Рішення № 43082949, 11.03.2015, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/3053/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2015 м. Косів

Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Турянського І.Є., з секретарем Лазорик Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживача, визнання недійсним договору фінансового лізингу і повернення коштів,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся в суд з даним позовом до відповідача.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.

Як вбачається із позовної заяви 27.10.2014 року між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» було укладено договір Фінансового лізингу № 001364 з додатками, згідно якого предметом Лізингу по даному договору є трактор ДТЗ моделі 4244Р.

Відповідно до умов Договору лізингодавець (Відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (Позивачу) на строк та на умовах, передбачених договором.

27.10.2014 року позивачем було здійснено авансовий платіж на рахунки ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» в сумі 30000 грн. Після підписання Договору та сплати вищевказаних грошових коштів, позивач почав чекати на обіцяну йому техніку, але компанія так і не передала трактор позивачу з посиланням на те, що трактора марки ДТЗ моделі 4244Р не має в наявності і замість вказаного в договорі трактора представники відповідача запропонували йому трактори іншого модельного ряду, які категорично не влаштовували позивача.

Зазначена угода порушує його права як споживача, містить несправедливі умови, а також суперечить положенням Закону України "Про захист прав споживачів" та Закону України «Про фінансовий лізинг». Позивач просить визнати недійсним укладений між сторонами договір фінансового лізингу №001364 від 27.10.2014 року з додатками № 1, 2, 3, стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» на його користь 30000 грн., отриманих за недійсним правочином. Просить позов задоволити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. В надісланих до суду письмових запереченнях на позовну заяву вказує, що укладений між ним та позивачем договір не може бути визнаний судом недійсним, оскільки відсутні підстави недійсності правочину, передбачені ст. 215 ЦК України. Позивач був ознайомлений з усіма умовами договору і розумів їх суть, про що написав заяву. Посилання позивача на несправедливість умов договору є необґрунтованими, так як він є прозорим і, на думку відповідача, не містить в собі ніякого істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Вивчивши матеріали справи суд вважає, що позов слід задоволити із наступних підстав.

27.10.2014 року між ОСОБА_1 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» було укладено договір Фінансового лізингу № 001364 з додатками (а.с. 10-18), згідно якого предметом Лізингу по даному договору є трактор ДТЗ моделі 4244Р.

Відповідно до додатку № 1, вартість предмету лізингу становить 67000 грн.; авансовий платіж 33500 грн.; щомісячний платіж 2791,67 грн.; комісія за організацію (10%) 67000 грн.; комісія за передачу (3%) 2010 грн. (а.с. 16).

27.10.2014 року позивачем здійснено платіж на рахунки ТзОВ «Лізингова компанія «Еталон» в сумі 30000 грн., про що свідчать копії квитанцій від 27.10.2014 року (а.с. 19, 20).

Згідно п. 3.5 Договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

Проте, в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

В силу ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, то пункт 3.5 Договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст. 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, і водночас це обмежує права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках. Отже, такі умови є несправедливими.

Частинами 1, 2 , 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно п. 6.4 Договору, лізингодавець звільняється від відповідальності стосовно будь-яких претензій, вимог або проваджень проти лізингодавця як власника предмета лізингу щодо будь-якого травмування, смерті, пошкодження або втрати, спричинених навколишньому середовищу, юридичним або фізичним особам або майну, що пов'язано з володінням, експлуатацією, транспортуванням та ін. предмета лізингу. Але, на підставі п. 10.3 Договору, страхування предмета лізингу здійснюється за рахунок споживача, але на користь лізингодавця.

Пунктом 8.15 Договору встановлено, що у разі зміни розміру лізингових платежів, сторони укладають відповідну додаткову угоду до основного договору та підписують акт коригування вартості предмета лізингу. При цьому, передбачено, що у разі відмови споживача від підписання такої додаткової угоди, лізингодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, вимагати повернення предмета лізингу, а вже сплачені споживачем лізингові платежі поверенню не підлягають.

Таким чином, позивачу як споживачу фактично не надається можливість відмовитися від зміни (збільшення) розміру лізингових платежів відповідачем в процесі виконання договору, а за таку відмову встановлена відповідальність у вигляді розірвання договору відповідачем і неповернення вже сплачених платежів.

До істотних умов договору лізингу Закон України «Про фінансовий лізинг» відносить умову про лізингові платежі, які, згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Перелік лізингових платежів є вичерпним.

Умовами договору передбачені такі лізингові платежі (ст. 8 договору): перший лізинговий платіж, який складається із: комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням договору («комісія за організацію»); авансу ціни предмета лізингу; комісію за передачу предмета лізингу.

Крім того, позивач зобов'язаний сплачувати «другий лізинговий платіж» (п. 8.2.3 ст. 8 договору), який складається з: відшкодування вартості предмета лізингу; сплати відсоткової ставки за користування предметом лізингу; сплати комісії за супроводження договору.

Як вбачається із наведених договірних умов, складові першого лізингового платежу - «комісія за організацію» та «аванс ціни предмету лізингу» - виходять за межі переліку таких платежів, передбачених законом.

Розділом 12 Договору «Відповідальність сторін і порядок повернення предмета лізингу» встановлена відповідальність споживача перед лізингодавцем за невиконання будь-яких умов договору, і водночас відсутня така відповідальність лізингодавця перед споживачем. Так, пунктами 12.1-12.12 Договору стосовно лізингоодержувача встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, одностороннього розірвання договору лізингодавцем, відшкодування збитків, повернення предмета лізингу. Споживач же позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення відповідачем умов договору.

Згідно п. 12.11 Договору, у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до

сплати останнім на рахунок лізингодавця авансового платежу, лізинговадець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору в сумі 20 % від сплаченої суми авансових платежів. В такому випадку комісія за організацію даного договору лізингоодержувачу не повертається.

Відповідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до несправедливих умов договору відноситься надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Отже, положення розділу 12 Договору є несправедливими, оскільки встановлюють жорстку відповідальність за порушення умов договору лише споживача, усувають відповідальність відповідача, не надають право споживачу вимагати дострокового розірвання договору, передбачають покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, і надають відповідачу право не повертати суму комісії за організацію договору у випадку дострокового розірвання договору споживачем.

Таким чином, виходячи з аналізу змісту договору лізингу, суд вважає доведеним включення відповідачем у договір несправедливих умов.

Згідно ч.ч 5, 6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

На думку суду, визнання недійсними вказаних положень договору окремо призведе до необхідності зміни інших умов договору, суттєво змінить зміст договору та потягне за собою визнання недійсним договору в цілому.

На підставі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи характер і суть правовідносин, що склалися між сторонами, як це вбачається із наведених вище і встановлених судом обставин, і зважаючи на те, що за обставинами справи, умови спірного договору є несправедливими та непрозорими, унаслідок чого утворився дисбаланс договірних прав і обов'язків на шкоду споживачеві, а ТОВ «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості визначеної комісії в розмірі 10% вартості предмета лізингу лише за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього договору чи спричинених на цій стадії виконання договору збитків при його розірванні, що унеможливлюють повернення сплачених позивачем грошових коштів, суд вважає, що є достатні правові підстави для задоволення позову.

Не заслуговують на увагу доводи представника відповідача, викладені у запереченнях проти позову, відносно того, що позивач був належним чином ознайомлений з умовами договору, оскільки матеріалами справи встановлено, що позивач не мав реальної можливості при укладенні договору детально ознайомитися з його умовами, зважаючи на їх непрозорість, а перерахування 30000 грн. на адресу відповідача 27.10.2014 р., тобто в день підписання договору, без зазначення конкретного призначення платежу, свідчить цьому підтвердженням.

Сплата 10% від вартості предмета лізингу в сумі 6700 грн., лише за організаційні заходи пов'язані з підготовкою та укладенням договору, є тією обставиною, при роз'ясненні якої договір укладений не був би, як такий що не відповідає принципу справедливості, а його розмір є неспівмірним з затратами лізингодавця при укладенні договору, оскільки за вчинення лізингодавцем інших дій на виконання договору, передбачені інші платежі, які належить сплатити лізингоодержувачу.

Враховуючи вищевказану норму, суд вважає нобхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачену ним суму комісії за організацію договору в розмірі 6700 гривень, сплачений авансовий платіж в сумі 23300 гривень. Всього в сумі стягненню підлягає 30000 гривень.

Керуючись ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 215,216 ЦК України, ст.ст. 213-215, 223 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задоволити.

Визнати недійсним договір фінансового лізингу № 001364 від 27.10.2014 року з додатками № 1, 2, 3 укладений між ОСОБА_1 (ІН НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ 38865527), банк отримувача: Печерська філія ПАТ КБ «Приватбанк», код банку 300711) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_2, вид. Косівським РВ УМВС України в Івано-Франківській області 27.01.1999 року, ІН НОМЕР_1, жителя АДРЕСА_1: суму комісії за організацію договору в розмірі 6700 (шість тисяч сімсот) гривень, авансовий платіж в сумі 23300 (двадцять три тисячі триста) гривень. Всього в сумі стягненню підлягає 30000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (код ЄДРПОУ 38865527), банк отримувача: Печерська філія ПАТ КБ «Приватбанк», код банку 300711) на користь отримувача коштів УДКСУ у Косівському районі, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38026046, банк отримувача ГУДКСУ в Івано-Франківській області, код банку отримувача (МФО) 836014, рахунок отримувача 31210206700266, код класифікації доходів 22030001, код ЄДРПОУ суду 02891606, - 243 грн. 60 коп. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Івано-Франківської області через Косівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: І. Є. Турянський