Рішення № 43083035, 10.03.2015, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0915/3905/12

Провадження № 22-ц/779/540/2015

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І. М.

Суддя-доповідач Соколовський В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: апелянта ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання недійсним рішення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду від 12 березня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

06.11.2012 року ОСОБА_4 звернулась до суду із позовом до Черніївської сільської ради про визнання недійсним її рішення від 05.08.2011р. №10-5/2011. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона на даний час зареєстрована та проживає в с.Черніїв Тисменицького району Івано-Франківської області. Сама виховує трьох неповнолітніх дітей та знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку. 12 липня 2011 року вона звернулась до Черніївської сільської ради із заявою, в якій просила надати їй безоплатно земельну ділянку, що знаходиться біля їхнього паркану і ніким не обробляється згідно норм безоплатної приватизації. На цій ділянці вона хотіла вирощувати городину для того, щоб якось прогодувати своїх дітей. Однак рішенням Черніївської сільської ради від 05.08.2011р. №10-5/2011 їй відмовлено у виділенні вищевказаної земельної ділянки, мотивуючи тим, що дана земельна ділянка не може бути виділена їй «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд». Вважає зазначене рішення незаконним, а відповідні дії протиправними, оскільки вона знала, що на даній земельній ділянці не можна нічого будувати, так як посередині проходить газопровід та у своїй заяві вона не просила сільську раду надати дану земельну ділянку для будівництва чи обслуговування житлового будинку, господарських будівель та інших споруд. У вказаному рішенні взагалі відсутнє будь-яке логічне обгрунтування підстав та причин відмови їй у наданні зазначеної земельної ділянки. Просила визнати недійсним спірне рішення.

Рішенням Тисменицького районного суду від 12 березня 2013 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним рішення Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 05 серпня 2011 року №10-5/2011 в частині відмови ОСОБА_5 у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій ставить питання про його скасування з підстав порушення судом норм процесуального та матеріального права. Апелянт зазначає, що Черніївська сільська рада правомірно відмовила позивачу у задоволенні її заяви про виділення земельної ділянки, оскільки така заява не відповідала вимогам ст.118 Земельного кодексу України, а саме: у ній не зазначено цільового призначення земельної ділянки, орієнтовних розмірів земельної ділянки та не додано графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Також стверджує, що ОСОБА_4 знала, що дана земельна ділянка ще рік перед цим була передана ОСОБА_2, що підтверджується відповіддю Черніївської сільської ради від 05 липня 2012 року на звернення ОСОБА_4, в якому дії щодо відмови у наданні земельної ділянки обґрунтовано тим, що вже надано дозвіл на виготовлення правовстановлюючих документів на дану ділянку ОСОБА_2 Крім того, зазначає, що рішенням №28/-10/2012 від 18 травня 2012 року Черніївська сільська рада надала дозвіл ОСОБА_4 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства в урочищі "Озерищі" в с.Черніїв.

Також вважає, що суд порушив норми процесуального права, розглянувши дану справу в порядку цивільного судочинства, в той час, як справа підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку адміністративного судочинства.

Стверджує, що оскаржуваним рішенням вирішено питання щодо її прав та обов'язків, хоча вона не брала участі у справі, тому просила постановити ухвалу про скасування рішення та закриття провадження у справі.

В засідання суду апеляційної інстанції позивач та відповідач не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

В судовому засіданні ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з наведених у ній мотивів та просили її задовольнити.

Вислухавши доповідача, пояснення апелянта та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Судом встановлено, що 12 липня 2011 року позивачка звернулась до Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області із заявою, де просила сільську раду надати їй безоплатно земельну ділянку, яка знаходиться біля будинку її матері і ніким не обробляється, згідно норм безоплатної приватизації (а.с.11). Рішенням Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 05.08.2011р. №10-5/2011 позивачці відмовлено у виділенні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.12).

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що рішення Черніївської сільської ради від 05.08.2011р. №10-5/2011 є неправомірним через його невмотивованість, а тому підлягає скасуванню.

Однак, повністю погодитись з таким висновком суду не можна, оскільки такого висновку суд дійшов за порушення норм процесуального права.

Згідно відповіді виконавчого комітету Черніївської сільської ради від 05.07.2012 року №154/02-43, наданої на звернення ОСОБА_4, їй відмовлено у наданні земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку в зв'язку з відсутністю вільного земельного фонду для індивідуального будівництва; зазначено, що щодо земельної ділянки, яка знаходиться біля будинку матері ОСОБА_4, то на час звернення вже було дано дозвіл на виготовлення правовстановлюючих документів на дану земельну ділянку ОСОБА_2 (а.с.16), що підтверджується рішенням Черніївської сільської ради від 16.03.2012 року №25-9/2012 (а.с.59).

Із наведеного вбачається, що стосовно земельної ділянки, яку ОСОБА_4 просила їй надати, сільською радою вже було прийнято рішення про надання її ОСОБА_2

З огляду на це, скасувавши рішення Черніївської сільської ради від 05 серпня 2011 року №10-5/2011 в частині відмови ОСОБА_5 у виділенні земельної ділянки, суд порушив права ОСОБА_2, яка не була залучена до участі в справі відповідно до ст.36 ЦПК України в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог.

У абзаці 5 п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі" дано роз'яснення, згідно якого суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду (пункт 4 частини першої статті 311, пункт 4 частини першої статті 338 ЦПК).

Проте відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного у ст.11 ЦПК України, суд не вирішив питання щодо залучення ОСОБА_2 до участі в справі.

Апеляційний суд законодавчо позбавлений права в такому разі скасувати рішення з направленням справи на новий розгляд, відповідно як і залучити ОСОБА_2 до участі в справі та вирішити спір як суд першої інстанції.

Таким чином, враховуючи положення ст.303 ЦПК України щодо перевірки апеляційним судом законності та обґрунтованості рішення суду лише в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що постановлене рішення не може залишатися в силі та підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду від 12 березня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Черніївської сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області про визнання недійсним рішення відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Ю. Беркій

О.В. Пнівчук