Ухвала суду № 4308418, 03.03.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-3028/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

________________

01029, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

03 березня 2009 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

секретар судового засідання                Гусєва К.О.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 03.03.09р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька на постанову господарського суду Донецької області від 08.11.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2007

у справі        №22/156а

за позовом   ТОВ «Фірма «Донбаскамінь»

до                   Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька

про                 скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма „Донбаскамінь" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення - рішення № 33510/10/23-4130003782340/0 від 16.12.2005.

Постановою господарського суду Донецької області від 08.11.06, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2007 у справі № 22/156а, позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням судів, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В своїй скарзі просить скасувати рішення судів першої та другої інстанції та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення Товариством з обмеженою відповідальністю „Фірмою „Донбаскамінь" сум податку на додану вартість до бюджету за квітень 2005 року, ДПІ у Київському районі м. Донецька складено акт перевірки № 774/23-4/13477761 від 08.12.2005, в якому перевіряючими встановлено порушення позивачем п. 1.8 ст. 1, п. п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" (а.с.5-12).

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003782340/0 від 16.12.2005, яким ТОВ „Фірмі „Донбаскамінь" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2567362 грн., заявлену у податковій декларації з податку на додану вартість за квітень 2005 року, та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 873823,40 грн. (а.с.15).

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди зазначили, що при формуванні податкового кредиту з податку на додану вартість позивач мав право включати до складу податкового кредиту не лише фактично сплачені, але і нараховані в ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг) суми податку на додану вартість.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна, з огляду на таке.

Згідно п.1.8 ст.1 Закону "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 зазначеного Закону, суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим Законом. За умови повного розрахунку щодо бюджетного відшкодування податку на додану вартість з платником податку відповідно до цього Закону доходи, які надходитимуть до Державного бюджету України від сплати податку на додану вартість, використовуються у порядку, визначеному бюджетним законодавством.

Таким чином, законодавством передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення сум до складу податкового кредиту з ПДВ є фактична сплата цих сум.

Отже, Законом України "Про податок на додану вартість" встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку, а потім включення відповідних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодуванням ПДВ за рахунок коштів, що сплачені у вигляді ПДВ.

За змістом вказаного Закону, право на відшкодування ПДВ виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з факту існування, зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару.

Судами ж належним чином не з'ясовано, чи здійснено ТОВ «Фірма «Донбаскамінь» розрахунки з постачальниками і відповідно, чи має Товариство надмірну сплату податку.

Враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про не дослідження всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч.2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час нового розгляду справи суду слід всебічно та повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно з’ясували обставини справи, не перевірив доводів і заперечень сторін та доказів по справі, в зв’язку з чим постанова господарського суду Донецької області від 08.11.2006 та ухвала Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2007 у справі №22/156а підлягають скасуванню, а справа №22/156а, відповідно до п. 6 ч.1 ст.223 КАС України, передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецьказадовольнити частково.

Постанову господарського суду Донецької області від 08.11.2006 та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.01.2007 у справі №22/156а скасувати.

Справу №22/156анаправити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваО.В.КарасьА.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар