Ухвала суду № 43082686, 11.03.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3345/15 Справа № 204/7552/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Токар Н. В. Доповідач - Осіян О.М.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року м. Дніпропетровськ

Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді - Осіяна О.М.,

суддів - Глущенко Н.Г., Пищиди М.М.,

за участю секретаря - Ялової Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк"

на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін із наступних підстав.

До вказаних правовідносин суд застосував положення ст.ст.526,1054, ч.2 ст.1050 ЦК України.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 січня 2007 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір (а.с.17-23).

Відповідно до кредитного договору ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карткою зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти. Строк дії пластикової картки до 10.01.2010 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним і банком договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично продовжується на такий же термін. Договором передбачено порядок та умови погашення заборгованості, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.

В порушення умов кредитного договору відповідач не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого, утворилась заборгованість за кредитним договором, яка станом на 31.07.2013 року складала суму 23163,89 гривень, з яких: 7370,58 гривень - заборгованість за кредитом, 10909,08 гривень - заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 3305 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 гривень - штраф (фіксована частина), 1079,23 гривень - штраф (процентна складова).

Визначаючи строки дії договору суд посилався на вимоги ст.252, ч.ч.1,4 ст.631 ЦК України. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до заяви про надання кредиту, підписаної сторонами, термін дії картки встановлений до 10 січня 2010 року (а.с.15).

Як встановлено судом, відповідачу була видана карта миттєвого випуску.

Згідно п. 3.1.3. Умов та Правил надання банківських послуг по закінченню строку дії відповідна карта продовжується на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше не надійшла письмова заява про закриття карткового рахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картковому рахунку (а.с.22).

Разом з тим, відповідно до п. 3.1.4. Умов та Правил надання банківських послуг строк дії карт миттєвого випуску продовженню не підлягає. Таким чином при закінченні терміну дії картки, строк її дії не продовжується (а.с.22).

Визначаючи строки позовної давності суд врахував вимоги ст.ст.256, 257 ЦК України, п.7 ч.13 ст.11 Закону України "Про захист прав споживачів", п.31 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин".

Взявши до уваги те, що позивач звернувся із позовом про захист свого права 17.10.2013 року, тоді як позовна давність, встановлена ст.257 ЦК України, сплила 10.01.2013 року, суд вважав, що клопотання відповідача про застосування строку позовної давності за кредитним договором підлягає задоволенню.

Суд, не прийняв до уваги посилання представника позивача на те, що відповідно до п.9.12 договір діє протягом 12 місяців з часу підписання та автоматично пролонговується на той же строк в разі, якщо сторона не проінформує іншу сторону про припинення дії даного договору, оскільки згідно заяви про надання кредиту строк дії договору чітко встановлений і відповідає терміну дії картки та відповідно до п.3.1.4. Умов та Правил не продовжується.

Також, представником позивача не надано доказів про видачу відповідачу нової картки після закінчення терміну отриманої в 2007 році карки за кредитом та продовження строку використання кредиту, а тому позивач не виконав вимоги ст.10 ЦПК України.

Тому суд обґрунтовано вважав, що позов не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском строку позовної давності..

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що при ухвалені рішення суд першої інстанції не прийняв до уваги, що відповідно до умов картрахунок відкритий на невизначений термін, а із часу укладення договору у 2007 році жодна із сторін не заявила про свій намір його розірвати, а відповідач у жовтні 2011 року здійснював часткове погашення заборгованості - спростовуються матеріалами справи.

Так, частина 1 ст. 207 ЦК України встановлює, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідачу був наданий кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до заяви про надання кредиту, підписаної сторонами, термін дії картки встановлений до 10 січня 2010 року (а.с.15).

Відповідачу була видана карта миттєвого випуску.

Згідно п. 3.1.3. Умов та Правил надання банківських послуг по закінченню строку дії відповідна карта продовжується на новий строк (шляхом надання клієнту карти з новим строком дії), якщо раніше не надійшла письмова заява про закриття карткового рахунку, а також за умови наявності грошових коштів на картковому рахунку (а.с.22).

Але відповідно до п. 3.1.4. Умов та Правил надання банківських послуг строк дії карт миттєвого випуску продовженню не підлягає. Таким чином при закінченні терміну дії картки, строк її дії не продовжується.

Факт отримання платіжної картки відповідачем лише при укладенні договору позивач не оспорював, строк дії картки, виданої відповідачу, спливав у січні 2010 року, чого не заперечував позивач, а із позовом до суду товариство звернулося лише у жовтні 2013 року.

Тому за цим договором сплила позовна давність, відповідно до вимог ст.ст.257,261,267 ЦК України, про що у своїх запереченнях на позов заявив відповідач у суді першої інстанції (а.с.46).

Доводи апеляційної скарги про те, що було переривання перебігу позовної давності відповідно до вимог ст.264 ЦК України, оскільки відповідач у жовтні 2011 року здійснював часткове погашення заборгованості, не підтверджуються належними та достовірними доказами, а також спростовуються матеріалами справи.

Із наданого самим товариством розрахунку заборгованості за кредитом та виписки із особового рахунку відповідача (а.с.6-10, 57-93) вбачається, що останні часткові погашення заборгованості за кредитним проводилися до жовтня 2009 року, а після цього часу банком у односторонньому порядку проводилися тільки нарахування суми заборгованості по кредитному договору.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, а із матеріалів справи вбачається, що передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування чи зміни судового рішення відсутні, і оскаржуване рішення судом першої інстанції ухвалене із додержанням норм процесуального права та у відповідності із нормами матеріального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 14 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у двадцятиденний строк у касаційному порядку.

Судді: