Рішення № 43087482, 11.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/1404/15 Головуючий у 1-й інстанції: Носик М.А.

Суддя-доповідач: Краснокутська О.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.,

суддів : Краснокутської О.М.

Сапун О.А.,

при секретарі: Евальд Д.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє також в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, 2002 року народження та ОСОБА_5, 1999 року народження на заочне рішення Василівського районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2014 року по справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, яка діє також в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, 2002 року народження та ОСОБА_5, 1999 року народження, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Служба у справах дітей Василівської районної державної адміністрації Запорізької області, про виселення,-

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2014 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_10 ОСОБА_8, ОСОБА_3, та її неповнолітніх дітей ОСОБА_11, 2002 року народження, ОСОБА_5 1999 року про виселення.

У позовній заяві, яка уточнювалася, позивач зазначав, що ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_10 20.04.2006 року уклали Кредитний договір № ZPDNGK 00002142 , відповідно до якого Банк зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 21496,00 доларів США строком до 17.04.2026 року, а ОСОБА_10 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_10 20.04.2006 року уклали договір іпотеки, згідно якого іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме, квартиру загальною площею 80.60 кв.м. житловою площею 45.60 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1. Майно належить ОСОБА_10 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2006р.

Договором іпотеки, укладеним між ОСОБА_10 та позивачем, передбачене право іпотекодавця на реєстрацію у предметі іпотеки інших осіб лише при умові отримання іпотекодержателя письмової згоди на такі дії. Іпотекодержатель не надавав своєї згоди відповідну реєстрацію осіб за адресою предмету іпотеки. Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 29.04.2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру , яка розташована в м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області по АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд виселити ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, та її неповнолітніх дітей ОСОБА_11, 2002 року народження, ОСОБА_5 1999 року народження, які зареєстровані та проживають у квартирі . Стягнути з відповідачів судові витрати.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 29.10.2014 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" в частині позовних вимог до ОСОБА_10 про виселення, залишено без розгляду .

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2014 року позов задоволено.

Виселено ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 та її неповнолітніх дітей - ОСОБА_4. 2002 року народження, ОСОБА_5, 1999 року народження, із квартири АДРЕСА_1 в м. Дніпрорудне Василівського районі Запорізької області.

Стягнуто зі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" витрати по сплаті судового збору по 121, 8 грн. з кожного відповідача.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3, яка діє також в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, та ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно до вимог ст.. 213 ЦПК України Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення,яким суд,виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення,ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин ,на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень,підтверджених тими доказами,які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно до вимог ст.. 214ч.1 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

Оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Задовольняючи позовні вимоги банку про виселення відповідачів і посилаючись на вимоги ч.1 ст.40 Закону України "Про іпотеку", ст.109 ЖК України,суд першої інстанції виходив із того,що вони відповідають вимогам закону і є доведеними, а заперечення відповідачів є необґрунтованими.

Згідно до вимог ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом вимог ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням ,що ґрунтується на всебічному,повному,об"єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність,допустимість,достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв"язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Судова колегія вважає,що висновки суду суперечать встановленим обставинам і здобутим у справі доказам,яким суд у порушення вимог процесуального закону не надав належної оцінки,внаслідок чого постановив незаконне і необгрутоване рішення.

Так із матеріалів справи вбачається,що20.04.2006 року ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_10 уклали Кредитний договір № ZPDNGK 00002142 , відповідно до якого Банк зобов'язався надати відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії у розмірі 21496,00 доларів США строком до 17.04.2026 року, а ОСОБА_10 зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановленими кредитним договором.В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_10 20.04.2006 року уклали договір іпотеки, згідно якого іпотекодавець надав в іпотеку квартиру загальною площею 80.60 кв.м. житловою площею 45.60 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_1. і належить ОСОБА_10 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2006р.

Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 29.04.2010 року звернуто стягнення на предмет іпотеки - спірну квартиру шляхом продажу предмета іпотеки.

Згідно до вимог ч. 1 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Частини 2 і 3 зазначеної статті встановлюють певний порядок дій банку: після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільнять житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено в ч. 3 ст. 109 ЖК України.

