Рішення № 43076882, 23.02.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2015 р.Справа № 922/568/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гонтарем А.Д.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП" (м. Київ) до Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (сел. Панютино, Харківська обл.) про стягнення 187 022,24 грн. за участю представників сторін:

позивача - Андреєва В.В. (довіреність від 08.01.2015 р.);

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" на свою користь заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки №ЦВСВ (ВМТП-13. 414)ю, укладеним між сторонами 21.02.2013 р. Відповідно вимог позовної заяви, заявлена до стягнення сума заборгованості становить 187022,24 грн., з яких 173500,98 грн. - сума боргу за договором; 5477,42 грн. - сума пені; 583,31 грн. - 3% річних; 7460,53 грн. - інфляційні нарахування. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором поставки №ЦВСВ (ВМТП-13. 414) від 21.02.2013 р. щодо своєчасної оплати за поставлений товар. Судові витрати просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.01.2015 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 23.02.2015 р. о 10:45.

18.02.2015 р. до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Крім того 18.02.2015 р. на адресу суду від представника відповідача надійшла телеграма, в якій він просить суд відкласти розгляд справи, в зв'язку з неможливістю з'явитись в судове засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України участь в господарських засіданнях визначена як право, а не обов'язок сторони по справі.

Нез'явлення представників в судове засідання не позбавляє відповідача від виконання покладених на нього ч.1 ст.33 ГПК України обов'язків доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.

Сторона по справі не позбавлена можливості на доведення обставин, якими обґрунтовує свої вимоги та заперечення, шляхом подання письмових доказів через канцелярію господарського суду або поштою.

Згідно зі ст. 3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Обставини, на які посилається відповідач як на підставу відкладення розгляду справи, не визнаються судом поважними, оскільки відповідач не був позбавлений можливості уповноважити на участь в справі іншого представника. Крім того, клопотання відповідача не підтверджено жодним доказом, тому суд вважає, що клопотання відповідача не підлягає задоволенню.

Представник позивача в судовому засіданні 23.02.2015 р. підтримав позов в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 23.02.2015 р. не з'явився. Про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №003165/2, яке долучене судом до матеріалів справи.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи й відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21 лютого 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП" (покупець) та Державний підприємством "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (постачальник) було укладено договір поставки № ЦВСВ (ВМТП-13.14)ю.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується продати та передати у власність покупця металопрокат (далі по тексту товар), а покупець зобов'язується прийняти товар від постачальника та оплатити його згідно умов даного договору.

Пунктом 1.3 договору встановлено, що одиниці вимірювання, загальна кількість Товару та його ціна передбачаються в специфікаціях.

Пунктом 5.1. договору передбачені наступні умови поставки: "Постачальник здійснює поставку товару на умовах DDР відповідно до ІНКОТЕРМС). Митне очищення товару здійснює постачальник в кінцевому пункті отримання товару: м. Лозова, смт. Панютине, вул. Леніна, 5. Товар поставляється транспортом постачальника за рахунок постачальника на склад покупця не пізніше 5 календарних днів з дня направлення повідомлення, передбаченого п. 5.1.2. договору".

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № ЦВСВ (ВМТП-13,414)ю від 21 лютого 2013 р. позивач поставив відповідачу металопрокат (лист, труба, круг, кутник, квадрат, смуга) всього на суму 726 547,04 грн. Відповідно видаткових накладних № РН1-002014 від 19.05.2014 р. на суму 97 287,76 грн. та № РН1-002049 від 20.05.2014 р. на суму 95 857,00 грн., які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств, позивач поставив відповідачу товар всього на суму 193 144,76 грн.

Пунктом 4.2. договору, сторони визначили умови оплати металопродукції: "Покупець оплачує постачальнику кожну прийняту партію товару не пізніше 45 банківських днів з дати поставки товару покупцю".

Судом встановлено, що позивач виконав свої обов'язки у повному обсязі, поставив відповідачеві товар - металопрокат (лист, труба, круг, кутник, квадрат, смуга) по видатковим накладним № РН1-002014 від 19.05.2014 р. та № РН1-002049 від 20.05.2014 р. на загальну суму 193 144,76 грн., проте відповідач в порушення норм чинного цивільного та господарського законодавства України та умов договору поставки №ЦВСВ (ВМТП-13,414)ю від 21 лютого 2013 р., лише частково оплатив отриману продукцію в розмірі 19 643,78 грн. Крім того, в матеріалах справи наявні акти звірки, які підписані представниками сторін та скріплені печатками товариств, що підтверджують заборгованість відповідача.

В порядку досудового врегулювання спору, відповідно до частини 2 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, позивачем на адресу відповідача було надіслано рекомендованим листом претензію про сплату заборгованості в розмірі 664572,00 грн., проте в повному обсязі вимогу позивача, відповідач не виконав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/928/2012 від 17.07.2012 р. "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується.

При цьому підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вказані обставини та приймаючи до уваги вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення заборгованості за отриманий товар в сумі 173 500,98 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно зі ст.ст.193, 198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Розділом 7 договору № ЦВСВ (ВМТП - 13.414)ю від 21.02.2013 р. встановлена відповідальність за неналежне виконання зобов'язань за договором. Так, пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку невиконання зобов'язань з оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на період прострочення виконання зобов'язання, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожен день прострочення.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені в сумі 5477,42 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 583,31 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок суми збитків, завданих інфляцією, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача інфляційних в сумі 7460,53 грн. підлягає задоволенню як правомірна.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 3740,47 грн., оскільки з його вини спір було доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" (64660, Харківська обл., м. Лозова, смт. Панютине, вул. Леніна, буд. 5; код ЄДРПОУ 01056362; Рахунок № 260010336555 в Харківській філії АКБ "Експрес - Банку", МФО 350716; ІПН 010563620277, Св-во платника ПДВ № 100345772) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД ГРУП" (01013, м. Київ, вул. Промислова, 4/7; код ЄДРПОУ 31991010; Рахунок № 26002001304590 в АТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528; ІПН№ 319910126556, Св-во платника ПДВ № 100326292) 173 500,98 грн. основного боргу, 5477,42 грн. пені, 583,31 грн. 3 % річних, 7 460,53 грн. інфляційних та судового збору в розмірі 3740,47 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.03.2015 р.

Суддя Г.І. Сальнікова