Ухвала суду № 4308889, 18.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-10325/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ             УКРАЇНИ

“18” червня2009року                                                                                                     м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів:  Бившевої Л.І.,Костенка М.І., Степашка О.І., Шипуліної Т.М.

при секретарі:Прудкій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці

на постанову господарського суду Вінницької області від 28 вересня 2006р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007р.

у справі №14/169-06

за позовом Державної податкової інспекції у м.Вінниці

до відповідачів: 1.Дочірнього підприємства «Вінницький облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (надалі – ДП «Вінницький облавтодор»);

2.Підприємства «Укрінвопромінвест» (надалі – підприємство «Укрінвопромінвест»)

про визнання угод недійсними, -

встановив:

У березні 2006р. позивач звернувся до господарського суду Вінницької областіз позовом, у якому, з урахуванням уточнення позовних вимог від 28.03.2006р., поставлено питання про визнаннянедійсними: договір підряду на проведення оцінки протипожежного стану №46/08 від 12.08.2004р. та договір підряду на обстеження системи управління охороною праці №19/08 від 12.08.2004р., що укладені між ДП «Вінницький облавтодор» та підприємством «Укрінвопромінвест», та застосування наслідків, передбачених ч.1 ст.208 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вказані договори були укладені відповідачами з метою ухилення від сплати податків до бюджету, тобто з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Постановою господарського суду Вінницької області від 28 вересня 2006р., залишеною без змінухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанцій, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшов висновку, що, позивачем не доведено, що при укладанні та виконанні оспорюваних угод відповідачі мали на меті будь-який умисел, який суперечив би інтересам держави та суспільства.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій, ДПІ у м.Вінницізвернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про задоволення позову.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивача директор ДП «Вінницький облавтодор»просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Контролюючим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку ДП «Вінницький облавтодор»за період з 01.07.2004р. по 01.10.2005р., про що складено акт №253/2950/32054743 від 17.02.2006р..

За результатами проведеної позапланової перевірки встановлено наступні порушення ДП «Вінницький облавтодор»: п.1.32 ст.1, п.5.1,п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2004р. на суму 468278,00грн.; п.п.7.4.1п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість за вересень 2004р. на 374630,00грн. Вказані висновки у акті перевірки обґрунтовуються тим, що між ДП «Вінницький облавтодор» (Замовник) та підприємством «Укрінвопромінвест» (Виконавець) було укладено договір підряду на проведення оцінки протипожежного стану №46/08 від 12.08.2004р. та договір підряду на обстеження системи управління охороною праці №19/08 від 12.08.2004р. В ході проведення перевірки податковий орган дійшов висновку про неправомірність віднесення ДП «Вінницький облавтодор» до складу валових витрат витрати на оплату вказаних договорів, оскільки вони не пов’язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, оскільки, на думку позивача, між відповідачами була досягнута домовленість про надання послуг, здійснено їх передачу за допомогою вищевказаних угод, однак вказані угоди були укладені з суттєвими порушеннями та суперечать вимогам чинного законодавства, зокрема ч.1 ст.202, ч.1 ст.215 Цивільного кодексу України і підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 207 Господарського кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що умови вказаних договорів, які є предметом спору, передбачають, що виконавець зобов’язується провести моніторинг технічного стану всіх комплексів, територій та об’єктів виробничого призначення (протипожежну оцінку) підприємства замовника а також обстеження системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я та працездатності працівників замовника у процесі трудової діяльності. Замовник згідно умов вищезгаданих договорів зобов’язується прийняти та оплатити виконані роботи у виконавця.

Підунктом 2.3.3 пункту 2.3 договору №46/08 від 12.08.2004р. обумовлено, що до виконання договірних робіт виконавець може залучати інших юридичних та фізичних осіб (субпідрядників), що мають необхідні ліцензії на їх проведення. Актом перевірки від 17.02.2006р. позивач зазначає, що з довідки, складеної ДПІ у Голосіївському районі м.Києва №57/25638123/23-902 від 09.05.2005р. про перевірку ТОВ «Вінсент» з питань взаємовідносин з підприємством «Укрінвопромінвест»вбачається, що між вказаними суб’єктами господарювання укладався договір підряду №7/1 від 12.08.2004р. на проведення аналізу протипожеженого стану на підприємствах облавтодор, по виконанню якого складено акт виконаних робіт.

