Вищого адміністративного суду України від 20.08.2014 по справі №2а-1160/12/1070 (К/9991/54565/12), колегія суддів дійшла висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2003 за №3301 та, як наслідок, його анулювання (а.с.29).

Тобто, відповідачем анулювано спеціальний дозвіл позивача на користування надрами від 15.12.2003 №3301 з підстав не передбачених законом.

У судовому засіданні представник позивача повідомив суд, що спеціальний дозвіл на користування надрами від 15.12.2003 за №3301, за видом користування – видобування, об’єкт надрокористування – Стугнівське родовище, корисні копалини – пісок, мета надрокористування – видобування піску, придатного для виробництва будівельної силікатної цегли марок « 150»-« 200», термін дії спеціального дозволу - 10 років, перебуває у розпорядженні відповідача.

Оскільки відповідач дану обставину не спростував, суд дійшов висновку, що вказаний дозвіл підлягає поновленню у порядку, визначеному абзацом тринадцятим частини сьомої статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», а саме, шляхом здійснення відповідного запису в реєстрі документів дозвільного характеру та повернення суб'єкту господарювання безпідставно анульованого документа дозвільного характеру.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що до спірних відносин необхідно застосовувати приписи підпунктів 14, 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, який затверджений постановою Кабінету міністрів України від 30.05.2011 № 615, оскільки його норми регулюють порядок продовження дії чинних спеціальних дозволів на користування надрами.

Водночас, у межах даного провадження, досліджується питання щодо правого регулювання відносин в частині подовження дії спеціального дозволу у разі його анулювання з підстав не передбачених законом.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність відповідача, що виявилась у невиконані відповідачем приписів статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» в частині внесення запису до реєстру документів дозвільного характеру про продовження дії спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2003 №3301 та ненадання відповіді на звернення позивача з цього приводу, суд зазначає таке.

Під бездіяльністю розуміється певна форма поведінки особи, яка полягає у невиконанні нею дій, які вона повинна була і могла вчинити відповідно до покладених на неї посадових обов'язків і згідно із законодавством України.

Як встановлено судом, відповідачем на неодноразові звернення позивача не надано а ні відмови щодо внесення запису до реєстру документів дозвільного характеру про продовження дії спеціального дозволу, а ні вчинено дій, як то передбачено положеннями статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».

З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов’язання його поновити спеціальний дозвіл на користування надрами від 15.12.2003 №3301 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо строку поновлення спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2003 №3301 суд виходить з такого.

Відповідно до абзацу 10 частини сьомої статті 41 Закону України « Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» дія документа дозвільного характеру припиняється через десять робочих днів із дня прийняття (винесення) дозвільним органом рішення про анулювання такого документа, якщо інше не передбачено законом.

Як встановлено судом, спеціальний дозвіл на користування надрами від 15.12.2003 №3301, з терміном дії до 15.12.2013, було анульовано наказом Державної служби геології та надр України від 30.09.2011 №96.

Відтак, враховуючи приписи статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», дія зазначеного дозволу була припинена 15.10.2011, тобто за два роки та два місяці від встановленого у ньому терміну дії.

Відповідно до абзацу шістнадцятого частини сьомої статті 41 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» строк дії безпідставно анульованого документа дозвільного характеру подовжується на строк, протягом якого такий документ дозвільного характеру вважався анульованим.

Таким чином, строк дії спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2003 за №3301 підлягає поновленню на два роки і два місяці.

Щодо позовних вимог в частині зобов’язання відповідача здійснити запис у реєстрі документів дозвільного характеру про подовження дії спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2003 за № 3301 протягом п’яти робочих днів із дня набрання законної сили рішення суду, суд зазначає таке.

Слід зазначити, що законодавством не визначено термін в межах якого відповідач має вчинити запис у реєстрі документів дозвільного характеру про подовження дії спеціального дозволу.

Відтак, суд не вбачає правових підстав для встановлення в резолютивній частині рішення суду строку для внесення такого запису.

Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

В силу положень статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано та відповідно до положень статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Наведені статті закріплюють принцип обов'язковості судового рішення, що набрало законної сили. Обов'язковість судового рішення поширюється як на осіб, які брали участь у справі, так і на будь-яких інших осіб та організацій.

Таким чином, у разі набрання даним рішенням законної сили, відповідач має виконати це рішення у порядок та спосіб, що передбачений чинним законодавством.

Щодо вимог про зобов’язання відповідача повідомити письмово про виконання рішення суду як позивача, так і Київський окружний адміністративний суд, суд зазначає, що, фактично, позивач просить встановити судовий контроль за виконанням даного рішення суду.

Так, відповідно до змісту положень статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Як вбачається з наведеної норми Кодексу адміністративного судочинства України, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду. Виходячи з обставин даної справи, на даній стадії, суд не вбачає за необхідне зобов'язувати суб'єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог, відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів належними та допустимими доказами правомірність власної бездіяльності при розгляді заяв позивача.

Водночас, докази подані позивачем підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог та не були спростовані доводами відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та його вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Жодних заяв з приводу відшкодування судових витрат позивачем суду не заявлено у зв’язку з цим, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Державної служби геології та надр України щодо поновлення спеціального дозволу на користування надрами від 15.12.2003 №3301 протиправною.

Зобов’язати Державну службу геології та надр України поновити на два роки і два місяці спеціальний дозвіл на користування надрами від 15.12.2003 №3301 шляхом здійснення відповідного запису в реєстрі документів дозвільного характеру та повернення суб'єкту господарювання безпідставно анульованого документу дозвільного характеру.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя Панченко Н.Д.

Суддя Головенко О.Д.

Суддя Кушнова А.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 березня 2015 року.