Ухвала суду № 4308728, 21.04.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2009 року                                                                               № К-10026/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:    Патюк А.О.  

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

на ухвалуСевастопольського апеляційного господарського суду від 20.05.2008року

та постановугосподарського суду м. Севастополявід 26.02.2008 року

у справі№ 5020-6/014-4/007господарського суду м. Севастополя

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Добриня і К»  

доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Управління Державного казначейства у Ленінському районі                           м. Севастополя

Головне управління Державного казначейства України у м. Севастополі

за участюпрокурора м. Севастополя

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення, зобов’язання відповідача надати органу казначейства висновок, - 

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2007 року позивач - ТОВ «Добриня і К» звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя № 000027235/0 від 18.12.2006 року та зобов’язання надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 240803 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою господарського суду м. Севастополявід 26.02.2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополяоскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України. 

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування судових рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на слідуюче.

Судами встановлено, що ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя була проведена невиїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «Добриня і К» з питань дотримання вимог законодавства про оподаткування за січень 2006 року, за результатами якої складено акт № 125/23-5/16328694/22125/10 від 15.12.2006 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», що виразилось в завищенні суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в січні 2006 року на суму 240803 грн.

На підставі висновків вказаного акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 000027235/0 від 18.12.2006 року про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 240803 грн.

Зменшуючи заявлену суму бюджетного відшкодування, ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя виходила з того, що факт надходження до бюджету податку на додану вартість, заявленого до відшкодування ТОВ «Добриня і К», результатами зустрічних перевірок постачальників по другому ланцюгу поставки - ТОВ «Торгпромсоюз» та ТОВ «Парадиз-Сервіс», не підтверджений.

Предмет доказування у цій справі визначається відповідно до вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 р. № 2505-ІV, який набрав чинності з 31.03.2005 р. (із змінами і доповненнями, внесеними Законами України від 03.06.2005 р. № 2642-ІVта від 07.07.2005 р. № 2771-ІV) набрали чинності з 30.06.2005 р. та з 28.07.2005 р. відповідно).

Так, підпунктом 7.7.1 цього пункту встановлено, що сума податку, яка підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню)до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту. Така сума враховується у зменшення податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності – зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.2, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1, має від’ємне значення, то: а)бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг)у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б)залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до приписів наведених правових норм в судовому процесі при вирішенні спору щодо права платника податку на додану вартість на бюджетне відшкодування сплачених сум податку обов’язково підлягають встановленню обставини стосовно суми податкових зобов’язань платника у певному звітному податковому періоді, суми податкового кредиту в цьому ж звітному податковому періоді, наявності чи відсутності у платника податкового боргу з цього податку за попередні податкові періоди та суми податку, фактично сплаченій платником постачальникам товарів (послуг)у ціні придбання товарів (послуг)у попередньому податковому періоді.

Судом досліджені результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Добриня і К» з питання достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2006 року, викладені ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя у довідці № 23/23-05/16328694/6697/10 від 16.03.2006 року, якою підтверджується правильність визначення позивачем сум податкових зобов’язань, податкового кредиту за звітний податковий період, що передує податковому періоду, за який заявлене бюджетне відшкодування, та фактична сплата сум податку його платником в попередньому звітному податковому періоді по відношенню до податкового періоду, в якому заявлено бюджетне відшкодування.

Спору між сторонами стосовно цих обставин не існує.

Згідно з частиною 3 статті 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Доводи відповідача та висновки акта перевірки № 125/23-5/16328694/22125/10 від 15.12.2006 року про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в січні 2006 року на суму 240803 грн. в зв’язку з не підтвердженням факту сплати до бюджету податку на додану вартість контрагентами позивача по всьому ланцюгу постачання спростовуються тим, що Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право платника податку на отримання бюджетного відшкодування в залежність від сплати податку його контрагентами.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д» пункту 10.1 статті 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10 Закону).

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов’язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Беручи до уваги викладене, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про наявність підстав для задоволення заявленого позову.

Отже, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - 

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі                  м. Севастополя залишити без задоволення.

Ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від              20.05.2008року та постанову господарського суду м. Севастополявід 26.02.2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Брайко А.І.

                                   Голубєва Г.К.

                                   Карась О.В.

                                   Федоров М.О.