Рішення № 43095664, 10.03.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р. Справа № 911/255/15

Господарський суд Київської області у складі судді Зайця Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського, АРК, м. Сімферополь

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, м. Київ

про стягнення 215657,17 грн.

секретар судового засідання Колісник Ю.І.

за участю представників:

від позивача: Іванкіна Ю.Б. (довіреність №14-91 від 18 квітня 2014 року);

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи: Михалевська З.О. (довіреність №01/177-2570 від 24 грудня 2014 року).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач) на підставі ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (далі - відповідач) про стягнення 215657,17грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу за №13/3564-ТЕ-19 від 4 лютого 2013 року, а саме, відповідач не повністю сплатив грошові кошти за отриманий газ, в результаті чого до суду передано вимогу щодо стягнення з відповідача боргу у розмірі 162745,33 грн. Додатково, за прострочення виконання умов договору, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 20069,87 грн., інфляційні втрати в розмірі 27107,42 грн. та 3% річних в розмірі 5734,55 грн.

Провадження у справі порушено відповідно до ухвали господарського суду Київської області від 27 січня 2015 року та призначено справу до розгляду на 10 лютого 2015 року.

Відповідно до ухвали суду від 10 лютого 2015 року розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 10 березня 2015 року.

Ухвалою суду від 10 лютого 2015 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського знаходиться на території Автономної Республіки Крим.

Згідно з листом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» Київської міської дирекції №33-20-606 від 4 квітня 2014 року приймання та пересилання поштових відправлень, адресованих одержувачам населених пунктів Автономної Республіки Крим та м. Севастополь тимчасово призупинено.

Відповідно до інформації, що міститься на офіційному сайті ДП «Укрпошта», www.ukrposhta.com, станом на 12 лютого 2015 року відправка кореспонденції не відновлена, тому, ухвали про порушення провадження у справі від 27 січня 2015 року та відкладення розгляду справі від 10 лютого 2015 року направити відповідачу не виявляється можливим.

Однак, судом було повідомлено відповідача про розгляд справи у господарському суді Київської області шляхом розміщення інформації про розгляд справи на офіційному веб-порталі Судової влади України за адресою http://ko.arbitr.gov.ua/sud5012/154122/.

Проте, представник відповідача у судові засідання не з'явився. Суд вважає за можливе відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами.

10 березня 2015 року відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем - Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (за договором - продавець) та відповідачем - Таврійським національним університетом імені В.І. Вернадського (за договором - покупець) 4 лютого 2013 року укладено договір купівлі-продажу природного газу за №13/3564-ТЕ-19.

Відповідно до пункту 1.1 договору (в редакції додаткової угоди №1 від 31 грудня 2013 року) продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році та у січні 2014 року природний газ, ввезений на територію України, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно пункту 2.1 договору продавець передає покупцеві з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 665,00 тис. куб.м.

Додатковою угодою №1 від 31 грудня 2013 року пункт 2.1 договору доповнено наступним абзацом: «Продавець передає покупцеві у січні 2014 року газ, спожитий за цим договором у листопаді-грудні 2013 року. Фактичні обсяги, що передаються за цим договором у січні 2014 року, зазначаються помісячно в акті приймання-передачі газу.».

Відповідно до пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно пункту 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ, що підтверджується підписаними уповноваженими сторонами позивача та відповідача актами приймання - передачі природного газу від 31 січня 2013 року, від 28 лютого 2013 року, від 31 березня 2013 року, від 30 квітня 2013 року, від 31 травня 2013 року, від 30 червня 2013 року, від 31 липня 2013 року, від 31 серпня 2013 року, від 30 вересня 2013 року, від 31 жовтня 2013 року, від 30 листопада 2013 року та від 24 січня 2014 року, на загальну суму 586607,98 грн.

Відповідач взяті на себе зобов'язання у повному обсязі не виконав, а саме, не повністю сплатив існуючу за договором заборгованість, в результаті чого, за ним утворилась заборгованість у розмірі 162745,33 грн.

Судом оглянуто оригінали документів, залучених до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Станом на день прийняття рішення у справі відповідач не погасив існуючу перед позивачем заборгованість. Зазначений факт відповідачем не спростовано. Розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 162745,33 грн. підлягає задоволенню.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» №543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що останній включив у розрахунок дату оплати у період прострочених днів.

Як передбачено п. 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17 грудня 2013 року, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період прострочення.

Отже, судом здійснено власний перерахунок пені наступним чином: за актом від 31 січня 2013 року відповідачем здійснено оплату 1 квітня 2013 року у розмірі 112304,48 грн., отже, нарахування пені здійснюється на суму боргу 112304,48 грн. за період з 14 лютого 2013 року по 31 березня 2013 року (сума пені становить 2123,02 грн.); за актом від 28 лютого 2013 року відповідачем здійснено оплату 22 квітня 2013 року у розмірі 86282,83 грн., отже, нарахування пені здійснюється на суму боргу 86282,83 грн. за період з 14 березня 2013 року по 21 квітня 2013 року (сума пені становить 1382,89 грн.); за актом від 31 березня 2013 року відповідачем здійснено оплату 15 травня 2013 року у розмірі 73832,33 грн., отже, нарахування пені здійснюється на суму боргу 73832,33 грн. за період з 14 квітня 2013 року по 14 травня 2013 року (сума пені становить 940,60 грн.); за актом від 30 квітня 2013 року відповідачем здійснено оплату 15 липня 2013 року у розмірі 56845,46 грн., отже, нарахування пені здійснюється на суму боргу 56845,46 грн. за період з 14 травня 2013 року по 14 липня 2013 року (сума пені становить 1393,88 грн.); за актом від 31 травня 2013 року відповідачем здійснювались часткові оплати, а саме, 23 липня 2013 року у сумі 9634,00 грн. та 24 липня 2013 року у сумі 8799,54 грн., отже, нарахування пені здійснюється на суму боргу 18433,54 грн. за період з 14 червня 2013 року по 22 липня 2013 року (сума пені становить 275,75 грн.) та за період за прострочення сплати заборгованості у розмірі 8799,54 грн. за 23 липня 2013 року (сума пені становить 3,38 грн.); за актом від 30 червня 2013 року відповідачем здійснено оплату 21 серпня 2013 року у розмірі 20130,26 грн., отже, нарахування пені здійснюється на суму боргу 20130,26 грн. за період з 14 липня 2013 року по 20 серпня 2013 року (сума пені становить 288,99 грн.); за актом від 31 липня 2013 року відповідачем здійснено оплату 8 листопада 2013 року у розмірі 4889,86 грн., отже, нарахування пені здійснюється на суму боргу 4889,86 грн. за період з 14 серпня 2013 року по 7 листопада 2013 року (сума пені становить 149,78 грн.); за актом від 31 серпня 2013 року відповідачем здійснено оплату 8 листопада 2013 року у розмірі 1038,19 грн., отже, нарахування пені здійснюється на суму боргу 1038,19 грн. за період з 14 вересня 2013 року по 7 листопада 2013 року (сума пені становить 20,34 грн.); за актом від 30 вересня 2013 року відповідачем здійснено оплату 8 листопада 2013 року у розмірі 7081,46 грн., отже, нарахування пені здійснюється на суму боргу 7081,46 грн. за період з 14 жовтня 2013 року по 7 листопада 2013 року (сума пені становить 63,05 грн.); за актом від 31 жовтня 2013 року відповідачем здійснено оплату 27 грудня 2013 року у розмірі 43024,24 грн., отже, нарахування пені здійснюється на суму боргу 43024,24 грн. за період з 14 листопада 2013 року по 26 грудня 2013 року (сума пені становить 658,92 грн.).

Оскільки, акти від 30 листопада 2013 року та від 24 січня 2014 року, станом на день прийняття рішення у справі залишились неоплаченими, суд приходить до висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу пеню за актом від 30 листопада 2013 року на суму боргу 65113,06 грн. за період з 14 грудня 2013 року по 13 червня 2014 року (сума пені становить 4862,96 грн.) та за актом від 24 січня 2014 року (спожитий у грудні 2013 року) на суму боргу у розмірі 97632,27 грн. за період з 14 січня 2014 року по 13 липня 2014 року (сума пені становить 7738,36 грн.).

Таким чином, пеня, що підлягає стягненню з відповідача становить 19898,54 грн.

У відповідності до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розмір 3% річних, визначений позивачем, складає 5734,55 грн.

Однак, при здійсненні розрахунку 3% річних, позивачем також включено день оплати, що суперечить п. 1.9 Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17 грудня 2013 року.

