Постанова № 43077074, 11.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа № 922/3972/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Білецька А.М. , суддя Тарасова І. В.,

при секретарі Поспєловій С.В.,

за участю представників сторін:

позивача - Станішевського І.С. (дов. №14-125 від 13.05.2014р.). після перерви Мельника В.В. (дов.№24-93 від 18.04.2014р.),

відповідача - Ващенко Т.Д. (дов.№38-4055/391 від 27.10.2010р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вх.№3982Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2014 року по справі №922/3972/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ,

до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м.Харків,

про 128105652,43 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" кошти у розмірі 128105652,43 грн., з яких: 78902613,84 грн. сума основного боргу, 8194997,32грн. пеня, 6859638,71 грн. 3% річних, 34148402,56 грн. інфляційних втрат. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач в порушення умов Договору №619 від 30.09.2011 року неналежним чином виконав свої зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 03.11.2014 року (суддя Суслова В.В.) по справі №922/3972/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м.Харків, вул.Доброхотова, 11, код ЄДРПОУ 31557119) на користь Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) суму основного боргу у розмірі 78902613,84 грн., 3% річних у розмірі 6859638,71 грн., інфляційних витрат у розмірі 34148402,56 грн., пені у розмірі 1114519,64 грн., судового збору у розмірі 73080,00 грн. В стягненні пені у розмірі 7080477,68 грн. - відмовлено.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з рішенням суду першої інстанції не погодилося та звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі №922/3972/14 в частині зменшення розміру пені на 7422690,82 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7422690,82 грн. пені, у стягненні яких було відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2014р. у справі №922/3972/14 залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2014р. про прийняття апеляційної скарги до провадження розгляд апеляційної скарги призначено на "12" січня 2015 р. о 10:00 год. у складі колегії суддів: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Горбачова Л.П.

Розпорядженням голови суду від 12.01.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Барбашової С.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Горбачова Л.П., суддя Тарасова І.В.

У судовому засіданні 12.01.2015р. оголошено перерву до 02.02.2015р. до 10:30 год.

У судовому засіданні 02.02.2015р. оголошено перерву до 02.03.2015р. о 10:30 год.

Розпорядженням секретаря третьої судової палати від 27.02.2015р. у зв'язку з відпусткою судді Істоміної О.А. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Горбачова Л.П., суддя Білецька А.М., суддя Тарасова І.В.

У судовому засіданні 02.03.2015р. було оголошено перерву до 11.03.2015р. до 09:20 год.

Представник апелянта у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив суд скасувати рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2014 у справі №922/3972/14 в частині зменшення розміру пені на 7422690,82 грн. Прийняти в цій частині нове рішення, яким стягнути з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 7422690,82 грн. пені, у стягненні яких було відмовлено. В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2014р. у справі №922/3972/14 залишити без змін.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважає її незаконною та необґрунтованою, просить суд рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2014 року по справі №922/3972/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

30 вересня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Харківська ТЕЦ-5" (продавцем) та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (покупцем) був укладений Договір №619 купівлі-продажу природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю теплову енергію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію на умовах даного договору.

Згідно з п.1.2. договору, з врахуванням Додаткової угоди № 2 від 27.06.2012 року, теплова енергія, що постачається за даним договором, використовується покупцем виключно для надання послуг з опалення та гарячого водопостачання населенню, релігійним організаціям та національним творчим спілкам і їх релігійним осередкам.

Відповідно до п. 4.1. договору, загальна кількість теплової енергії, яку покупець приймає у свої мережі від продавця оформлюється двостороннім Актом приймання-передачі загальної кількості теплової енергії до 4-го числа місяця, наступного за звітнім.

На виконання умов договору продавець за період з жовтня 2011 року по листопад 2013 року передав, а покупець отримав природний газ на суму 687474200,99 грн.

Факт приймання - передачі газу, а також супутніх послуг, підтверджуються актами приймання - передачі природного(а.с.60-а.с.86, том 2).

