Рішення № 43094710, 13.03.2015, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11 березня 2015 р. Справа № 903/1224/14

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді - Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання - Шевчук Світлана Анатоліївна

за участю представників сторін:

від позивача: Заїка С.В. (представник за дов. №507/2.1.-4 від 20.11.2014 р.);

від відповідача 1: ОСОБА_2 (адвокат, свідоцтво № НОМЕР_1);

від відповідача 2: н/з ;

від прокуратури Камінь-Каширського району: н/з

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні господарського суду Волинської області справу за позовом Камінь-Каширської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про демонтаж торгового кіоску та зобов'язання вчинити дії.

В судовому засіданні 11.03.2015 р. у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ВСТАНОВИВ:

Камінь-Каширська міська рада звернулась в суд з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про демонтаж торгового кіоску та зобов'язання вчинити дії.

Позов мотивувала тим, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 р. справа №07/33-71 зобов'язано ФОП ОСОБА_3 демонтувати торговий кіоск, розміщений на земельній ділянці площею 7 кв.м. по вул. Шевченка в м.Камінь-Каширську (вхід в міський ринок ліва сторона) та повернути Камінь-Каширській міській раді цю земельну ділянку. В зустрічному позові суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Камінь-Каширської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.02.2005 р. відмовлено.

ФОП ОСОБА_3 демонтувала торговий кіоск, про що відділом державної виконавчої служби Камінь-Каширського районного управління юстиції 30.09.2013 р. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження по наказу № 07/33-71-1 виданого 19.01.2012 р.

18.10.2013 р. в нічний час ФОП ОСОБА_3 встановила торговий кіоск на вільну земельну ділянку розміром 7 кв.м по вул. Шевченка в м. Камінь-Каширськ, де раніше знаходився її торговий кіоск, про що міською радою складений акт.

Крім того від прокуратури району надійшло подання про усунення вимог Земельного законодавства, а саме щодо самовільно зайнятої ділянки ФОП ОСОБА_3

Беручи до уваги викладене позивач просив:

- зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 провести демонтаж самочинно встановленого торгового кіоску по вул. Шевченка в м. Камінь-Каширський з лівого боку центрального входу в ринок міського споживчого товариства та повернути Камінь-Каширській міській раді самовільну зайняту земельну ділянку.

- зобов'язати фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 не вчиняти дій щодо незаконного встановлення будь-яких споруд на вище вказаній земельній ділянці.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2014 р. провадження у справі та призначено розгляд останньої в судовому засіданні.

16.12.2014 р. ухвалою суду відкладено розгляд справи у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду відповідачем та необхідністю витребуванням додаткових доказів необхідних для розгляду справи.

24.12.2014 р. ухвалою суду відкладено розгляд у зв'язку із необхідністю витребувати додаткові докази необхідні для розгляду справи та з врахуванням клопотання прокурора, який вступив в розгляд даної справи, про відкладення розгляду справи.

20.01.2015 р. в судовому засіданні оголошено перерву для надання можливості сторонам надати письмові пояснення (докази в їх обґрунтування) стосовно залучення до участі в справі іншого відповідача.

28.01.2015 р. ухвалою суду відкладено розгляд у зв'язку із залученням до участі в справі іншого відповідача з метою повного та всебічного розгляду справи, а тому строк розгляду справи почався заново.

12.02.2015 р. ухвалою суду відкладено розгляд справи для надання можливості позивачу надати докази направлення відповідачу-2 копії позовної заяви з додатками.

17.02.2015 р. ухвалою суду відкладено розгляд у зв'язку із неявкою в судове засідання представників відповідачів, прокурора та необхідністю витребувати додаткові докази необхідні для розгляду справи.

02.03.2015 р. розгляд справи відкладено у зв'язку із неявкою в судове засідання відповідача-2 та необхідністю витребування додаткових доказів.

11.03.2015 р. представник позивача в судовому засіданні подав клопотання про відмову від позовних вимог в частині вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

В іншій частині позову до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав.

Судом перевірено повноваження представника позивача щодо подачі заяви про відмову від позову та роз'яснено наслідки відмови від позову, передбачені ст. 78 ГПК України.

Господарський суд, враховуючи, що заява про відмову від позову №107/2.1-4 від 10.03.2015 р. підписана повноважною особою, не суперечить законодавству, зокрема ст.12 ЦК України щодо права особи відмовитися від свого майнового права та судом не встановлено порушення прав та охоронюваних законом інтересів третіх осіб, вважає за можливе її прийняти.

Тому у відповідності до п.4 ч.1 ст. 80 ГПК України суд прийшов до висновку, що провадження за позовом в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_3 слід припинити.

Відповідач-2 в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 148).

Прокурор в судове засідання не з'явився, подав заяву в якій просив позовні вимоги міської ради до ОСОБА_4 задовольнити, розгляд справи проводити за його відсутності.

