Ухвала суду № 4308473, 03.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                             №К-30185/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м.Київ, вул.Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2009  Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого                Ланченко Л.В.  

суддів                            Конюшка К.В.

                                       Пилипчук Н.Г.

                                       Сергейчука О.А.

                                       Степашка О.І.

при секретарі:            Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: Кириленка І.В., Деркачук О.А.

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси

на постанову Господарського суду Одеської області від 17.05.2006  та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2006

у справі  №14/86-06-2569А

за позовомПриватного підприємства фірми «Асоль»

до  Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

                                                                   ВСТАНОВИВ:                                               

Постановою Господарського суду Одеської області від 17.05.2006, залишеною без змін ухвалою  Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2006, позов ППФ «Асоль» задоволено частково. Частково скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси від 28.02.2006: №0000982301/0 по податку на прибуток у сумі 279416,10 грн., №0000992301/0 по податку на додану вартість у сумі 10682,51 грн., №0000911700/0 по податку з доходів фізичних осіб у сумі 1950 грн. В решті позову відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові повністю, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема, пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 закону України «Про податок на додану вартість», Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва», п.4.2 ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу  просив касаційну скаргу відхилити, судові рішення залишити без змін.

Відповідач представників у судове засідання касаційної інстанції не направив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Справу розглянуто відповідно до приписів ч.4 ст.221 КАС України.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена планова виїзна комплексна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства  за період з 01.10.2004 по 30.09.2005, за результатами якої складено акт  від 22.02.2006 №545/23-02/20937967/50.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000992301/0, №0000982301/0, №0000911700/0 від 28.02.2006, якими визначено суми податкового зобов’язання по податку на додану вартість в сумі 13381,5 грн., по податку на прибуток у сумі 290828 грн., по податку з доходів фізичних осіб в сумі 2103,27 грн.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення №0000982301/0  від 28.02.2006 та визначення зобов’язання з податку на прибуток в сумі 290828 грн., у т.ч. основний платіж – 194699,25 грн. та штрафні санкції в сумі 96128,95 грн., зокрема,  стали висновки акта перевірки  щодо порушення позивачем пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв’язку з віднесенням  у 4 кварталі 2004 року до складу валових витрат  витрат у сумі 748237 грн., які не підтверджені відповідними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Суди попередніх інстанцій встановивши, що відповідачем не надано доказів на підтвердження висновків акта перевірки, натомість факт невключення вказаної суми в декларацію з податку на прибуток за 4 квартал 2004 року підтверджується матеріалами справи, а саме  первісними документами  та розшифровкою валових витрат за 4 квартал 2004 року,  зробили правильний висновок про відсутність підстав для донарахування податку на прибуток у сумі 187059,25 грн.

Разом з тим, встановивши, що всупереч приписам п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», між позивачем та ТОВ «Комфорт ЛВ» проведені розрахунки згідно актів виконаних робіт за квітень 2005 року на загальну суму 2158,32 грн. та за травень 2005 року на загальну суму 5833,50 грн., які не підтверджені первинними документами, що не заперечується позивачем, а також, всупереч пп.8.1.4 п.8.1 ст.8 цього Закону,  завищено суму амортизаційних відрахувань по основним фондам (цілісний майновий комплекс  «Плодоконсервний»), які не використовувались у господарській діяльності, що не спростовано позивачем, суди дійшли вірного висновку, що донарахування позивачу податку на прибуток в цій частині здійснено відповідачем правомірно.

Правильними є висновки судів попередніх інстанцій щодо непідтвердження завищення позивачем податкового кредиту за січень 2005 року на суму 7121,67 грн.,  внаслідок включення податку на додану вартість по податковій накладній від 31.01.2005 виданій ПП «Будпроект», яка не відповідає вимогам пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки відсутній такий обов’язковий реквізит, як номер податкової накладної, з огляду на те що зазначена податкова накладна відповідає встановленим вимогам та містить номер 06/01. Крім того, самі по собі недоліки в заповненні податкової накладної, виявлені податковою інспекцією в результаті перевірки позивача, не роблять її недійсною та не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу.

Щодо виявлених під час перевірки  порушень пп.7.4.1, 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»  у зв’язку з віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по транспортним послугам  наданим ТОВ «Комфорт ЛВ» без наявності первинних документів та п.4.1 ст.4, пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у зв’язку з невключенням до складу податкового зобов’язання доходу від надання послуг оренди трансформаторної підстанції  СМП «Висотник» в сумі 200 грн., то суди попередніх інстанцій встановивши, що зазначені порушення знаходять своє підтвердження та позивачем не оспорюються, дійшли вірного висновку про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення про донарахування податку на додану вартість в цій  частині.

Згідно договору купівлі-продажу №26/04/05 від 26.04.2005 позивач придбав у СПД Лук’ян Р.Ф. кран  гусеничний РДК -130-3 вартістю 5000 грн., при цьому продавцем надано видаткову накладну №РФ-0000258 від 26.04.2005, копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності, копію свідоцтва про сплату єдиного податку, згідно якого він здійснює діяльність з оптово-роздрібної торгівлі.

Судова колегія погоджується з висновками судів, що за даною операцією  позивачем було виплачено не доходи фізичній особі, а сплачена вартість товару, придбаного  у суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи по цивільно-правовому договору, у зв’язку з чим  прийняття податкового повідомлення-рішення про донарахування  прибуткового податку з громадян у сумі 650 грн. є неправомірним.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги та скасування судових рішень немає.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

            Касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси залишити без задоволення, а Постанову Господарського суду Одеської області від 17.05.2006  та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2006 – без змін.

            Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

                               Головуючий                                                        Л.В.Ланченко 

                                 Судді                                                                  К.В.Конюшко                                                                                                      

                                                                                                             Н.Г.Пилипчук                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                  О.А.Сергейчук

                                                                                                             О.І.Степашко