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, рішенням господарського суду Харківської області по справі №5023/4245/12 з Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" було стягнуто 102218212,94 грн. основного боргу, 745659,35 грн. інфляційних втрат, 1149924,26 грн. 3% річних та 50805886,37 грн. пені за природний газ поставлений у жовтні 2011року - липні 2012 року. 3% річних та інфляційні втрати були нараховані відповідачу по 16.10.2012 року включно (а.с.37-а.с.38, том 2).

Судом першої інстанції встановлено, що рішення по справі №5023/4245/12 в частині стягнення основного боргу за поставлений природний газ у лютому-травні 2012 року було виконано лише 07.12.2012 року, а в частині стягнення основного боргу за природний газ, поставлений у червні - липні 2012 року було виконано лише 28.12.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області по справі №922/3723/13 з відповідача було стягнуто 200468802,32 грн. основного боргу, 296263,10 грн. інфляційних втрат, 4297582,82 грн. 3% річних та 1727874,37 грн. пені за природний газ поставлений у жовтні 2012 року - вересні 2013 року. 3% річних та інфляційні втрати були нараховані відповідачу по 22.10.2013 року включно (а.с.40-а.с.42, том 2). Зазначене рішення в частині стягнення основного за поставлений природний газ у жовтні 2012 - вересні 2013 року виконано не було.

27 грудня 2013 року Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5" та Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України уклали договір № 14/6335/13 про відступлення права вимоги (а.с.36-а.с.38, том 1).

Відповідно до п. 1.1 та п. 1.2 зазначеного договору первісний кредитор передає, а новий кредитор (позивач) приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" за договором на постачання природного газу № 619 від 30.09.2011 року.

Згідно з п.1.3 договору до нового кредитора переходять права вимоги стягнення сум основного боргу та всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за договором №619 від 30.09.2011р., як тих, що нараховані на момент відступлення права вимоги 276617529,29 грн., так і тих, що будуть нараховані після відступлення права вимоги.

Відповідно до п. 2.5. договору відступлення права вимоги, право вимоги вважається переданим після фактичної передачі документів, зазначених в 2.1. цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, Актом приймання-передачі документів від 27.12.2013 року ПАТ «Харківська «ТЕЦ-5» передано ПАТ «НАК «Нафтогаз України» документи, зазначені в п.2.1 договору про відступлення права вимоги (а.с.39-а.с.43, том 1).

Таким чином, право вимоги первісного кредитора до відповідача вважається переданим 27 грудня 2013 року.

У відповідності до п. 2.6 договору про відступлення права вимоги та ст.516 Цивільного кодексу України, КП «Харківські теплові мережі» було повідомлено про відступлення права вимоги, про що свідчить повідомлення про відступлення права вимоги ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" від 27.12.2013 року за № 01-15/2174 (а.с.46, том 1)..

Відповідно до ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Статтею ст. 516 Цивільного кодексу України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом першої інстанції встановлено, що КП «Харківські теплові мережі» виконувало свої зобов'язання за договором №619 від 30.09.2011 року не в повному обсязі, з порушенням строків оплати за поставлений природний газ, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 78902613,84 грн. за період жовтень - листопад 2013 року.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 619 купівлі-продажу природного газу для надання населенню та релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання від 30.09.2011 року складає 78902613,84 грн., що підтверджується матеріалами справи та визнана відповідачем.

За таких підстав господарський суд Харківської області дійшов правомірного висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 78902613,84 грн.

Щодо заявленої позивачем до стягнення з відповідача пені у розмірі 8194997,32 грн., то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який виходив з наступного.

Частиною першою ст.216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.2 договору сторони визначили, що у разі не оплати або несвоєчасної оплати у строки, зазначені у пункті 6.1. договору, покупець сплачує на користь продавця, крім суми основної заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок розміру пені, заявленої до стягнення суду першої інстанції, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність нарахування пені за весь період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в сумі 8194997,32 грн.

Як вбачається з апеляційної скарги, заявник не погоджується з рішенням суду в частині зменшення розміру пені на 86,4%.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько - правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За приписами статті 230 цього ж Кодексу штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Дані норми кореспондуються з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якого, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі аналізу судом усіх матеріалів справи. Істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов'язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов'язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо, при цьому, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру штрафу таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, першочерговим завданням та ціллю Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (відповідача) є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства. Відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності територіальної громади міста Харкова.

