Ухвала суду № 43095303, 18.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2015 року м. Київ К/800/3077/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді Кобилянського М.Г.,

суддів: Амєліна С.Є., Швеця В.В.,

розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Старобішевському районі Донецької області про визнання дій неправомірними та скасування вимоги

за касаційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Старобішевському районі Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2013 року фізична особа-підприємць ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом і просив визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Старобішевському районі Донецької області щодо нарахування єдиного внеску; скасувати вимогу управління Пенсійного фонду України в Старобішевському районі Донецької області від 05 серпня 2013 року №ФУ-340 про сплату заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1 194,03 грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2014 року, позов задоволено повністю. Визнано неправомірними дії та скасовано вимогу управління Пенсійного фонду України в Старобішевському районі Донецької області від 05 серпня 2013 року №ФУ-340 про сплату заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1 194,03 грн.

Відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і постановити нове - про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених ч. 2 ст. 220 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення касаційної скарги, а оскаржуваних судових рішень - без змін.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Старобішевському районі Донецької області, є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням від 31 серпня 2011 року серії НОМЕР_2 та отримує пенсію на пільгових умовах, призначену на підставі п. «а» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Крім того, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що є виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_1 і є платником єдиного податку.

05 серпня 2013 року управлінням Пенсійного фонду України в Старобішевському районі Донецької області прийнято вимогу про зобов'язання ОСОБА_1 сплатити недоїмку з єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 1 194,03 грн.

26 вересня 2013 року, на підставі заяви управління, відділом державної виконавчої служби Старобішевського районного управління юстиції було винесено постанову ВП №39908973 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь управлінням Пенсійного фонду України в Старобішевському районі Донецької області боргу в сумі 1 194,03 грн.

Задовольняючі позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачу призначений такий вид пенсії як «пенсія за віком», незважаючи на пільговий характер умов її призначення, отже він є «пенсіонером за віком» і відповідно до ч.4 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яка не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах, підлягає звільненню від слати за себе єдиного внеску.

Висновок судів є правильним з таких підстав.

Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначаються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-ІV).

Згідно положень частини першої статті 9 Закону №1058-ІV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VI).

Згідно п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Особи, зазначені у п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VI, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, за змістом цієї норми фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, за умови, якщо вони є пенсіонерами за віком (незалежно від того чи досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням пенсійного віку) та отримують відповідно до закону пенсію.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач є пенсіонером за віком у розумінні положень закону №2464-VI, адже пенсія йому призначена з урахуванням положень ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки частина четверта статті 4 Закону №2464-VI не містить виключень при її застосуванні щодо пенсій за віком, призначених на пільгових умовах.

Також колегія суддів звертає увагу на позицію Верховного Суду України, яка ним вже неодноразово висловлювалась у спорах цієї категорії, зокрема, у постановах від 15 квітня 2014 року (справи №№ 21-57а14, 21-69а14, 21-70а14) та 20 травня 2014 року (справа № 21-160а14), яка полягає у тому, що особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статей 13 або 14 Закону № 1788-ХІІ, мають право на пільги щодо сплати за себе єдиного внеску згідно з частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI, оскільки ця норма не містить будь-яких обмежень та умов щодо набуття фізичною особою-підприємцем статусу пенсіонера за віком.

Отже, відповідач неправомірно та безпідставно звужує коло осіб, які звільняються від сплати єдиного внеску.

Враховуючи те, що позивач має статус пенсіонера за віком, який дає йому право сплачувати єдиний внесок у добровільному порядку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог щодо скасування вимоги від 05 серпня 2013 року №Ф-340 про сплату боргу.

Окрім того, відповідач у касаційній скарзі посилається на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України.

Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що відсутні підставі вважати пропущеним строк звернення з даним адміністративним позовом до суду, оскільки про порушення його прав ОСОБА_1 стало відомо в кінці вересня - з моменту примусового виконання вимоги, а до суду він звернувся 25 листопада 2013 року.

Таким чином, позивачем дотримано встановленего ст. 99 КАС України 6-місячного строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 224, 230 КАС України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Старобішевському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

ГОЛОВУЮЧИЙ : Кобилянський М.Г.

СУДДІ : Амєлін С.Є.

Швець В.В.