Рішення № 43088855, 06.03.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 129/3059/13-ц Провадження № 22-ц/772/538/2015Головуючий в суді першої інстанції Ковчежнюк В. М.Категорія 48 Доповідач Чорний В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2015 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого : Чорного В.І.

Суддів : Медвецького С.К., Оніщука В.В.

при секретарі : Богацькій О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя зазначаючи, що в квітні 2010 року вони зареєстрували шлюб, який був розірваний в жовтні 2012 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4. Через розлад у сім'ї позивач переїхала проживати до своїх батьків. Так як сторони не можуть дійти згоди щодо поділу придбаного в період перебування в шлюбі майна, просила задовольнити позов.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 29 грудня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Поділено майно подружжя і витрати в інтересах сім'ї між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 й виділено ОСОБА_3 набір посуду вартістю 800 грн. (алюмінієва миска на 300 грн., 4 сині каструлі на 250 грн. 18 скляних тарілок на 250 грн.); газову плиту «Greta» 1470 (12) сірого кольору вартістю 1350 грн.; пральну машину «Digital» вартістю 835 грн.; телевізор «Digital» DLE- 1923 вартісю 600 грн.; праску вартістю 300 грн.; подушку з пір'я вартістю 150 грн.; покривало вартістю 100 грн; два банні рушники на 300 грн. (по 150 грн. кожен); один набір постільної білизни вартістю 150 грн.; дві ковдри вартістю 440 грн. (по 220 грн. кожна); фотоапарат «UFO» вартістю 170 грн.; чотири карнизи вартістю 299 грн.; половину вартості придбаного подружжям під час спільного сумісного проживання автомобіля ВАЗ-2108 д/н НОМЕР_1 на суму 6000 грн.; половину авансу за майбутнє придбання у власність садиби по АДРЕСА_1 на суму 18000 грн.; половину коштів за поліпшення садиби по АДРЕСА_1 на суму 2200 грн.; загалом на 31694 грн. ОСОБА_2: микрохвильову піч «Альпарі» вартістю 600 грн.; один набір постільної білизни вартістю 150 грн.; одне покриття на підлогу вартістю 700 грн.; одну ковдру вартістю 220 грн.; автомобіль ВАЗ-2108 д/н НОМЕР_1 вартістю 12000 грн. в користування (половина вартості 6000 грн.); половину авансу за майбутнє придбання у власність садиби по АДРЕСА_1 Вінницької області на суму 18000 грн.; половину коштів за поліпшення садиби по АДРЕСА_1 Вінницької області на суму 2200 грн.; загалом на 27870 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 26200 грн. половини вартості автомобіля ВАЗ-2108 д/н НОМЕР_1, авансу за садибу по АДРЕСА_1 і її поліпшень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1912 грн. вартості за перевищення її частки над часткою ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 половину понесених нею і документально підтверджених судових витрат по сплаті вартості судового збору пропорційно до задоволених вимог в сумі 894, 44 грн. В задоволенні решти вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у розподілі : телевізора «Digital» DLE- 1923 вартісю 600 грн.; чотирьох карнизів вартістю 299 грн.; легкового автомобіля ВАЗ-2108 д/н НОМЕР_1 вартістю 12 000 грн.; авансу на майбутнє придбання у спільну сумісну власність садиби по АДРЕСА_1 в сумі 36 000 грн.; поліпшення садиби по АДРЕСА_1 в сумі 4400 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат. В іншій частині просить рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовною заявою про поділ майна ОСОБА_3, серед інших обставин, як на підставу позову вказувала на те, що частина майна про поділ якого виник спір, є об'єктом права спільної сумісної власності, а саме: придбана садиба по АДРЕСА_1 Вінницької області та кошти, затрачені коштів на її ремонт.

Правове значення в даному випадку має доведеність обставин, на які посилалась позивач в підтвердження вимог про поділ майна.

За положеннями статей 61, 70 СК України об'єктами права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту; якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно роз'яснень, що містяться в п. п. 23. 24 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 р. № 11 вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК ), ч. 3 ст. 368 ЦК України, відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК).

Не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них. Що стосується премії, нагороди, одержаних за особисті заслуги, суд може визнати за другим з подружжя право на їх частку, якщо буде встановлено, що він своїми діями сприяв її одержанню.

Це означає, що спільною власністю чоловіка та дружини, яка може ділитися між ними відповідно до ст. 68 СК України, може бути лише майно, придбане за договором, а не кошти, вже витрачені на придбання майна.

Посилання позивача на те, що покупка садиби в с. Мелешків Гайсинського району сплачувалася зі спільних коштів подружжя, що відповідно до ч. 2 ст. 61 СК України є об'єктом права спільної сумісної власності, а тому вона має право на ? частку цих коштів є безпідставними, оскільки зазначені об'єкти права спільної сумісної власності є такими, що споживаються та витрачаються на придбане майно, що в подальшому може бути поділено між подружжя, тому гроші подружжя, що витрачені не можуть бути поділені.

Із матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу садиби в с.Мелешків Гайсинського району між сторонами та продавцем садиби ОСОБА_5 не був укладений.

Із пояснень власника садиби свідка ОСОБА_5 слідує, що аванс на підтвердження договору купівлі-продажу будинку він отримав від ОСОБА_6, з метою придбання житлового будинку на його ім'я. Згодом сплачений аванс був повернутий на прохання ОСОБА_6

Вище зазначене спростовує твердження позивача щодо купівлі-продажу будинку подружжям ОСОБА_6.

Не підлягають задоволенню вимоги апелянта щодо виділу та поділу майна подружжя - телевізора «Digital» DLE- 1923 вартістю 600 грн.; чотирьох карнизів вартістю 299 грн. Про факт придбання товарів свідчить відповідно накладна від 25.11.2011 року та товарний чек № 74 від 25.11.2011 року, які є допустимими доказами. Наявність цього доказу апелянт не спростував, а лиш зробив своє припущення.

Визнаючи спірний автомобіль спільною сумісною власністю подружжя і стягуючи на користь позивача половину його вартості, суд обгрунтовано виходив із того, що він був придбаний в інтересах сім'ї. Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що спірний автомобіль був придбаний за його власні кошти, які він отримав від продажу власного автомобіля, спростовуються тим, що спірний автомобіль був придбаний до відчуження відповідачем власного автомобіля.

Спосіб та порядок поділу спільного сумісного майна подружжя зазначені в ст.71 СК України.

Відповідно до вимог ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

В зв'язку з тим, що аванс на майбутнє придбання у спільну сумісну власність садиби по АДРЕСА_1 в сумі 36000 грн. та витрати на проведення ремонту садиби на суму 4400 грн. не є об'єктами права спільної сумісної власності подружжя, вимоги щодо визнання їх такими не висувались, вони не можуть бути поділені, а вимоги позивача як спосіб поділу, про стягнення з відповідача грошових коштів, витрачених для придбання спірних об'єктів, не є способом, встановленим нормами цивільного та сімейного законодавства.

Отже, враховуючи, що обраний позивачем спосіб поділу спільного майна шляхом стягнення грошових коштів, витрачених як аванс на майбутнє придбання у власність садиби по АДРЕСА_1 та на її поліпшення не передбачений законом, тому правових підстав для задоволення вказаних вимог позивача суд не мав.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині поділу та виділення авансу на майбутнє придбання у спільну сумісну власність садиби по АДРЕСА_1 в сумі 36000 грн. та поліпшення садиби по АДРЕСА_1 на суму 4400 грн. та відмови в цій частині в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Гайсинського районного суду Вінницткої області від 29 грудня 2014 року в частині поділу та виділення авансу на майбутнє придбання у спільну сумісну власність садиби по АДРЕСА_1 в сумі 36000 грн. та поліпшення садиби по АДРЕСА_1 на суму 4400 грн. скасувати і в цій частині позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: (підпис) В.І.Чорний

Судді: (підпис) С. К. Медвецький

(підпис) В.В.Оніщук

З оригіналом вірно: