Ухвала суду № 4308495, 17.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                             №К-34406/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2009  Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.  

суддів                            Федорова М.О.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Сергейчука О.А.

                                       Степашка О.І.

при секретарі:            Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: не з’явився.

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Приватного виробничо-комерційного підприємства «Гурас»

на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006  та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2006

у справі№А23/163

за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства «Гурас»

до  Державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпроптеровська

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:                                                         

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006, залишеною без змін ухвалою  Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2006, у задоволенні позову ПВКП «Гурас» про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.05.2006 №0005851502/08684/10/15-240 про завищення бюджетного відшкодування на 63501,00 грн., №0005861502/08684/10/15-240 про визначення 1162,00 грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість та №0005841502/08684/10/15-240 про визначення 5332,00 грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість  відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу  просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення залишити без змін.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової  декларації з податку на додану вартість позивача за лютий 2006 року з використанням декларацій з податку на додану вартість за червень 2005 – лютий 2006 років, за результатами якої складено акт №775/152/20279145/ДСК від 19.05.2006.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.05.2006 №0005851502/08684/10/15-240 про завищення бюджетного відшкодування на 63501,00 грн., №0005861502/08684/10/15-240 про визначення 1162,00 грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість та №0005841502/08684/10/15-240 про визначення 5332,00 грн. податкового зобов’язання з податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій правомірно дійшли висновку, що позивачем в порушення пп.7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» з врахуванням змін внесених Законом України «Про внесення змін  до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005, заявлено  бюджетне відшкодування по декларації за лютий 2006 року, яке складається з сум  податку на додану вартість, сплачених за товари (роботи, послуги) в інші податкові звітні періоди. З огляду на те, що надані копії реєстрів та податкових накладних позивача за липень 2005 підтверджують податкові зобов’язання в сумі 21333,00 грн. та податковий кредит в сумі 36583,00 грн., у той час як згідно декларації та  уточнюючих розрахунків – визначено податкові зобов’язання в сумі 12167,00 грн. та податковий кредит – 32749,00 грн.; за серпень 2005 року податкові зобов’язання повинні скласти 18727,00 грн. та  податковий кредит – 58972,00 грн. за даними декларації з урахуванням уточнюючих розрахунків -  податкові зобов’язання визначені в розмірі 17560,00 грн., податковий кредит – 58967,00 грн., донарахування податкових зобов’язань  з ПДВ  у розмірі 5332,00 грн. за липень 2005 року та 1162,00 грн. за серпень 2005 року здійснено правильно.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, починаючи з червня 2005 року у позивача виникає обов’язок надавати до податкового органу декларації з ПДВ за окремою (скороченою) формою, у яких відображаються  відповідні результати господарської діяльності, що пов’язана  з сільським господарством,  поки у підприємства не з’являться перші зобов’язання з продажу власної продукції.

Окремі декларації з ПДВ (за скороченою формою)  позивачем до податкового органу  не подавались.

Відповідно до  пункту 11.21 статті 11 «Прикінцеві положення» Закону України «Про податок на додану вартість», сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається в розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок нарахування зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 тієї самої статті зупинено до 1 січня 2006 року дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ за операціями з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.2 розділу 1 «Загальні положення» Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року №166, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за №250/2054 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платники податку, в яких згідно із чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону України «Про податок на додану вартість») суми ПДВ повністю залишаються в розпорядженні для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених зазначеними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками – платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі – Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року №271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м’яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подає її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від’ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується сільськогосподарським товаровиробникам на зменшення податкових зобов’язань наступних звітних періодів.

Із наведеного випливає, що при визначенні об’єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», і податкове зобов’язання, і податковий кредит декларує за спеціальною податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов’язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку, то й податковий кредит із ПДВ, сформований за операціями з реконструкції  свиновідгодівельного комплексу та придбання відповідного обладнання, має включатися до тієї самої декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається в розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника.

Таким чином, твердження позивача щодо обґрунтованості включення ПДВ з вартості виконаних робіт із реконструкції свиновідгодівельного комплексу до загальної декларації із цього податку є безпідставним.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргу Приватного виробничо-комерційного підприємства «Гурас» залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2006  та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.10.2006 – без змін.

            Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                               Головуючий                                                        Л.В.Ланченко 

                                 Судді                                                                  М.О.Федоров                                                                                                     

                                                                                                             Н.Г.Пилипчук                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  О.А.Сергейчук

                                                                                                             О.І.Степашко