Ухвала суду № 43079600, 13.03.2015, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

з участю представника позивачів та відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 і ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, на ухвалу Сарненського районного суду від 17 лютого 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 до Сарненської міської ради Рівненської області, Комунального підприємства "Житлосервіс" Сарненської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_1 і ОСОБА_6 про визнання їх такими, що втратили право на житло, скасування рішень виконкому та зобов'язання укласти договір найму квартири,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Сарненського районного суду від 17 лютого 2015 року провадження у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_2 до Сарненської міської ради Рівненської області, КП "Житлосервіс" Сарненської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_1 і ОСОБА_6 про визнання їх такими, що втратили право на житло, скасування рішень виконкому та зобов'язання укласти договір найму квартири закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

В поданій на цю ухвалу апеляційній скарзі ОСОБА_2 і ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, посилалися на те, що відповідно до п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 1 березня 2013 року „Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Також місцевим судом не враховано і роз'яснень, які містяться у п. 26 зазначеної вище постанови.

Покликаючись на ці обставини, позивачі ухвалу місцевого суду вважали незаконною та необґрунтованою і просили апеляційний суд її скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Закриваючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, місцевий суд виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Проте погодитися з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може.

З матеріалів позовної заяви ОСОБА_3, ОСОБА_2 і ОСОБА_2 до Сарненської міської ради Рівненської області, КП "Житлосервіс" Сарненської міської ради, ОСОБА_5, ОСОБА_1 і ОСОБА_6 вбачається, що вимоги позивачів зводяться:

до визнання відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_1 і ОСОБА_6 на підставі ст. 107 ЖК України такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням;

до визнання незаконними та скасування рішень виконавчого комітету Сарненської міської ради № 466 від 25.12.2012 р., № 419 від 20.11.2013 р., № 381 від 19.11.2014 р., які були прийняті стосовно фізичних осіб у даній справі та щодо їхнього права користування спірним житловим приміщенням (тобто ці рішення суб'єкта владних повноважень були спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних (житлових) прав фізичних осіб у справі);

до Сарненської міської ради Рівненської області та КП "Житлосервіс" Сарненської міської ради про зобов'язання укласти договір найму квартири (а. с. 3-6, 37-40).

Таким чином, спір сторін у даній справі, серед яких є фізичні особи, стосується цивільних прав останніх. Зазначені права фізичних осіб виникли з житлових відносин.

За положеннями ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно з приписами п. 3 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17; далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Пунктом 21 згаданої постанови роз'яснено, що враховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 26 зазначеної вище постанови, право власності на майно, на речове право на чуже майно, захист цих прав регулюються цивільним законодавством, і власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК), а особа, якій належить право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна відповідно до положень глави 29 ЦК (стаття 396 ЦК), тому такі спори з урахуванням вимог статті 15 ЦПК підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, якщо однією із сторін є фізична особа, незалежно від участі у них органу державної влади та/або органу місцевого самоврядування (суб'єкта владних повноважень). Наприклад, це спори щодо безпідставної відмови органом місцевого самоврядування у дозволі на переобладнання чи перепланування житлового будинку, відмови у здійсненні забудови чи дозволі на будівництво тощо, якщо вони безпосередньо пов'язані з виникненням та здійсненням права власності на майно.

У такому порядку слід вирішувати спори щодо договору найму в будинках державного і громадського житлового фонду, оскільки за своєю правовою природою право користування житлом має речовий характер, і особливості його реалізації встановлюються Житловим кодексом Української РСР.

Тому з урахуванням усього викладеного вище колегія суддів приходить до висновку про те, що у даній справі має місце спір про право цивільне, оскільки суб'єктний склад спору включає суб'єктів приватного права - фізичних осіб, та суб'єктів публічного права - Сарненську міську раду Рівненської області і КП „Житлосервіс" Сарненської міської ради, управлінські й інші дії яких були спрямовані на виникнення, зміну чи припинення цивільних (житлових) прав фізичних осіб у даній справі.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3, яка діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, задовольнити.

Ухвалу Сарненського районного суду від 17 лютого 2015 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: