Рішення № 43076818, 03.03.2015, Господарський суд Полтавської області

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

03.03.2015р. Справа № 917/183/15

за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна", Харківська область, Сахновщинський район, вул. Відсутня, с.Огіївка, 64432,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИСТАРС", пров. Шкільний, буд.4, м. Полтава, Полтавська область, 36000

про стягнення 1454,185 тонн зерна кукурудзи на суму 2588449,46 грн. (відповідно до заяви №29 від 02.03.2015р. (вх. канцелярії суду №2815 від 02.03.2015 р.)

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

Представники сторін:

від позивача: Бакланов Д.В. дов. № 1 від 16.12.2014 року

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИСТАРС" 1454,185 тонн, зерна кукурудзи на суму 2588449,46 грн., (два мільйона п'ятсот вісімдесят вісім тисяч чотириста сорок дев'ять) грн. 46 коп. внаслідок не виконання грошового зобов'язання за договором поставки від 01 жовтня 2014 року за № 12726, за ціною встановленою п. п. 4.1., 4.2. договору поставки від 01 жовтня 2014 року за № 12726, 1780 грн., (в т.ч. ПДВ - 296,67 грн.) за одну тону (відповідно до заяви №29 від 02.03.2015р. (вх. канцелярії суду №2815 від 02.03.2015р..)

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позовну заяву не подав, ухвали суду які були направлені на адресу відповідача вказану в позовній заяві (провулок Шкільний, 4, м.Полтава, Полтавська область, 36000) повернулися на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИСТАРС" знаходиться за адресою провулок Шкільний, 4, м.Полтава, Полтавська область, 36000.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на закінчення строку зберігання поштового відправлення, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки судом були виконані вказані норми, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до початку розгляду господарським судом справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Позивач 02.03.2015р. через канцелярію суду надав заяву, вих. № 29 від 02.03.2015р., про зміну предмету позову, а саме змінив позовні вимоги в частині стягнення заборгованості і просить стягнути з відповідача, 1454,185 тонн, зерна кукурудзи на суму боргу 2 588 449,46 грн.

Відповідно до ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач подав письмову заяву до початку розгляду справи по суті, тому вимоги підлягають розгляду за нормами ГПК України.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

Між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Україна", (надалі-Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИСТАРС" (надалі - Покупець), в жовтні 2014 року був укладений договір постачання товару за № 12726.

У відповідності до розділу 1 договору поставки від 01 жовтня 2014 року за № 12726, Постачальник приймає на себе зобов'язання виконати поставку кукурудзи врожаю 2014 року, на умовах EXW (Франко-склад Постачальника) згідно "Інкотермс" у редакції 2000 року.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. договору поставки від 01 жовтня 2014 року за № 12726, кількість Товару, що підлягає постачанню Постачальником у заліковій вазі відповідно складських документів на товар становить 1815,2 тон з похибкою у +/-20%.

Як передбачено п.6.1 договору поставки від 01 жовтня 2014 року за № 12726, Постачальник повинен передати у власність Покупцю кількість Товару передбачену п. 2.1. договору до 31.10.2014р.

В свою чергу Покупець, згідно розділу 5 договору поставки від 01 жовтня 2014 року за № 12726, повинен здійснити 100% оплату за отриманий Товар протягом 3-х банківських днів з дня отримання документів передбачених п.6.2. договору поставки, а саме виписок Зернового складу на ім'я Покупця, по кожній із партій Товару.

Таким чином, кожна із сторін, уклавши вказаний вище договір поставки товарів, взяла на себе зобов'язання, а саме позивач поставити товар, а відповідач оплатити його в порядку та на умовах визначених вказаним вище договором.

У відповідності до п. п. 4.1., 4.2. договору поставки від 01 жовтня 2014 року за № 12726, загальна вартість по цьому Договору включає в себе вартість товару за одну тону, а саме 1780 грн., (в т.ч. ПДВ - 296,67 грн.). Загальна вартість встановлюється в гривнях та дорівнює 3 231 056 грн., в тому числі ПДВ - 20 %, що становить 538509, 33 грн..

На умовах укладеного договору поставки від 01 жовтня 2014 року за № 12726, Відповідачу право власності на товар переходить на території Позивача, а саме після відвантаження кукурудзі з поля. Що і підтверджується документами наданими з Зернового складу, а саме Філією "Хлібної бази №88" (смт. Артемівка Полтавська обл..) ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів", договір складського зберігання укладений між Відповідачем та Хлібною базою № 88, журналами реєстрації вантажу хлібної бази № 88, товаротранспортними накладними на перевезення кукурудзи за період з 01.10.2014р. по 31.10.2014р. (копії документів знаходяться у матеріалах справи).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та пояснив, що позивачем за період з 01.10.2014р. по 15.10.2014р. було відвантажено товар, зерно кукурудзи у кількості 1815, 2 тонн, з урахуванням 10% скидки 1633,68 тонн, загальною вартістю 2907950,4 грн., розрахунок Позивача від 26 січня 2015р. № 26 підписаний головними бухгалтером та Головою СВК "Україна" додається. Таким чином, Позивач у виконання договору поставки від 01 жовтня 2014 року за № 12726, укладеного між Сільськогосподарським виробничим кооперативом "Україна" - Постачальником та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРИСТАРС" - Покупцем, в жовтні 2014 року зобов'язання, щодо поставки товару, зерно кукурудзи врожаю 2014р. виконано в повному об'ємі. Відповідач не виконав належним чином своє грошове зобов'язання в строки та в розмірі передбаченому п. п. . 4.1., 4.2. договору поставки від 01 жовтня 2014 року за № 12726, за поставлений товар - кукурудзу врожаю 2014р., оплативши лише частково в сумі 319500 грн., що підтверджується платіжними документами, що знаходяться у матеріалах справи, внаслідок чого не сплатив за нього остаточну грошову суму коштів у розмірі 2588449,46 грн.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, поважності причин неявки суду не повідомив, вимог ухвал суду не виконав, відзиву на позовну заяву не подав.

Як видно з наявних в матеріалах справи документів, Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИСТАРС", код ЄДРПОУ 37440004, пров. Шкільний, буд.4, кім. 24, м. Полтава дійсно поставляло зерно кукурудзи на ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" в особі філії "Хлібна база № 88" згідно укладеному з ним договору складського зберігання зерна № 94/14-хб від 03 жовтня 2014 року як поклажодавець.

Згідно умов договору № 94/14-хб складського зберігання від 03.10.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРИСТАРС", (код ЄДРПОУ 37440004, пров. Шкільний, буд.4, кім. 24, м. Полтава) як поклажодавець за власний рахунок, поставляв на зерновий склад зерно сільгоспкультур, що вказані у договорі, а зерновий склад ДП "Полтавський комбінат хлібопродуктів" в особі філії "Хлібна база № 88" зобов'язався надати послугу пов'язану з його діяльністю, а саме: прийняти, розташувати по сховищам у відповідності з якістю, при необхідності доводити до потрібних кондицій, зберігати і відвантажувати зерно на протязі терміну дії договору зберігання до 30 травня 2015 року/п. 6.1 договору/.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини зі складського зберігання.

Згідно зі ст. 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України. За приписами ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво (ст. 961 Цивільного кодексу України). При цьому згідно зі ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Стаття 509 ЦК України передбачає, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статей 525-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно до приписів статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Відповідно до, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом / статті 43 ГПК України.

Понесені позивачем при зверненні з даним позовом судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 720,50 грн. покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 49 ГПК України.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як підставу своїх вимог та обґрунтував які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позовні вимоги задоволено повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставин справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4 - 47, 22, 28, 32 - 34, 36, 43, 44 - 45, 471, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИСТАРС" (пров. Шкільний, буд.4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 37440004) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" (Харківська область, Сахновщинський район, вул. Відсутня, с.Огіївка, 64432, код за ЄДРПОУ 00706243) 1454,185 тонн зерно кукурудзи на суму 2588449,46 грн., яка зберігається на підприємстві Філія ''Хлібна база № 88'' ДП "Полтавський КХП".

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРИСТАРС" (пров. Шкільний, буд.4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, код ЄДРПОУ 37440004) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Україна" (Харківська область, Сахновщинський район, вул. Відсутня, с.Огіївка, 64432, код за ЄДРПОУ 00706243) витрати на сплату судового збору у розмірі 51768,99 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 10.03.2015р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.