Відповідач не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Фінансування останнього здійснюється за рахунок платежів від надання послуг населенню та підприємствам, установам і організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів. Діючи тарифи не підвищуються, а різниця в тарифах відповідачу не виплачується. Тривалий час підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, викликаному, зокрема, неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. Станом на 01.09.2014 року сума заборгованості державного бюджету на покриття збитків, викликаних невідповідністю діючих тарифів фактичним витратам підприємства становить 1069,2 млн. грн.

Протягом останніх років господарської діяльності підприємства заборгованість споживачів за спожиту енергію щомісяця складає сотні мільйонів гривень. З кожним роком ця заборгованість неухильно зростає, незважаючи на заходи, що приймаються по її стягненню. 86,4% обсягу теплової енергії, який постачався у 2013 році всім категоріям споживачів м.Харкова, споживався населенням. Тарифи для населення на 30% не покривають собівартість виробництва теплової енергії. Станом на 01.09.2014 року загальна сума заборгованості за теплову енергію складає 1036,9 млн. грн., у тому числі, заборгованість населення 658,1 млн. грн., бюджетних установ 278,9 млн. грн., госпрозрахункових підприємств 84,8 мл. грн., заборгованість місцевого бюджету з субсидій та пільг 15,0 млн. грн.

Фінансовий стан КП «Харківські теплові мережі» відображено в Балансі (Звіті про фінансовий стан) підприємства станом на 30.06.2014 року, у якому зазначені збитки підприємства, сума яких станом на 30.06.2014 року становить 704,1 млн. грн.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 ЦК України і статтею 223 Господарського кодексу України.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми пені, на підставі повного та об'єктивного розгляду усіх матеріалів справи, установив наявність обставин, за яких визнав можливим зменшити розмір санкцій. При цьому господарським судом Харківської області було враховано та надано належну оцінку майновим інтересам сторін та, зокрема, ураховано, що відповідач є підприємством комунальної форми власності, газ, що придбавається за спірним договором, використовується відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками. При вирішенні спору інтереси позивача також були враховані, зокрема, боржник не звільнений від відповідальності за неналежне виконання договірних зобов'язань, в даному випадку йдеться лише про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню.

Відтак, висновок суду першої інстанції про зменшення розміру пені 86,4 %, а саме: стягнення з відповідача пені у розмірі 1114519,64 грн. та відмови частині стягнення пені у розмірі 7080477,68 грн. є обґрунтованим. Доводи апелянта про безпідставне зменшення пені, як і застосування судом приписів статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, не може бути підставою для скасування оскаржуваного рішень, оскільки юридичний аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони застосовуються за визначених у законі умов на розсуд суду.

Аналогічна позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 917/1591/14 від 04.12.2014р.

З приводу стягнених з відповідача 3% річних в розмірі 6859638,71 грн. та інфляційних витрат у розмірі 34148402,56 грн., то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказані суми нараховані позивачем на суму заборгованості за поставлений природний газ: у лютому - травні 2012 року за період з 17.10.2012 року по 07.12.2012 року включно, у червні - липні 2012 року за період з 17.10.2012 року по 28.12.2012 включно, у жовтні 2012 - вересні 2013 року за період з 23.10.2013 року по 20.08.2014 року включно, та у жовтні - листопаді 2013 року.

Перевіривши нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, суд першої інстанції законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у сумі 6859638,71 грн. та інфляційних витрат у сумі 34148402,56 грн.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Колегія суддів зазначає, що скаржником не доведені заявлені апеляційні вимоги та не надано належних доказів, які б об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію, що є наслідком відмови в задоволенні апеляційної скарги.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, з огляду на зазначене, відсутні підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2014р. у даній справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2014 року по справі №922/3972/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 13.03.2015 року.

Головуючий суддя Горбачова Л.П.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Тарасова І. В.