Представник позивача не заперечив про розгляд справи за відсутності відповідача ОСОБА_4 та прокурора.

Суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 11.03.2015 р. за відсутності відповідача ОСОБА_4 та прокурора, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 р. справа №07/33-71 зобов'язано ФОП ОСОБА_3 демонтувати торговий кіоск, розміщений на земельній ділянці площею 7 кв.м. по вул. Шевченка в м.Камінь-Каширську (вхід в міський ринок ліва сторона) та повернути Камінь-Каширській міській раді цю земельну ділянку. В зустрічному позові суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_3 до Камінь-Каширської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки від 07.02.2005 р. відмовлено (а.с. 9-12).

19.01.2012 р. господарським судом Волинської області видано наказ на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.11.2011 р. (а.с. 13).

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 демонтувала торговий кіоск, про що відділом державної виконавчої служби Камінь-Каширського районного управління юстиції 30.09.2013 р. винесена постанова про закінчення виконавчого провадження по наказу № 07/33-71-1 виданого 19.01.2012 р. (а.с. 23).

Згідно акту комісії щодо обстеження самовільно зайнятої земельної ділянки від 18.10.2013 р. встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_3 без будь-якої документації, дозволів встановила торговий кіоск на вільну земельну ділянку розміром 7 кв.м по вул. Шевченка, м. Камінь-Каширськ, де раніше знаходився її торговий кіоск (а.с. 24).

Як вбачається з матеріалів справи прокурор Камінь-Каширського району вніс подання до міської ради щодо усунення вимог Земельного законодавства, а саме щодо самовільно зайнятої ділянки ФОП ОСОБА_3 (а.с. 25-26).

Відповідно до акту обстеження місця здійснення підприємницької діяльності від 23.12.2014 р., комісією встановлено, що 23.12.2014 р. о 12 год. 45 хв. в спірному торговому кіоску реалізацію товару здійснювала фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (а.с. 60).

Суд відзначає, що спосіб захисту порушеного права в даному випадку передбачений ст. 212 Земельного кодексу України, згідно з якою самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Поняття самовільного зайняття земельних ділянок визначено в ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (в редакції на момент вирішення спору) як будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Надаючи правову оцінку відомостям, зафіксованим в актах, стосовно їх відповідності фактичним обставинам на підставі відповідних доказів, судом не встановлено обставини встановлення відповідачем або іншою особою на його замовлення саме торгового кіоску (малу архітектурну форму) на спірній земельній ділянці. Крім того не надано доказів зайняття якої саме земельної ділянки згідно кадастрового номера.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" кадастровий номер земельної ділянки - індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування.

Відповідач наявність у нього певних прав на спірну земельну ділянку не доводив, але і не заперечував факту розміщення на ній торгового павільйону, оскільки в судове засідання не з'явилась.

Позивач та прокурор подаючи додаткові докази та пояснення виходили з обставин встановлення факту самовільного використання спірної земельної ділянки ОСОБА_4 шляхом демонтажу торгового кіоску, що підтверджується вищевказаним актом перевірки, доказами здійснення підприємницької діяльності.

Однак, суд не вважає належними доказоми в підтвердження належності торгового кіоску, саме ОСОБА_4, вищезазначенні докази та листи управління ветеринарної медицини в Камінь-Каширському районі та Камінь-Каширської міжрайонної державної лабораторії ветеринарної медицини (а.с. 114, 144-зворот).

В силу статей 4-2, 4-3, 4-7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення ухвалюється суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, у резолютивній частині рішення має бути остаточна відповідь щодо усіх вимог, які були предметом судового розгляду. При цьому господарські суди повинні зазначати, зокрема, у рішенні про вчинення певних дій або про припинення певних дій - відповідний припис, наприклад: "Такому-то звільнити таке-то приміщення (із зазначенням його найменування, місцезнаходження згідно з поштовою адресою, площі) (Постанова, Пленум Вищого господарського суду України, від 23.03.2012, № 6 "Про судове рішення").

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості та не надано жодних доказів належності саме відповідачу торгового кіоску.

Разом з тим, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР (далі Конвенція), кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Згідно листа в.о. Голови Верховного Суду України П.П. Пилипчука головам апеляційних судів України від 25 січня 2006 р. № 1-5/45 у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Беручи до уваги те, що справа розглядається із 04.12.2014 р. позивачу та прокурору було надано більш ніж достатньо часу для доведення обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд справи суд покладає на позивача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 39, 43, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, на підставі 212 Земельного кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Провадження по справі Камінь-Каширської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про демонтаж торгового кіоску та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про демонтаж торгового кіоску та зобов'язання вчинити дії припинити.

В задоволенні позову Камінь-Каширської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про демонтаж торгового кіоску та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

13.03.2015

Суддя І. О. Гарбар