Ухвала суду № 43077504, 10.03.2015, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/15943/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В. Провадження № 22-ц/773/383/15 Категорія: 27 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т.В

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді Лівандовської-Кочури Т.В.

суддів -Антонюк К.І., Овсієнка А.А.

при секретарі Черняк О.В.

з участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Місюри І.В., Мусійченко Д.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» про стягнення коштів, за апеляційною скаргою відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено в повному об'ємі.

Постановлено стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк (далі по тексту ПАТ КБ) «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти, які містяться на картковому рахунку НОМЕР_1 в сумі 15 794,52 доларів США

Вирішено питання щодо стягнення судового збору.

Не погоджуючись із вищеназваним рішенням суду відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржуване рішення незаконним та необґрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі. Зазначає, що відокремлений підрозділ ПАТ КБ «ПриватБанк» на території АРК та міста Севастополя не мав правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність. Після окупації АРК та міста Севастополя. 06 травня 2014 року Правлінням Національного банку України було прийнято Постанову № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя». Згідно Федерального Закону № 39-ФЗ «Про захист інтересів фізичних осіб, що мають вклади в банках та відокремлених структурних підрозділах банків, зареєстрованих та (чи) діючих на території Республіки Крим та на території міста федерального значення Севастополя» виконання зобов'язань за договорами депозитного вкладу, укладеними працівниками ПАТ КБ «ПриватБанк» в Криму, покладено на Автономну некомерційну організацію «Фонд захисту вкладників» за рахунок майна банку, яке знаходиться на території АРК та міста Севастополь. На думку апелянта, ПАТ КБ «ПриватБанк» є неналежним відповідачем у справі, а тому суд мав відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 Крім того, звертаючись до суду з позовом, позивачем не було надано належних доказів внесення коштів за депозитними договорами.

За клопотанням представника позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» розгляд справи в суді апеляційної інстанції проводився в режимі відеоконференції, що відповідає вимогам ч. 1 ст. 158-1 ЦПК України.

В ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції представники відповідача, кожен окремо, апеляційну скаргу із наведених у ній мотивів підтримали, тоді як позивач та його представник, кожен окремо, просили її відхилити, з огляду на безпідставність наведених у ній доводів.

Заслухавши доповідь головуючого-судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних мотивів.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» на ім'я ОСОБА_1 відкрита платіжна карта (картковий рахунок) для виплат Gold в доларах США НОМЕР_1. Грошові кошти перераховані на картковий рахунок в якості виплати відсотків за депозитним вкладом в сумі 378, 59 доларів США та повернення депозиту в сумі 15 794, 60 доларів США. Станом на 29 вересня 2014 року на зазначеному картковому рахунку знаходяться грошові кошти в розмірі 15 794, 60 доларів США. Факт наявності коштів на картковому рахунку підтверджується квитанцією від 29 вересня 2014 року та виписками з програми «Приват-24» та не заперечується відповідачем (а.с. 4-7).

18 серпня 2015 року позивачем ОСОБА_1 на ім'я голови правління ПАТ КБ "ПриватБанк» направлено електронний лист, у відповідь на який останньому було відмовлено у виплаті коштів із покликанням на постанову правління Національного банку України № 260 від 06 травня 2014 року та Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим та тимчасово окупованій території України на території автономної республіки Крим та Севастополь» (а.с. 9 зворот).

Так, ст. 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку. Банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно із положеннями ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

П. 1.27 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що платіжна картка-електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Карткові рахунки відносяться до поточних рахунків.

ОСОБА_1 порушив в судовому порядку питання про стягнення з ПАТ КБ «ПриватБанк» коштів, які містяться на вищезгаданому картковому рахунку НОМЕР_1 в сумі 15 794,52 доларів США

Таким чином, установивши, що ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовляє позивачу у видачі належних йому коштів, що містяться на картковому рахунку, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги про прийняття певних нормативних актів Російською Федерацією щодо зареєстрованих на території Республіки Крим банків та їх структурних підрозділів не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України. За змістом ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, актами цивільного законодавства є ЦК України та інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України.

Покликання апелянта на те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не повинен повертати кошти, оскільки вони вносились у відділенні банку на території АР Крим, яка на даний період часу окупована, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки договір банківського рахунка був укладений між позивачем ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридичною особою, місцезнаходження якої розташоване у м. Дніпропетровську.

Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до п. 5 Постанови Правління Національного Банку України від 06.05.2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, в тому числі ПАТ КБ «Приватбанк», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка зібраним доказам по справі, тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не встановлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 січня 2015 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді