Ухвала суду № 4308567, 31.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2009 року                                                                             № К-10372/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

Федорова М.О.                                                                                        

розглянувшиу попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси 

на ухвалуОдеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007року

та постановугосподарського суду Одеської області від 05.02.2007 року

у справі№ 34/528-06-12890Агосподарського суду Одеської області

за позовомПриватного підприємства «Гром» 

доДержавної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси 

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення, - 

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Одеської області від 05.02.2007 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 року, задоволено позовні вимоги ПП «Гром» та визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від  17.11.2006 року № 0001392370/0.

Не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, ДПІ у Приморському районі м. Одеси звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою.

У поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, ставиться питання про скасування зазначених судових рішень та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу ДПІ у Приморському районі м. Одеси слід відхилити, з огляду на слідуюче.  

Судами встановлено, що відповідачем було проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Гром» з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість за період з листопада 2005 року по квітень 2006 року, за результатами якої складено акт № 5961/23-70/25037292 від 08.11.2006 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, пункту 9.6 статті 9, пункту 10.3 статті 10 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (зі змінами та доповненнями) (далі – Закон № 168/97-ВР), пунктів 2, 5 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 року № 165, пункту 4 Положення «Про реєстр платників податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 року № 79. Зокрема встановлено, що позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту за період з листопада 2005 року по квітень 2006 року суму ПДВ в розмірі 68613,32 грн. згідно податкових накладних, виданих ПП «Стройрем РЛД».

Податковим органом вказаний висновок зроблено на підставі того, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 12.05.2006 року визнано недійсними свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи - ПП «Стройрем РЛД» та його статут, скасовано державну реєстрацію та анульовано свідоцтво платника ПДВ з часу реєстрації, тобто з 30.08.2005 року. Таким чином, за висновком відповідача, відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР ПП «Стройрем РЛД» після 30.08.2005 року, і зокрема, в спірний період, не мало право складати податкові накладні, а ПП «Гром» відповідно не мало права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ згідно таких податкових накладних.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.11.2006 року № 0001392370/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем: податок на додану вартість у сумі 102920 грн., з яких 68613 грн. - основний платіж та 34307 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Розглянувши дану справу по суті, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вважали, що відповідач не довів належним чином законності і обґрунтованості визначення позивачу спірного податкового зобов’язання, з огляду на слідуюче.

Згідно пункту 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР (в редакції, що діяла в період здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Стройрем РЛД») податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Як встановлено судами, ПП «Гром» в період з листопада 2005 року по квітень 2006 року мало господарські взаємовідносини з ПП «Стройрем РЛД», яке виконувало на користь позивача підрядні роботи згідно договору підряду № 8-05С від          01.11.2005 року. Податковий кредит ПП «Гром» за спірний період в сумі 68613 грн. було сформовано на підставі податкових накладних, отриманих від ПП «Стройрем РЛД». Всі податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, складено у відповідності до вимог Закону № 168/97-ВР.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 12.05.2006 року про визнання недійсними установчих документів та свідоцтва платника ПДВ ПП «Стройрем РЛД», на яке посилається ДПІ у Приморському районі м. Одесияк на підставу донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій, скасовано ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 13.12.2006 року, провадження у справі закрито.

В ході розгляду справи податковою інспекцією не надано доказів виключення ПП «Стройрем РЛД» з ЄДРПОУ, натомість довідкою від 11.01.2007 року № Г-Ю підтверджується знаходження даного підприємства в державному реєстрі. Також не надано доказів визнання недійсним договору підряду № 8-05С від 01.11.2005 року, укладеного між позивачем та ПП «Стройрем РЛД».

Наведене вище дає підстави колегії суддів погодитись з висновком судів про правомірність формування позивачем податкового кредиту за перевіряємий період в сумі 68613 грн. на підставі податкових накладних, виданих ПП «Стройрем РЛД» та відсутністю підстав для донарахування податкового зобов’язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

Отже, за таких обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від             05.04.2007 року та постанову господарського суду Одеської області від             05.02.2007 рокуу даній справі такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:  

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі                 м. Одеси  відхилити, а ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 05.04.2007 року та постанову господарського суду Одеської області від                  05.02.2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий                                                                      Рибченко А.О.

Судді                                                                                    Брайко А.І.

                                    Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.