Згідно до роз"яснень,наданих у п43. Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012року "Про практику застосування судами аконодавства при вирішенняі спорів,що виникають із кредитних праавовідосин" при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.Згідно з ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст. ст. 39-40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому, суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення. При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки КУП "Наш дім" Дніпрорудненської міської ради від 11.06.2014р №686 (а.с.43) уквартирі АДРЕСА_1 м. Дніпрорудному Василівського району Запорізької області зареєстровані і проживають ОСОБА_3 і її діти ОСОБА_7,1992р.наро,ОСОБА_5,1999р.н., ОСОБА_4,2002 р.ар.,ОСОБА_8,1994 р.н.,проте суд першої інстанції не взяв до уваги зазначений доказ,не надав йому належної оцінки.

У порушення вимог ч.ч.2,3 ст.40 Закону України "Про іпотеку",ч.3 ст.109 ЖК України банк письмової вимоги до ОСОБА_3 і її неповнолітніх дітей про звільнення житлового приміщення не направив,передчасно пред"явивши позов про виселення без надання їм можливості добровільно звільнити приміщення протягом одного місяця до звернення з позовом до суду,.

Доводи представника банку в засіданні судової колегії про те,що вимога про виселення була направлена 23.01.2014 року на ім."я боржника ОСОБА_10 ,не можуть бути взятими до уваги, оскільки у листі банку до ОСОБА_10 не міститься вимога про звільнення житлового приміщення відповідачами ,які проживаютьу ньому і зареєстровані у встановленому законом порядку : ОСОБА_3, яка є також власником предмету іпотеки ,про що зазначено у п.11.5 іпотечного договору, ОСОБА_7,яка згідно довідки до акту огляду МСЕК № 146789 від 19.10.2010р. є інвалідом з дитинства П групи(а.с.103),ОСОБА_5,1999р.н.,який є також інвалідом з дитинства(а.с.100),ОСОБА_8 і які не отримували такої вимоги.

Крім того позивач стверджує,що на час укладення іпотечного договору, який був укладений без узгодження з органом опіки та піклування,малолітні на той час відповідачі ОСОБА_7,ОСОБА_5,ОСОБА_4, ОСОБА_8 не проживали у спірній квартирі,не набули права користування нею,інакше б договір не був укладений,проте не надав суду докази щодо цих обставин і матеріали справи не містять у собі відомостей про не проживання зазначених осіб у спірному житловому приміщенні на час укладення договору іпотеки, відсутність у них права користування цим жилим приміщенням, а тому немає підстав у даній справі вважати відсутнім у відповідачів права користування іпотечною квартирою на час укладення договору іпотеки.

Таким чином у порушення вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України позивач не довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог ., а суд першої інстанції, у порушення вимог ст.212,213,214 ЦПК України,не надавши доказам належної оцінки, не взявши до уваги фактичі обставини справи і вимоги закону, неправильно вирішив справу, постановив незаконне і необґрунтоване рішення .

З огляду на вимоги ст.40 Закону України "Про іпотеку", ч.3 ст.109 ЖК України, ч.2ст.12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей" №2623-1У від 02.06.2005р.,згідно до якої неприпустимо зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів стосовно жилих приміщень",ст.18 цього ж Закону, а також з урахуванням відсутності у позивача права вимоги про виселення відповідачки ОСОБА_3 та її малолітньої дитини ОСОБА_4 ,ІНФОРМАЦІЯ_1.нар,.ОСОБА_7,ОСОБА_5 на час звернення до суду із цим позовом,судова колегія приходить до висновку про те,що підстав для їх виселення немає і у задоволенні позовних вимог банку належить відмовити, у зв"язку із чим оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України не підлягає стягненю з відповідачів судовий збір.

Керуючись ст.ст.307,309 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє також в інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_4, 2002 року народження та ОСОБА_5, 1999 року народження задовольнити.

Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 29 жовтня 2014 року у цій справі скасувати.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Приватбанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4,ОСОБА_7,ОСОБА_5,ОСОБА_8 про виселення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: