Рішення № 43093380, 29.01.2015, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 0417/12654/2012

Провадження 2/0202/868/2015

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

29 січня 2015 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючої судді Слюсар Л.П.

при секретарі Терещенко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_2 про звернення стягнення , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в вересні 2012 року звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк», ОСОБА_2 про звернення стягнення.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 жовтня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ « ПриватБанк» були задоволені частково.

Ухвалою суду від 11 листопада 2014 року заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11.10.2012 року за позовною заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_2 про звернення стягнення скасовано.

В обґрунтування своїх вимог позивач в позовній заяві зазначив, що відповідно до кредитного договору № ZHK0AE00000081 від 09.02.2007 року відповідач ОСОБА_2 отримав кредит у сумі 122446,10 грн., зі сплатою за користування ним 14,04% відсотків на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.02.2012 року.

В зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 05.09.2012 року має заборгованість 243399,85 грн., яка складається з наступного: 73621,11 грн. - заборгованість за кредитом; 97472,72 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3623,34 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 68682,68 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» і відповідач 09.02.2007 року уклали договір застави рухомого майна. Згідно з договором застави відповідач надав в заставу автомобіль Volkswagen, модель: LT 35, рік випуску 2003, тип ТЗ: Автобус-D, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2.

Крім того, зобов'язання за вказаним договором забезпечені порукою у розмірі 10000,00 грн., договір поруки №167 укладений 20.10.2010 року з поручителем ПАТ «А-Банк». Просили суд: в рахунок погашення заборгованості за договором № ZHK0AE00000081 від 09.02.2007 року - в розмірі 243399,85 грн. - витребувати у відповідача та передати у заклад (володіння) шляхом вилучення ПАТ КБ «Приватбанк» предмет застави автомобіль Volkswagen, модель: LT 35, рік випуску 2003, тип ТЗ: Автобус-D, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 (11500, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_2); комплект ключів, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля Volkswagen, модель: LT 35, рік випуску 2003, тип ТЗ: Автобус-D, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 (11500, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_2); звернути стягнення на предмет застави автомобіль Volkswagen, модель: LT 35, рік випуску 2003, тип ТЗ: Автобус-D, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 (11500, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_2) шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені відповідача договору купівлі - продажу будь - яким способом з іншою особою - покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію т/з замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по Свідоцтву про реєстрацію т/з або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, стягнути з відповідачів солідарно 10000,00 грн.; з відповідача ОСОБА_2 судові витрати.

При новому розгляді справи представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, та просив суд в задоволені позову відмовити. Вказав на те, що на даний час позивачем не виконано рішення Апеляційного суду Житомирської області від 29 грудня 2010 року та не повернено незаконно вилучений автомобіль.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» в судове засідання не з'явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.

Суд, заслухавши представника позивача та відповідача ОСОБА_2, дослідивши письмові докази, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до Договору №ZHK0AE00000081 від 09.02.2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 122446,10 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 14,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08.02.2012 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором «Приватбанк» і ОСОБА_2 09.02.2007 року уклали договір застави рухомого майна, згідно до договору відповідач надав в заставу автомобіль Volkswagen, модель: LT 35, рік випуску 2003, тип ТЗ: Автобус-D, № кузова/шасі: НОМЕР_3, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 (11500, АДРЕСА_1, ІПН: НОМЕР_2) .

Крім того зобов'язання за вказаним договором №ZHK0AE00000081 від 09.02.2007 року забезпечено порукою в розмірі 10000 грн. на підставі договору поруки №167 від 20.10.2010 року, укладеного з поручителем ПАТ «Акцент-Банк».

Як вказав позивач, відповідач ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором на даний час не виконує і станом на 05.09.2012 року має заборгованість 243399,85 грн., яка складається з наступного: 73621,11 грн. - заборгованість за кредитом; 97472,72 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3623,34 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом; 68682,68 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу», за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Відповідно до ст.20 Закону України « Про заставу», заставодержатель має право з метою задоволення своїх вимог, звернути стягнення на предмет застави, якщо в момент настання термінів виконання зобов'язань, передбачених кредитним договором, вони не будуть виконані.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до ст.ст.598,599 ЦК України договірні зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, а саме - виконанням цього зобов'язання, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В судовому засіданні встановлено, що Рішенням Коростенського міськрайонного суду від 14 липня 2010 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії і відшкодування шкоди, Публічному акціонерному товариству Комерційний Банк «ПриватБанк» відмовлено в задоволені позову до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави. Цим же рішенням позов ОСОБА_2 задоволено частково: визнані неправомірні дії Публічного акціонерного товариства комерційний Банк « ПриватБанк» щодо неповернення ОСОБА_2 автомобіля Volkswagen, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1; відновлено становище, яке існувало до порушення прав ОСОБА_2, зобов'язано банк повернути ОСОБА_2 зазначений автомобіль; стягнуто з Банку на користь ОСОБА_2 30000 грн. спричинених збитків на 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди; в задоволені решти вимог відмовлено В ході розгляду справи встановлено, що вилучення у відповідача транспортного засобу проведено із порушенням процедури, визначеної умовами договору. Судом встановлено, що зазначений термін ОСОБА_2 погасив існуючу заборгованість, тому подальше утримання Банком заставного автомобіля є неправомірним.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 29 грудня 2010 року по цивільній справі, рішення Коростенського міськрайонного суду від 14 липня 2010 року змінено. Виключено із мотивувальної та резолютивної частини рішення посилання на ст.554,616,623,651,653 ЦК України. В решті рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2011 року Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2010 року, рішення Апеляційного суду Житомирської області від 29 грудня 2010 року в частині задоволення вимог зустрічного позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк « ПриватБанк» про стягнення 30000 грн. матеріальних збитків та 1000 грн. моральної шкоди скасовано та направлено справу до суду першої інстанції на новий розгляд. В іншій частині рішення Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 14 липня 2010 року, рішення Апеляційного суду Житомирської області від 29 грудня 2010 року залишено без змін.

Згідно до ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем не виконано рішення апеляційного суду Житомирської області від 29 грудня 2010 року, щодо повернення ОСОБА_2 автомобіля Volkswagen, 2003 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, суду не надано жодної інформації щодо його місцязнаходження, та саме з вини позивача відповідач був позбавлений можливості займатися підприємницькою діяльністю та сплачувати кредит.

Відповідно до ч.3 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжував, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

Позивачем не надано до суду відомостей щодо реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет обтяження, виходячи із вищевикладеного та оцінюючи докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» щодо звернення на предмет застави не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.88 ЦПК України оскільки позивачу відмовлено в задоволені позовних вимог то судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись: Законом України « Про заставу», Законом України « Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», ст. ст.16, 526,527, 530,554,625, 590,1050, 1054 ЦК України, ст.ст.3,7 11,15,27, 30, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України , суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позовних вимог Публічному акціонерному товариству комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК», ОСОБА_2 про звернення стягнення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Л.П. Слюсар