Рішення № 43095920, 18.02.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2015 р. Справа № 911/5377/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лопатіна А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ

до Рокитнянської районної державної адміністрації, Київська обл., смт. Рокитне

про стягнення 10598,77 грн.

суддя Лопатін А.В.

за участю представників згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи:

Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” (надалі позивач) заявлено позов до Рокитнянської районної державної адміністрації (надалі відповідач) про стягнення 10598,77 грн. з яких: 10072,13 грн. заборгованості за надані телекомунікаційні послуги, 67,19 грн. пені, 388,28 грн. інфляційних втрат; 71,17 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 02.01.2013 р. № 1025.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2014 р. порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 14.01.2015 р.

14.01.2015 р. через канцелярію господарського суду Київської області представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог в частині основного боргу.

В судовому засіданні 14.01.2015 р. з’явилися представники як позивача, так і відповідача. У вищезазначеному судовому засіданні, заслухавши присутніх представників учасників судового процесу, судом оголошено перерву до 18.02.2015 р., про що представниками сторін підписано відповідне повідомлення. Присутніми представниками учасників судового процесу подано клопотання у порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2014 р. задоволено вищезазначене клопотання представників учасників судового процесу, продовжено строк розгляду спору на п’ятнадцять днів.

У судове засідання 18.02.2015 р. з’явився представник позивача, представник відповідача не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників судового процесу, суд

встановив:

02 січня 2013 року між Публічним акціонерним товариством “Укртелеком” (позивач, Укртелеком) та Рокитнянською районною державною адміністрацією (відповідач, абонент) укладено договір про надання телекомунікаційних послуг № 1025 відповідно до п. 1 якого Укртелеком відповідно до умов договору зобов’язується надавати абоненту загальнодоступні (універсальні) та інші телекомунікаційні послуги, супутні (додаткові) послуги згідно з переліком та в обсягах, замовлених абонентом (далі послуги), а абонент зобов’язується своєчасно оплачувати отримані послуги відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 4.2.договору форма розрахунків за договором – безготівкова, загальна сума договору 18000,00 (вісімнадцять тисяч гривень 00 коп.).

У п. 4.15. договору зазначено, що рахунок за отримані послуги оплачується абонентом не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (при кредитному порядку оплати), та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої (авансової) оплати.

Пунктом 7.1. закріплено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання Укртелекомом та абонентом і діє протягом одного року (до 31.грудня 2013 р.).

Відповідно до п. 7.2. договору якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна зі сторін не повідомила письмово про його припинення договір вважається продовженим на тих самих умовах на кожний наступний рік.

Зазначений договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

На виконання умов зазначеного договору позивачем було надано телекомунікаційні послуги..

У свою чергу, як зазначає позивач, відповідач взяті на себе зобов’язання у частині сплати вартості наданих позивачем послуг не виконав у повному обсязі, сплативши лише 5963,63 грн., при наданні послуг на суму 16035,76 грн., а тому, заборгованість відповідача перед позивачем становить 10072,13 грн. Документально-підтверджені докази протилежного відповідачем до суду не надано.

14.01.2015 р. представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог в частині основного боргу в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 7743,69 грн. основного боргу, 67,19 грн. пені, 71,17 грн. 3% річних та 388,28 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частин четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити позовні вимоги.

З огляду на вищенаведену норму чинного законодавства України, судом прийнято заяву про зменшення позовних вимог в частині основного боргу від 14.01.2015 р., а тому, станом на дату винесення рішення позовними вимогами у даному спорі є стягнення у розмірі 7743,69 грн. основного боргу, 67,19 грн. пені, 71,17 грн. 3% річних та 388,28 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Статтею 174 Господарського кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з частиною першою ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В ході розгляду справи позивачем належними та допустимими доказами доведено, що за відповідачем існує заборгованість перед позивачем за договором про надання телекомунікаційних послуг від 02.01.2013 р. № 1025, у свою чергу, відповідачем доказів, які б спростовували факт наявності вказаної заборгованості до суду не подано.

З огляду на вищезазначені обставини, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором про надання телекомунікаційних послуг від 02.01.2013 р. № 1025 щодо здійснення розрахунків за надані послуги у розмірі 7743,69 грн., а тому суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню 7743,69 грн.

У зв’язку з несвоєчасною сплатою відповідачем основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 67,19 грн. пені, 71,17 грн. 3% річних та 388,28 грн. інфляційних втрат.

Згідно з частиною першою ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Частиною третьою цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 5.2. договору у разі несвоєчасної оплати наданих Укртелекомом послуг абонент сплачує пеню, яка обчислюється залежно від вартості несплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, приписами частини шостої ст. 232 ГК України обмежено право нарахування кредитором штрафних санкції за прострочення виконання зобов’язання шестимісячним строком з дати виникнення прострочення.

Зробивши розрахунок пені по заборгованості за поставлений товар, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 67,19 грн. задовольняє повністю, оскільки позивачем відповідний розрахунок виконано арифметично вірно.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3% річних, за період з 21.04.2014 р. по 31.10.2014 р. від несвоєчасно сплаченої суми основного боргу, суд вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 71,17 грн. задовольняє повністю, оскільки позивачем відповідний розрахунок виконано арифметично вірно.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат, за період з 21.04.2014 р. по 31.10.2014 р. від несвоєчасно сплаченої суми основного боргу, суд вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 388,28 грн. задовольняє повністю, оскільки перерахована сума суду є більшою ніж вимоги позивача.

Судові витрати, відповідно до частини четвертої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судом покладаються на відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Рокитнянської районної державної адміністрації (09600, Київська область, смт. Рокитне, вул. Леніна, буд. 2; код ЄДРПО України 23578486) на користь Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Київської обласної філії ПАТ “Укртелеком” (03141, м. Київ, вул. Соломянська, буд. 34-А; код ЄДРПО України 01184901) – 7743 (сім тисяч сімсот сорок три) гривні 69 коп. основного боргу, 67 (шістдесят сім) гривень 19 коп. пені, 71 (сімдесят одну) гривню 17 коп. 3% річних, 388 (триста вісімдесят вісім) гривень 28 коп. інфляційних втрат та 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) гривень 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 11.03.2015 року.

Суддя А.В. Лопатін