Ухвала суду № 43095353, 11.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" лютого 2015 р. м. Київ К/800/36150/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (суддя-доповідач), Зайцева М.П., Костенка М.І.,

секретар судового засідання Загородній А.А.,

за участю: представників позивача Барського М.А., Шебекіна В.Р.,

представника відповідача Назарук О.В.,

розглядаючи у судовому засіданні касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року

у справі № 2а-4817/11/1070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український автобус»

до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український автобус» (далі - ТОВ «Український автобус») звернулось в суд з позовом до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - Васильківська ОДПІ), в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення № 0003291510 від 13 жовтня 2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року, адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської ОДПІ № 0003291510 від 13 жовтня 2011 року.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача в судовому засіданні просила задовольнити касаційну скаргу.

Представники позивача заперечили проти доводів касаційної скарги.

Заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено камеральну перевірку декларації з податку на прибуток позивача за ІІ квартал 2011 року, за результатами якої складено акт від 3 жовтня 2011 року № 3814/1510/32904285, згідно з яким позивачем порушено п. 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України) при визначенні об'єкту оподаткування за ІІ квартал 2011 року.

На підставі вищевказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 жовтня 2011 року № 0003291510, яким ТОВ «Український автобус» визначено суму завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у ІІ кварталі 2011 року на 2 191 529,00 грн.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що при визначенні об'єкту оподаткування у складі витрат враховано від'ємне значення об'єкту оподаткування за І квартал 2011 року, тоді як згідно акту камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток за І квартал 2011 року (акт від 21 червня 2011 року № 2468/1510/32904285) позитивне значення об'єкту оподаткування І кварталу 2011 року склало 838 939,00 грн.

На думку податкового органу вказане порушення призвело до завищення витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування звітного періоду на 2 191 529,00 грн.

Задовольняючи позов суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що рішенням суду у справі № 2-а-3271/11/1070, яке набрало законної сили, встановлено необґрунтованість висновків податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток у І кварталі 2011 року (акт перевірки від 21 червня 2011 року № 2468/1510/32904285), і на даних висновках ґрунтуються висновки акта камеральної перевірки податкової звітності позивача з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року від 3 жовтня 2011 року № 3814/1510/32904285, на підставі якого прийнято оскаржуване у даній справі податкове повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає, що такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними, зроблені при неповному з'ясуванні судами дійсних обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З метою виконання адміністративними судами наведених завдань, у відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.7 КАС України одним з принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі.

Частиною першою статті 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно із ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Наведеною нормою КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене ч.1 ст. 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом вказаної норми учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Передбачене ч. 1 ст. 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Наявність у судовому рішенні в іншій адміністративній справі висновків щодо неправомірності позицій, викладених в акті податкової перевірки, не може бути беззастережною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень про визначення грошових зобов'язань через установлені контролюючим органом порушення податкового законодавства.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи, на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку податкового органу і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Суди попередніх інстанцій зазначені вимоги процесуального закону порушили, оскільки повно і всебічно не з'ясували обставин справи, що стосуються правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення податкового органу, не дали оцінку доказам, що були надані, залишили поза межами дослідження та не перевірили й не встановили наявність фактичних обставин (або їх відсутність) щодо порушення позивачем норм податкового законодавства, наведених в акті перевірки від 3 жовтня 2011 року № 3814/1510/32904285.

Крім того, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2014 року судові рішення у справі № 2-а-3271/11/1070, на висновках яких ґрунтуються рішення у даній справі, скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно із ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ч. 1 ст. 220 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Таким чином, неповне з'ясування судами дійсних обставин справи та допущені порушення норм процесуального права є підставною для скасування ухвалених рішень та направлення справи на новий розгляд.

Згідно зі ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки неповноту встановлення обставин у справі допущено обома судовими інстанціями, то справа направляється до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, а саме належним чином перевірити обґрунтованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 3 жовтня 2011 року № 3814/1510/32904285 щодо порушень позивачем вимог податкового законодавства, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2014 року у справі № 2а-4817/11/1070 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев

М.І. Костенко