Ухвала суду № 43094370, 05.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/18934/14 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2015 року м. Київ

Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Кузьменко В. В.,

суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,

за участю секретаря Рипік О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до Державної виконавчої служби України, за участю третьої особи: Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови, за апеляційною скаргою Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дій в рамках виконавчого провадження ВП №42971029 щодо накладення арешту на поточний рахунок №26004620743802 відкритий в Лівобережному відділені ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012, що використовується для виплат заробітної плати; скасування постанови про арешт коштів боржника від 20.11.2014 року, винесеної під час здійснення виконавчого провадження ВП №42971029.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2014 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права та винести нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В засідання з'явились учасники процесу. Представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник позивача просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що при винесенні постанови про арешт коштів боржника відповідач діяв у спосіб та в порядку, встановленому законодавством. Проте, враховуючи, що цільовим призначенням коштів, які знаходяться на даному рахунку, являється оплата праці працівників, що є пріоритетною перед погашенням заборгованості іншим кредиторам, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України знаходиться виконавче провадження ВП №42971029 з примусового виконання виконавчого листа від 25.12.2013 року, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва по справі №826/12337/14 про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до державного бюджету України податкової заборгованості в розмірі 30 375 047,92 грн.

Головним держаним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України Бойком О.М. винесено постанову від 20.11.2014 року ВП № 42971029 про арешт коштів боржника.

Відповідно до вищенаведеної постанови арештовані кошти, які знаходяться на поточному рахунку позивача №26004620743802, що відкритий в Лівобережному відділені ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо накладення арешту на поточний рахунок №26004620743802, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи колегія суддів виходить з наступного.

Відносини щодо здійснення примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606).

Відповідно до ст. 1 Закону № 606 виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Ст. 2 вказаного Закону встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

Ч. 1 ст. 11 Закону №606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених цим законом заходів з примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

П. 5 ч. 3 ст. 11 Закону №606 державному виконавцю у процесі здійснення виконавчого провадження надано право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ч. 2 ст. 57 Закону №606).

Відповідно до ст. 65 Закону №606 встановлено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що у позивача був наявний несплачений податковий борг, а також те, що державний виконавець при накладенні арешту на поточний рахунок №26004620743802, відкритий позивачу у Лівобережному відділенні ПАТ «Промінвестбанк» в м. Києві, не був обізнаний, що вказаний банківський рахунок, призначений для здійснення перерахувань із заробітної плати працівників.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року №108/95-ВР передбачається, що оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Ч. 2 ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 року №2240-III передбачено, що страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок для зарахування страхових коштів у банках у порядку, встановленому Національним банком України.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 21 названого Закону передбачено, що страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при винесенні постанови про арешт коштів боржника відповідач діяв у спосіб та в порядку, встановленому законодавством. Проте, враховуючи, що цільовим призначенням коштів, які знаходяться на даному рахунку, являється оплата праці працівників, що є пріоритетною перед погашенням заборгованості іншим кредиторам, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо часткового задоволення позову, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 року № 7 колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2014 року по справі за адміністративним позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до Державної виконавчої служби України, за участю третьої особи: Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.12.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: В. В. Кузьменко

Судді: Я. М. Василенко

А. Г. Степанюк

Повний текст ухвали виготовлено 10.03.2015 року.

Головуючий суддя Кузьменко В. В.

Судді: Василенко Я.М.

Степанюк А.Г.