Ухвала суду № 43095607, 23.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2015р. м. Київ К/9991/65754/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2011

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011

у справі № 2а-933/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМСНАБ»

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2011, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011, адміністративний позов задоволено повністю. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Харкова від 03.09.2010 № 0003262302/0, від 04.10.2010 № 00003262302/1 та від 01.11.2010 № 00003262302/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 753199,50 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 3,40 грн.

ДПІ у Київському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову повністю. Посилається на порушення судами норм матеріального права, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги обставинами, що зафіксовані актом перевірки.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням відповідача від 03.09.2010 № 0003262302/0 та складеними за результатами адміністративного оскарження податковими повідомленнями-рішеннями від 04.10.2010 № 0003262302/1 та від 01.11.2010 № 0003262302/2 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 753199,5 грн., в т.ч. 553728 грн. основного платежу та 199471,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної документальної перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за травень-червень 2010 року, викладені в акті від 25.08.2010 № 5035/23-506/24124416, про порушення вимог п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР.

За висновками перевірки порушення наведених вище норм закону полягало у тому, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту за травень 2010 року податок на додану вартість в сумі 333531,29 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Едан Плюс», та за червень 2010 року - в сумі 220197,44 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Східтехсервіс».

При цьому контролюючий орган, посилаючись на дані бази «Система автоматизованого співставлення податкового кредиту та зобов'язань у розрізі контрагентів на рівні ДПА України», виходив з того, що між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями вказаних контрагентів існують розбіжності, оскільки подані останніми декларації або не визнані контролюючими органами податковою звітністю або не подавались. З цих підстав контролюючий орган ставить під сумнів реальне здійснення господарських операцій, вважаючи їх нікчемними відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України.

При перевірці правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, правової оцінки встановлених судами обставин суд касаційної інстанції виходить з такого.

Платник податків при формуванні податкового кредиту повинен був діяти у відповідності до п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).

Порушення постачальником товару (послуг) податкового законодавства щодо декларування та сплати зобов'язань не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Зменшення податкового кредиту покупця у зв'язку з такими порушеннями, за відсутності інших підстав вважати податковий кредит не підтвердженим, вказаним законом не передбачено.

У разі, коли контрагент не виконав свого обов'язку щодо звітування та сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, у межах господарської діяльності, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог наведених норм закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на податковий кредит відсутні.

Актом перевірки та судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог наведених норм закону, яке б позбавляло його права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що факт реального вчинення господарських операцій підтверджено первинними документами (договорами поставок, видатковими та податковими накладними, актами приймання-передачі векселів), які оцінені судами як такі, що підтверджують господарські операції, натомість обставини щодо реального вчинення позивачем господарських операцій податковим органом при перевірці на підставі первинних документів взагалі не досліджувалась.

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про правомірне формування позивачем податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «Едан Плюс» та у ТОВ «Східтехсервіс» та протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Суди правильно застосували норми матеріального права до встановлених обставин. Діючи у межах перегляду судом касаційної інстанції, визначених у ст. 220 КАС України, підстав для задоволення касаційної скарги відповідача суд касаційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.09.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун