Ухвала суду № 4308414, 09.06.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К-10466/07

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

Іменем України

09 червня 2009 р.  Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Федорова М.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

                                                                       Рибченка А.О.

секретар судового засідання                Горбенко К.Л.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 09.06.09р. (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргуДПІ у м. Херсоні на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.04.2007

у справі №11/359-АП-06

за позовом   ПП «Гарант-Д»

до                   ДПІ у м. Херсоні

про                 визнання нечинним акта

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Херсонської області від 07.12.2006 у справі №11/359-АП-06 відмовлено у задоволенні позову ПП «Гарант-Д» до ДПІ у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення – рішення, яким позивачеві зменшено від'ємне значення з податку на додану вартість.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 17.04.2007 скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанцій відповідач оскаржив його вкасаційному порядку. В своїй касаційній скарзі просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.04.2007 та залишити в силі рішення господарського суду Херсонської області від 07.12.2006.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом при вирішені спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що підставою прийняття спірних податкових повідомлень - рішень став акт ДПІ у м. Херсоні № 2647/23-7/32725652 від 15.08.2006 «Про результати документальної невиїзної перевірки обґрунтованості відшкодування податку на додану вартість ПП "Гарант Д" за вересень, жовтень, листопад, грудень 2005 року, січень, лютий, березень 2006 року».

Перевіркою встановлені порушення пункту 1.3, пункту 1.8 статті 1, пункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону про ПДВ, в результаті яких підприємством завищено податок на додану вартість, який підлягає відшкодуванню з бюджету на загальну суму 1386502,66 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у м. Херсоні прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006932301/0 від 16.08.06, яким зменшено ПП "Гарант Д" бюджетне відшкодування на 1386502,66грн.

Доказів адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в матеріалах справи не вбачається.

В своїй касаційній скарзі відповідач наголошує на тому, що не підтверджується факт нарахування та сплати ПДВ одним із ланцюгу постачальників позивача, а саме: ПП „Нікір", оскільки у останнього відсутні документи первинного обліку які б свідчили про сплату ПДВ із операцій по придбанню металоконструкцій та нарахуванню зобов'язань з ПДВ при здійснені продажу металоконструкцій. Крім того, другий із ланцюгу постачальників позивача - ПП „Дельта - Сервіс - ЕАМ" за юридичною адресою не значиться, а згідно відповіді податкової міліції на запит про встановлення місцезнаходження, фактично не знаходиться за адресою яка зазначена в установчих документах. Повідомлень про зміну адреси не надходило.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновкам суду апеляційної інстанції, що у позивача на підтвердження сформованого податкового кредиту наявні всі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам закону, а тому прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є необґрунтованими та не відповідає чинному законодавству з огляду на таке.

Згідно п. 1.6. ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції Закону, чинній на момент здійснення господарських операцій) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит у відповідності до п.1.7 ст.1 названого Закону визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону є дата здійснення першої з наступних подій:

а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

б) дата отримання податкової накладної.

У відповідності до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 названого Закону).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону).

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації (пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Виходячи зі змісту пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час здійснення господарських операцій та проведення перевірки), названим Законом передбачений лише один випадок невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для невключення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування та винесення відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення є висновок про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, оскільки ПП «Нікір» не надало податковій інспекції підтверджуючі документи у зв'язку з їх втратою та не відновило їх у визначений законодавством термін та відсутність за місцезнаходженням ПП «Дельта - Сервіс - ЕАМ» згідно відповіді податкової міліції на запит ДПІ у м. Херсоні.

Однак, такий висновок відповідача спростовується матеріалами справи.

Як встановлено сулами, підприємство мало відносини з суб'єктом господарювання - ТОВ «ТПК Стиль», яке було єдиним прямим постачальником позивача по спірним операціям.

Позивачем було отримано від ТОВ «ТПК Стиль» належним чином оформлені податкові накладні на всю кількість продукції, придбаної відповідно до укладених угод. Вказана продукція була оплачена підприємством в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість, що не заперечується податковою інспекцією.

Доказів про визнання угод купівлі-продажу продукції недійсними в матеріалах справи не вбачається, як не вбачається і того, що за фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, підробки документів або іншим злочином в даному випадку було притягнено до кримінальної відповідальності посадових осіб підприємств, що були постачальниками ТОВ «ТПК Стиль».

Позивач після одержання від постачальника належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплачений продавцю у складі ціни придбання у відповідності до вимог п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону про ПДВ.

Заперечень відповідача відносно правильності відображення позивачем податкових зобов'язань за перевіряємий період судами не встановлено.

Аналіз викладеного дає підстави для висновку про те, що позивачем у даному випадку додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Фактичне придбання позивачем продукції за укладеними договорами купівлі - продажу підтверджуються первинними бухгалтерськими документами, які були досліджені судом апеляційної інстанцій, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, слід звернути увагу не той факт, що позивач не мав будь-яких взаємовідносин з ТОВ «Інтрекс», ПП „Нікір", ПП „Дельта - Сервіс - ЕАМ».

А постачальник позивача - ТОВ «ТПК Стиль», який виписав йому податкові накладні, на момент здійснення господарських операцій не ліквідований, доказів скасування анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість та несплати ПДВ до бюджету матеріали справи не містять.

Також необхідно зауважити, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на зазначене, враховуючи суть спору, характер спірних правовідносин, викладені обставини свідчать про те, що суд першої інстанції не з’ясував всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, та не дослідив всіх доказів у їх сукупності всупереч приписам ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України та невірного застосування закону до одних правовідносин.

Протре, суд апеляційної інстанції виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що касаційна скарга ДПІ у м. Херсоні задоволенню не підлягає, а постанова Запорізького апеляційного господарського суду від 17.04.2007 у справі №11/359-АП-06 залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ДПІ у м. Херсоні залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 17.04.2007 у справі №11/359-АП-06– без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийМ.О. ФедоровСуддіА.І. БрайкоГ.К. ГолубєваО.В.КарасьА.О.Рибченко

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар