Постанова № 43077034, 11.03.2015, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа № 917/2008/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В., суддя Тихий П.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 - особисто,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №637П/1-9) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.01.2014 р. у справі № 917/2008/13,

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська обл.,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Полтава,

про стягнення 145 641,97 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 145 641,97 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 28.11.2012 р. між сторонами договору № 132 на поставку продовольчих товарів, з яких: 65 901,34 грн. основний борг, 3 295,07 грн. штраф, 76 445,56 грн. пеня.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.01.2014 р. (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 65 901,34 грн. основного боргу, 3 295,07 грн. штрафу та 1 383,89 грн. витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 в доход державного бюджету України 1 192,34 грн. судового збору. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 76 445,56 грн. пені за період з 29.07.2013 р. по 24.06.2013 р. відмовлено.

Відповідач, ФОП ОСОБА_2, з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.01.2014р. в повному обсязі та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В судове засідання представник відповідача не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, на адресу суду з поштового відділення з відміткою "за закінченням терміну зберігання" повернувся лист з копією ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2015р. про прийняття апеляційної скарги до провадження, яка була надіслана відповідачу у відповідності до ст. 87 ГПК України на адресу, що була вказана в апеляційній скарзі.

Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто, повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач, ФОП ОСОБА_1, відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судовому засіданні просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області від 16.01.2014 р. у справі № 917/2008/13 - без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 08.11.2012 р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (постачальник) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір на поставку продовольчих товарів № 132, відповідно до п. 1.1 якого виробник зобов'язувався передати у власність покупця товар, а останній зобов'язувався прийняти та оплатити його в асортименті згідно доданої специфікації або прайс-листа, в кількості та у строки згідно накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1 даного договору товар оплачується по цінам, діючим на день відпуску товару в сумі згідно накладних на відпуск товарів.

Пунктом 6.1 цього ж договору передбачено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника зазначений у даному договорі або шляхом внесення грошових коштів до каси постачальника. Покупець здійснює оплату за отримані товари: по факту поставки в момент отримання товару або через 2 дні після отримання товару (п. 6.2 договору).

У відповідності до п. 7.1 вказаного договору за відмову або ухилення від оплати товару покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% суми, від сплати якої він відмовився або ухилився. При несвоєчасній сплаті вартості поставлених товарів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 2 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сплата штрафу не звільняє покупця від обов'язку оплатити отриманий товар.

Також, між сторонами була укладена додаткова угода до договору, яка є невід'ємною частиною договору та згідно якої було доповнено розділ 1 спірного договору п. 11.8 та викладено його у наступній редакції: "за вимогою однієї зі сторін інша повинна надати копії: свідоцтва про держреєстрацію або виписки з ЄДР, довідки про включення до ЄДРПОУ зі статистики, свідоцтва платника ПДВ, свідоцтва платника єдиного податку, паспортних даних (для фізичної особи-підприємця), та інших документів необхідних для підтвердження статусу платника податків та повноважень представників суб'єктів підприємницької діяльності (ч. 1 п. 11.8 договору)".

Факт виконання позивачем договірних зобов'язань з поставки товару покупцю та факт отримання останнім товару на загальну суму 95 476,20 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями належним чином оформлених видаткових накладних № 1873 від 15.12.2012 р., № 2375 від 19.12.2012 р., № 2948 від 12.12.2012 р., № 3339 від 26.12.2012 р. та № 3811 від 27.12.2012 р. (а.с. 40-46).

За даними позивача, в порушення умов договору відповідач здійснив часткову оплату за отриманий ним товар, частково товар було повернуто позивачеві на загальну суму 29 574,86 грн., на момент подання позову за даними позивача заборгованість відповідача складала 65 901,34 грн.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Як свідчать матеріали справи, 05.06.2013р. позивачем на адресу відповідача разом з актом звірки була направлена претензія № 66 від 05.06.2013р. (а.с. 28-29) про сплату заборгованості за договором № 132 від 08.11.2012р., яка відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Позивачем до матеріалів справи були надані копії товарних чеків, що підтверджують факт оплати за поставлений товар протягом дії укладеного 08.11.2012р. договору № 132 на поставку продовольчих товарів.

Судом першої інстанції правильно було встановлено, що позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки товару, відповідач в свою чергу в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором та приписів ст. 692 ЦК України не оплатив отриманий товар у встановлені у договорі строки, у зв'язку з чим утворилась заборгованість останнього в сумі 65 901,34 грн., яку правомірно судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В п. 7.1 договору сторони визначили, що за відмову або ухилення від оплати товару покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 5% суми, від сплати якої він відмовився або ухилився. При несвоєчасній сплаті вартості поставлених товарів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 2 % суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Сплата штрафу не звільняє покупця від обов'язку оплатити отриманий товар.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач здійснив перерахунок заявленої до стягнення суми штрафу вірно, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 295,07 грн. штрафу є обґрунтованими, не спростованими відповідачем, а тому є правомірними.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення з відповідача 76 445,56 грн. пені за період з 29.07.2013 р. по 24.06.2013 р. суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що дані вимоги задоволенню не підлягають.

Так, відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно приписів ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня. Отже, договірні правовідносини між сторонами щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

На підставі викладеного та враховуючи, що відповідач не оплатив отриманий товар у встановлені у договорі строки, а надані до матеріалів справи копії видаткових накладних є належними доказами, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Полтавської області від 16.01.2014 р. у справі № 917/2008/13 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Під час прийняття апеляційної скарги до провадження судом апеляційної інстанції було встановлено, що апелянтом не сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги в установленому законом розмірі.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2015р. у справі № 917/2008/13 було прийнято апеляційну скаргу до провадження та зобов'язано відповідача сплатити судовий збір в установленому законом порядку та розмірі (доплатити 542,92 грн.), належні докази надати суду.

У відповідності до статті 124 Конституції України та частини першої статті 4-5 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, в тому числі ухвали суду, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Проте, відповідач не виконав умови вищевказаної ухвали та не надав суду належні докази доплати судового збору до державного бюджету в установленому законом порядку та розмірі.

Згідно з п. 3.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", не сплачені у встановленому порядку та розмірі суми судового збору можливо стягнути за результатами розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.01.2014 р. у справі № 917/2008/13 залишити без змін.

Стягнути з Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 36039, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Дзержинському районі м. Харкова, рахунок отримувача - 31216206782003, код отримувача - 37999654, банк отримувача - ГУДКСУ у Харківській області, код банку отримувача - 851011) судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 542,92 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 12.03.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Россолов В.В.

Суддя Тихий П.В.