Отже, судом здійснено власний перерахунок 3% річних наступним чином: за актом від 31 січня 2013 року відповідачем здійснено оплату 1 квітня 2013 року у розмірі 112304,48 грн., отже, розрахунок 3% річних здійснюється на суму боргу 112304,48 грн. за період з 14 лютого 2013 року по 31 березня 2013 року (розмір 3% річних становить 424,60 грн.); за актом від 28 лютого 2013 року відповідачем здійснено оплату 22 квітня 2013 року у розмірі 86282,83 грн., отже, розрахунок 3% річних здійснюється на суму боргу 86282,83 грн. за період з 14 березня 2013 року по 21 квітня 2013 року (розмір 3% річних становить 276,58 грн.); за актом від 31 березня 2013 року відповідачем здійснено оплату 15 травня 2013 року у розмірі 73832,33 грн., отже, розрахунок 3% річних здійснюється на суму боргу 73832,33 грн. за період з 14 квітня 2013 року по 14 травня 2013 року (розмір 3% річних становить 188,12 грн.); за актом від 30 квітня 2013 року відповідачем здійснено оплату 15 липня 2013 року у розмірі 56845,46 грн., отже, розрахунок 3% річних здійснюється на суму боргу 56845,46 грн. за період з 14 травня 2013 року по 14 липня 2013 року (розмір 3% річних становить 289,68 грн.); за актом від 31 травня 2013 року відповідачем здійснювались часткові оплати, а саме, 23 липня 2013 року у сумі 9634,00 грн. та 24 липня 2013 року у сумі 8799,54 грн., отже, розрахунок 3% річних здійснюється на суму боргу 18433,54 грн. за період з 14 червня 2013 року по 22 липня 2013 року (розмір 3% річних становить 59,09 грн.) та за період за прострочення сплати заборгованості у розмірі 8799,54 грн. за 23 липня 2013 року (розмір 3% річних становить 0,72 грн.); за актом від 30 червня 2013 року відповідачем здійснено оплату 21 серпня 2013 року у розмірі 20130,26 грн., отже, розрахунок 3% річних здійснюється на суму боргу 20130,26 грн. за період з 14 липня 2013 року по 20 серпня 2013 року (розмір 3% річних становить 62,87 грн.); за актом від 31 липня 2013 року відповідачем здійснено оплату 8 листопада 2013 року у розмірі 4889,86 грн., отже, розрахунок 3% річних здійснюється на суму боргу 4889,86 грн. за період з 14 серпня 2013 року по 7 листопада 2013 року (розмір 3% річних становить 34,56 грн.); за актом від 31 серпня 2013 року відповідачем здійснено оплату 8 листопада 2013 року у розмірі 1038,19 грн., отже, розрахунок 3% річних здійснюється на суму боргу 1038,19 грн. за період з 14 вересня 2013 року по 7 листопада 2013 року (розмір 3% річних становить 4,69 грн.); за актом від 30 вересня 2013 року відповідачем здійснено оплату 8 листопада 2013 року у розмірі 7081,46 грн., отже, розрахунок 3% річних здійснюється на суму боргу 7081,46 грн. за період з 14 жовтня 2013 року по 7 листопада 2013 року (розмір 3% річних становить 14,55 грн.); за актом від 31 жовтня 2013 року відповідачем здійснено оплату 27 грудня 2013 року у розмірі 43024,24 грн., отже, розрахунок 3% річних здійснюється на суму боргу 43024,24 грн. за період з 14 листопада 2013 року по 26 грудня 2013 року (розмір 3% річних становить 152,06 грн.).

Оскільки, акти від 30 листопада 2013 року та від 24 січня 2014 року, станом на день прийняття рішення у справі залишились неоплаченими, суд приходить до висновку, що позивач правомірно нарахував відповідачу 3% річних за актом від 30 листопада 2013 року на суму боргу 65113,06 грн. за період з 14 грудня 2013 року по 10 листопада 2014 року (розмір 3% річних становить 1776,78 грн.) та за актом від 24 січня 2014 року (спожитий у грудні 2013 року) на суму боргу у розмірі 97632,27 грн. за період з 14 січня 2014 року по 10 листопада 2014 року (розмір 3% річних становить 2415,40 грн.).

Таким чином, розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача становить 5699,70 грн.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, складає 27107,42 грн.

Зазначений розмір інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського (95007, АРК, м. Сімферополь, пр. Академіка Вернадського, 4, код 02070967) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код 20077720) - 162745 (сто шістдесят дві тисячі сімсот сорок п'ять) грн. 33 коп. заборгованості, 19898 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 54 коп. пені, 5699 (п'ять тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 70 коп. 3% річних, 27107 (двадцять сім тисяч сто сім) грн. 42 коп. інфляційних втрат та 4309 (чотири тисячі триста дев'ять) грн. 08 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 12 березня 2015 року

Суддя Д.Г. Заєць