Вартість здійсненння за договорами робіт обумовлюється у відповідних додатках до договорів.

Як встановлено попередніми судовими інстанціми, по завершенню етапу виконання відповідних робіт сторони підписали акти виконаних робіт №52 (за договором №46/08 від 12.08.2004р.) та №25 (за договором №19/08 від 12.08.2004р.), з яких вбачається, що сторони не мають претензій з питань виконання договорів одна до одної.

Судами також встановлено, що кошти, витрачені ДП «Вінницький облавтодор» на оплату робіт за договорами, були одержані останнім як безповоротна фінансова допомога від Фонду «Будівельник Київщини» в сумі 900000,00грн. та від Львівської залізниці в сумі 1350000,00грн. на виконання комплексу робіт по обстеженню будівель і споруд виробничого призначення. Зазначена допомога була включена до складу валових доходів ДП «Вінницький облавтодор», оподаткована та використана на обумовлені цілі.

Отже, суди попередніх інстанції дійшли висновку, що твердження позивача про невідповідність оспорюваних угод вимогам чинного законодавства не підтверджуються наявними у справі доказами, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Для визнання угоди  недійсною  необхідно встановлювати наявність тих обставин, з якими закон пов’язує  визнання угоди недійсною.

Згідно з ч.1 ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов’язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов’язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів ст.228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.  

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Крім того, встановлені ч.1 ст.208 Господарського кодексу України санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених ст.250 цього Кодексу, - протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб’єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Як вбачається з матеріалів справи, доводи позивача про те, що роботи за договорами  №46/08 від 12.08.2004р. та №19/08 від 12.08.2004р. виконано не було мотивуються висновком Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №1236/1237 від 13.02.2006р., зокрема тим, що аналітичні звіти, представлені, на підтвердження виконаних робіт, є відтворенням літературного твору, відповідно, науково-технічного та науково-економічного характеру.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками, яких дійшли суди першої та апеляційної інстанцій, що договорами підряду №46/08 від 12.08.2004р. та №19/08 від 12.08.2004р. не передбачено набуття ДП «Вінницький облавтодор» прав на об’єкти інтелектуальної власності, а акти виконаних робіт до вказаних договорів засвідчують факт їх (договорів) виконання та завершення етапів робіт, обумовлених договорами.

Обгрунтованими є також висновки суду про відсутність підстав вважати, що договір про виконання робіт, які підлягають обов’язковому ліцензуванню, який воконано підприємством «Укрінвопромінвест» (особою яка не має відповідної ліцензії), є укладеним із суттєвим порушенням вимог чинного законодаства, оскільки самим актом перевірки від 17.02.2006р. позивач встановив, що підприємство «Укрінвопромінвест» залучало до цієї роботи ТОВ «Вінсент», щодо якого немає відомостей про відсутність необхідних ліцензій на проведення таких робіт.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України також не приймає твердження позивача про невідповідність вартості робіт за оспорюваними договорами ринковій вартості таких робіт.

Статтею 6 Закону України «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Відповідно ж до статті 7 цього Закону вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно зі статтею 8 вищевказаної норми Закону державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: державних фіксованих цін (тарифів); граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів та іншими методами, введеними Кабінетом Міністрів України.

Позивач не обґрунтував свої твердження посиланням на законодавчі норми щодо регулювання цін на вищевказані роботи за оспорюваними договорами. Оскільки максимальний розмір тарифів на послуги по проведенню оцінки протипожежного стану та на обстеження системи управління охороною праці нормативно не встановлені, вартість таких робіт визначається за згодою сторін, тобто залежить від суб’єктивної волі сторін договору, і оспорювані положення вищевказаних договорів не можуть бути підставою для визнання недійсними угод на підставі ст. 203 Цивільного кодексу України.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Вінниці– залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Вінницької області від 28 вересня 2006р. та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 03 квітня 2007р. –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                                     (підпис)

Судді                                                                (підписи)

З оригіналом згідно:

Секретар                                                                                                          Прудка О.В.