Ухвала суду № 43095574, 03.03.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2015р. м. Київ К/800/15685/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - судді суддів:Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І., Тракало В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області про визнання протиправним та скасування рішення за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року ФОП ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення відповідача №145 від 25 березня 2013 року про застосування штрафних санкцій на суму 73424,45 грн. та №146 від 25 березня 2013 року про застосування штрафних санкцій на суму 600,69 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що оскаржувані рішення №145, №146 від 25 березня 2013 року прийняті відповідачем на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який не підлягав застосуванню на час винесення оскаржуваних рішень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Бердянську та Бердянському районі Запорізької області №145 від 25 березня 2013 року, яким до ФОП ОСОБА_4 застосовані фінансові санкції на суму 73424,45 грн., та рішення №146 від 25 березня 2013 року, яким до ФОП ОСОБА_4 застосовані фінансові санкції на суму на суму 600,69 грн.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 є фізичною особою-підприємцем, яка обрала спрощену систему оподаткування і перебуває на обліку УПФ як платник страхових внесків, що підтверджується матеріалами справи.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08 серпня 2012 року у справі №0870/6588/12 стягнуто з позивача на користь відповідача заборгованість у сумі 54282,75 грн.

21 березня 2013 року на виконання зазначеного судового рішення позивачем було сплачено на користь відповідача суму заборгованості у розмірі 54282,75 грн.

Проте, у зв'язку з несвоєчасною сплатою боргу 25 березня 2013 року Управлінням Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прийнято рішення №145 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, яким позивачу було нараховано пеню в розмірі 73424,45 грн. за період з 17 червня 2009 року по 21 березня 2013 року.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області від 25 березня 2013 року №146 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, у зв'язку з несвоєчасною сплатою боргу позивачу було нараховано пеню в розмірі 600,69 грн. за період з 30 листопада 2009 року по 21 березня 2013 року.

Вважаючи зазначені рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскільки ФОП ОСОБА_4 на час прийняття управлінням ПФУ оскаржуваних рішень перебувала на спрощеній системі оподаткування, то згідно абзацу 2 частини 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нарахування позивачу пені за несплату (несвоєчасну сплату) страхових внесків є протиправним.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Пунктом 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (яка діяла до 01 січня 2011 року) було передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Із набранням чинності Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наведена вище норма матеріального права була скасована (підпункт «й» пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону).

Водночас відповідно до абзацу 5 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Разом з тим, до частини 15 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року №3609-VI було внесено зміни, відповідно до яких зазначену норму було доповнено абзацами наступного змісту: фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовуються.

Нараховані органами Пенсійного фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, підлягають списанню.

Отже, оскільки судами встановлено, що позивач є суб'єктом підприємницької діяльності, який обрав особливий спосіб оподаткування, а саме, є платником єдиного податку, висновки судів про відсутність підстав для застосування до позивача фінансових санкцій є правомірними та обґрунтованими.

Зазначені висновки ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справах цієї категорії, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 01 липня 2014 року у справі № 21-208а14.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, приходить до висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Бердянську та Бердянському районі Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 червня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: Я.Л. Іваненко

Судді: М.І. Мойсюк

В.В. Тракало