Рішення № 43076816, 03.03.2015, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

03.03.2015р. Справа №917/2601/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тандем-2002", вул. Ст. Кондратенка, 6-А Жовтнева, 29-А, м.Полтава, Полтавська область, 36000

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи», вул. Великотирнівська,51, м. Карлівка, Карлівський район, Полтавська область, 39500

про стягнення 662553,52 грн.

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

представники сторін:

від позивача: Гриценко І.Г.- дов. № 14/11/1 від 14.11.2014 року

від відповідача: Удовіченко І.О. дов. № 13/15 від 11.02.2015 року

СУТЬ СПРАВИ: стягується заборгованість за договором поставки № 08/01/6 від 08 січня 2014 року в розмірі 662553,52 грн., з яких основна заборгованість в розмірі 601 987,56 грн., пеня - 41 874,25 грн., 10 відсотків річних 18 691,71 грн.

28.01.2015 року за вхід. № 1047 канцелярії суду директор ТОВ «ТАНДЕМ-2002» А.С. Прудкий повідомив суд, що в провадженні господарських судів, третейських або інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують спори, немає справи зі спору ТОВ «ТАНДЕМ-2002» і ТОВ «Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи», а також надав на виконання ухвали суду витяг з ЄДРПОУ. Суд його прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи - а.с. 49-53.

11.02.2015 року за вхід. № 1854 канцелярії суду представник позивача І. Г. Гриценко подав детальний розрахунок пені та відсотків. Суд його прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи - а.с. 60-62.

12.02.2015р. представники сторін відповідно до статей 22,69 ГПК України подали клопотання про продовження строку вирішення господарського спору на 15 днів/ вхід. № 1915 канцелярії суду/- а.с.- 63. Суд клопотання прийняв до розгляду, розглянув по суті, і ухвалою суду задовольнив його та залучив до матеріалів справи - а.с.68.

В судовому засіданні 12.02.2015 року було оголошено перерву до 11.00 - 03.03.2015 року про що представники сторін було повідомлено під розписку - а.с. 66.

24.02.2015 року за вхід. № 2565 канцелярії суду представник позивача І. Г. Гриценко подав в якості доказів світлокопії довіреностей на уповноважену особу яка отримувала товарно-матеріальні цінності за договором та світлокопії податкових накладних. Суд їх прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи - а.с. 69-98.

Представник відповідача І.О. Удовіченко 03.03.2015 року за вхід. № 2916 канцелярії суду подав докази/ світлокопії платіжних доручень № 186 від 11.02.2014 р. на суму 243 730,00 грн.: за БМВД згідно рах. № Т - 00000158 від 10.02.2014р. в т.ч. ПДВ 20% 40621.67 грн. та № 35 від 28.02.2014р. на суму 85 200,00 грн.: за білково-мінерально добавку згідно рахунку № Т- 00000222 від 24.02.2014р. в т.ч. ПДВ 20% 14200.00 грн. / про часткову оплату заборгованості. Суд їх прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи - а.с. 99-102.

Представник відповідача І.О. Удовіченко 03.03.2015 року за вхід. № 2960 канцелярії суду подав заяву про застосування строків позовної давності до пені. Суд дану заяву прийняв до розгляду та залучив її до матеріалів справи -а.с. 103.

Представник відповідача І.О. Удовіченко 03.03.2015 року в судовому засіданні подав відзив на позовну заяву. Суд його прийняв до розгляду та після ознайомлення з його змістом представником позивача, залучив до матеріалів справи - а.с. 104.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав повністю.

Представник відповідача позов визнає лише в частині основного боргу з підстав викладених у відзиві на позовну заяву - а.с.104.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до приписів статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, та за результатами оцінки доказів поданих сторонами, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті, суд, встановив наступне:

08 січня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-2002» та ТОВ «Агропромислова компанія Докучаевські чорноземи» булоукладено договір поставки № 08/01/6 відповідно до умов якого ТОВ «ТАНДЕМ-2002» зобов'язалося передати у власність ТОВ «Агропромис-лова компанія Докучаевські чорноземи» білково-мінерально-вітамінні добавки, комбікорми (насипом або фасовані в мішках), премікси, інший товар, а ТОВ «Агропромислова компанія Докучаевські чорноземи» зобов'язалося прийняти його та оплатити на умовах, передбачених Договором поставки - див. п.1.1.- див. - а.с. 20-21.

Пунктами 5.1-5.2 цього договори сторони узгодили, що оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Дата поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника.

Всього за вказаним договором ТОВ «ТАНДЕМ - 2002» поставлено ТОВ«Агропромислова компанія Докучаевські чорноземи» товар на загальну суму 930 917,56 грн.

Таким чином, позивачем належним чином виконано зобов'язання з поставки товару за договором поставки № 08/01/6 від 08 січня 2014р.- див. а.с. 22-41.

Дата видаткової накладноїНомер видаткової накладноїВартість товару, поставленого за видатковою накладною, грн.08.01.2014Т-00000012200 949,9815.01.2014Т-0000007922 680,0016.01.2014Т-0000008822 680,0011.02.2014Т-00000344166 925,0311.02.2014Т-0000034531 024,9817.02.2014Т-0000039422 889,9921.02.2014Т-0000044622 889,9904.03.2014Т-0000052248 560,0311.03.2014Т-0000060124 360,0113.03.2014Т-0000063212 180,0024.03.2014Т-0000074245 400,0102.04.2014Т-0000081777 850,0007.04.2014Т-0000084817 400,0114.04.2014Т-0000091220 000,0017.04.2014Т-0000095583 500,0122.04.2014Т-0000098517 400,0123.04.2014Т-0000099618 750,0107.05.2014Т-0000111035 420,0008.05.2014Т-0000111912 652,5023.05.2014Т-0000129227 405,00ВСЬОГО 930 917,56 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувалося не в повному обсязі та з порушенням строків оплати чим порушив умови договору. Всього покупцем здійснено оплату поставленого товару по договору № 08/01/6 від 08.01.2014р. на суму 328 930,00 грн., а саме: платіжними дорученями № 186 від 11.02.2014 р. на суму 243 730,00 грн.: за БМВД згідно рахунок № Т - 00000158 від 10.02.2014р. в т.ч. ПДВ 20% 40621.67 грн. та № 35 від 28.02.2014р. на суму 85 200,00 грн.: за білково-мінерально добавку згідно рахунку № Т- 00000222 від 24.02.2014р. в т.ч. ПДВ 20% 14200.00 грн. / - а.с. 99-102.

На дату подання позовної заяви ( 16.12.2014р. вхід. № 2924/14 ), заборгованість ТОВ «Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи» перед ТОВ «ТАНДЕМ-2002» за поставлений товар згідно договору поставки № 08/01/6 від 08 січня 2014 року, складає 601 987,56грн..

Вказаний борг, підтверджується гарантійним листом за вих. №165 відповідача від 07.07.2014р. -а.с. 42.

Cторони розділом 8 договору /п.п. 8.1-8.5/ визначили відповідальність сторін. У разі прострочення здійснення плати за партію товарів, що поставляється, Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в момент нарахування пені, від простроченої до оплати суми за кожен день прострочення, а також 10 % річних від простроченої до оплати суми (п. 8.3 Договору, ст.625 ЦК України).

15 вересня 2014 року позивач звернувся до відповідача з вимогою за вих. № 348 про негайне погашення заборгованості в сумі 601 987,56 грн. та пеню у розмірі 41 874,25 грн. і 10% річних у розмірі - 18 691,71 грн., що підтверджується фіксальним чеком «Укрпошти» № 3967 від 15.09.2014 року та описом вкладення у цінний лист /ф.107/ від 15 вересня 2014 року. Алестаном на дату подачі позову до суду, зазначені вимоги Відповідачем в повному обсязі не задоволені, що і змусило його звернутися до господарського суду про захист прав та законних інтересів - а.с. 43-46.

При прийнятті рішення судом враховано наступне:

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і у статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, встановлених ГК України.Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України «суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться».

Зобов'язання має виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до приписів статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Статтею 530 ЦК України предписано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно повинно бути виконане у встановлений строк (термін).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до порушників господарських санкцій на підставі та у порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч.2 ст.193, ч.1 ст.216 та ч.1 ст.218 ГК України).

Позивач при нарахуванні пені та процентів на суму заборгованості посилається на приписи ст. 536 ЦК України «за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між; фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства».

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України)

На підставі викладеного, позивачем заявлено до стягнення та нараховано пеня та 10% річних, на заборгованості внаслідок прострочення оплати з поставленого товару за договором поставки№08/01/6 від 08.01.2014 року в розмірі60 565,96 грн.

Судом здійснено перевірку нарахувань10% річних за період з 24.05.2014 по 15.09.2014 р. з використанням калькулятора "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ". За результатами перерахунку встановлено, що позивач правомірно застосував нарахування розміру процентів за кожен день, а саме 601 987,56 грн. х 0,027% х 115 днів = 18 691,71 грн., як передбачено пункту 8.3 договору.

Щодо нарахування пені за період з 24.05.2014 по 15.09.2014 р. суд з врахуванням умов пунктів 5.1-5.2 договору поставки № 08/01/6 від 08 січня 2014 року встановив, що оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно до видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Дата поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника. Поставки були здійснені починаючи з 08.01.2014р. за видатковими накладними № Т- 00000012 на суму 200949. 98 грн. в т.ч. 20% ПДВ.; 15.01.2014р. Т- 00000079 на суму 22680.00 грн. в т.ч. 20% ПДВ ;16.01.2014р., Т- 00000088 на суму 22680.00 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 11.02.2014р.Т- 00000344 на суму 166925,03грн. в т.ч. 20% ПДВ; 11.02.2014р.Т- 00000345 на суму 31024.98грн. в т.ч. 20% ПДВ; 17.02.2014р.Т- 00000394 на суму 22889.99грн. в т.ч. 20% ПДВ; 21.02.2014р.Т- 00000446 на суму 22889.99грн. в т.ч. 20% ПДВ; 04.03.2014р.Т- 00000522 на суму 48560.03 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 11.03.2014р.Т- 00000601 на суму 24360.01 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 13.03.03.2014р.Т- 00000632 на суму 12180.00 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 24.03.2014р. Т- 00000742 на суму 45400.01 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 02.04.2014р. Т- 00000817 на суму 77850.00 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 07.04.2014р. Т- 00000848 на суму 17400.01 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 14.04.2014р. Т- 00000912 на суму 20 000.00 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 17.04.2014р.Т- 00000955 на суму 83500.01 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 22.04.2014р. Т- 00000985 на суму 17400.01 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 23.04.2014 р. Т- 00000996 на суму 18750.01 грн. в т.ч. 20% ПДВ;07.05.2014р.Т- 00001110 на суму 35420.00 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 08.05.2014р.Т- 00001119 на суму 120652.50 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 23.05.2014р.Т- 00001292 на суму 27405.00 грн. в т.ч. 20% ПДВ. Всього поставлено товару на суму 930 917,56 грн.. - а.с. 22-41.

Покупцем здійснено оплату поставленого товару по договору № 08/01/6 від 08.01.2014р. на суму 328 930,00 грн., лише: 11.02.2014р. на суму 243 730,00 грн. та 03.03.2014р. 85 200,00 грн.

Борг на дату подання позову на 16.12.2014 року (вхід. № 2924/14 канцелярії суду) складає 601 987,56грн.

Таким чином, позивач навмисно в розрахунку ціни позову та детальному розрахунку пені та відсотків - див.а.с.9-11; 60-61 невірно вказує період прострочення, а саме: дату поставки 23.05.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що неоплаченими є партії товару за видатковими накладними за січень місяць2014р.: 08.01.2014р. № Т- 00000012 на суму 200949. 98 грн. в т.ч. 20% ПДВ.; 15.01.2014р. №Т- 00000079 на суму 22680.00 грн. в т.ч. 20% ПДВ ;16.01.2014р.№Т- 00000088 на суму 22680.00 грн. в т.ч. 20% ПДВ; за лютий місяць:11.02.2014р.Т- 00000344 на суму 166925,03грн. в т.ч. 20% ПДВ; 11.02.2014р.Т- 00000345 на суму 31024.98грн. в т.ч. 20% ПДВ ; 17.02.2014р.Т- 00000394 на суму 22889.99грн. в т.ч. 20% ПДВ; 21.02.2014р.Т- 00000446 на суму 22889.99грн. в т.ч. 20% ПДВ; за березень місяць: 04.03.2014р.Т- 00000522 на суму 48560.03 грн. в т.ч. 20% ПДВ ;11.03.2014р.Т- 00000601 на суму 24360.01 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 13.03.03.2014р.Т- 00000632 на суму 12180.00 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 24.03.2014р. Т- 00000742 на суму 45400.01 грн. в т.ч. 20% ПДВ; за квітень місяць: 02.04.2014р. Т- 00000817 на суму 77850.00 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 07.04.2014р. Т- 00000848 на суму 17400.01 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 14.04.2014р. Т- 00000912 на суму 20 000.00 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 17.04.2014р.Т- 00000955 на суму 83500.01 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 22.04.2014р. Т- 00000985 на суму 17400.01 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 23.04.2014 р. Т- 00000996 на суму 18750.01 грн. в т.ч. 20% ПДВ; за травень місяць: 07.05.2014р.Т- 00001110 на суму 35420.00 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 08.05.2014р.Т- 00001119 на суму 120652.50 грн. в т.ч. 20% ПДВ; 23.05.2014р.Т- 00001292 на суму 27405.00 грн. в т.ч. 20% ПДВ на загальну суму 601 987,56грн.

Як вбачається з вищенаведеного період прострочення вказаний позивачем не відповідає дійсності, оскільки відповідач за період з 8 січня 2014 року по 23 травня 2014 року здійснив лише два платежі із суми поставленого товару 930 917,56 грн.:платіжними дорученями № 186 від 11.02.2014 р. на суму 243 730,00 грн.: за БМВД згідно рахунку № Т - 00000158 від 10.02.2014р. в т.ч. ПДВ 20% 40621.67 грн. та № 35 від 28.02.2014р. на суму 85 200,00 грн.: за білково-мінерально добавку згідно рахунку № Т- 00000222 від 24.02.2014р. в т.ч. ПДВ 20% 14200.00 грн..

Відповідно до приписів статті 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки /ст.257 ЦК України/.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, який припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 258 ЦК України визначено що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 р. / із змінами та доповненнями / визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

А стаття 3 цього ж Закону звертається увага на те, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сторони за договором в пункті 10.3 передбачили для штрафних санкцій передбачених термін позовної давності три роки.

Відповідно до частини першої статті 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України

Стаття 259 Цивільного кодексу України надає сторонам право за взаємною домовленістю збільшувати позовну давність, яка встановлена законом, а не визначати початок перебігу позовної давності, що врегульовано ст. 261 Цивільного кодексу України.

Статтею 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. При цьому, частиною 2 ст. 260 Цивільного кодексу України закріплено імперативну норму, відповідно до якої порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.

Зі змісту зазначеної норми слідує, що сторонам за договором надається право змінити лише строк, протягом якого управненна сторона може нарахувати штрафні санкції, тоді як момент виникнення права на нарахування відповідних штрафних санкцій є незмінним та пов'язується законом з днем, коли зобов'язання мало бути виконане, що відповідно, кореспондується з положеннями ст.ст. 260, 261 ЦК України щодо початку перебігу позовної давності за вказаними вимогами з урахуванням імперативу встановленого ч.2 ст. 260 ЦК України щодо заборони зміни порядку обчислення позовної давності.

У ч. 3 ст. 82 ГПК України зазначено, що обираючи при прийнятті рішення правову норму, що підлягатиме застосуванню до спірних правовідносин, господарський суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, які викладені у рішеннях, прийнятих за результатом розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 217 Цивільного кодексу України, встановлено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Здійснивши правовий аналіз пункту 10.3 договору, суд дійшов висновку про його невідповідність вимогам статей 260, 261 ЦК України та положенням частини шостої статті 232 ГК України щодо строків нарахування неустойки, що відповідно до приписів п.1 ч.1 ст. 203, ч.1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання зазначеного пункту договору (його частини) недійсним.

Як вбачається з поданого позивачем детального розрахунку, ним проведено нарахування пені за період з24.05.2014 по 15.09.2014 року / по накладній № Т- 00001292 з 24.05.2014р. по 16.07.2014р за 54 дні та з 17.07.2014р по 15.09.2014р. за 61 день / тоді як з січня по травень місяці борг відповідачем не був оплаченим.

Моментом звернення з позовом є 16.12.2014р. вхід. № 2924/14 канцелярії суду. З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, нарахованої за період з 24.05.2014 року по 15.09.2014 року в сумі 41 874,25 грн., що не позбавляє позивача у подальшому звернутися з окремим позовом до відповідача про стягнення пені за інший період (ч.6 ст. 232 ГК України).

Щодо звернення позивача про поверненнясудового збору в сумі 19 894,50 грн. яка була сплачена до Державного бюджету згідно платіжного дорученням № 126 від 19.11.2014р., а позовна заява без розгляду була повернута 04.12.2014 року ухвалою Господарського суду Полтавської області по справі № 917/2512/14 з мотивів зазначених в ній,то це питання повинно розглядатися за окремою заявою позивачащодо повернення надлишково сплаченої суми судового збору. Згідно змісту платіжного доручення № 126 від 19.11.2014р. вбачається, що до державного бюджету сплачено 19 894,50 грн. тоді як ціна позову у справі 917/2601/14 визначена 662 553 грн. 52 коп. і 2% судового збору від цієї ціни дорівнює 13 251,07 грн. яку і просить позивач покласти на відповідача - а.с. 5.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом .

Вирішуючи господарський спір суди зобов'язані достеменно встановити сам факт виконання договірних зобов'язань оскільки з'ясування вказаних питань має істотне значення для вирішення спору на впливає на правильність застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 '' Про судове рішення '' рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи,що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно до ч.1 статті 4-7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч.1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно до приписів статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду..

У нарадчій кімнаті суд дійшов висновку, що Позивачем у відповідності до приписів статей 32-34, 36, 38 ГПК України у встановленому порядку подано належні докази ( у матеріалах справи) на підставі яких він довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень, і підтвердив обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідач відповідно до статей 21-22, 32-34, 36, 38 ГПК України не спростував доводів позивача на підставі яких останній доводив обставини заявлених вимог, та на підставі статті 614 ЦК України не довів відсутності вини як підстави відповідальності за порушення зобов'язання.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позов задоволено частково. Відмовити в стягненні пені в сумі 41 874,25 грн., визнати недійсним пункт 10.3 договору. До стягнення підлягає заборгованість за договором поставки № 08/01/6 від 08.01.2014 року в сумі 601 987 грн. 56 коп., 10% річних 18 691 грн. 71 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд приходить до висновку про стягнення витрати по сплаті судового збору з відповідача в сумі 12413.59 грн..

Враховуючи викладене та керуючись статтями 4 ,4-3, 4-5, 4-7,21, 22, 28, 32 - 34, 36, 38, 43, 44, 49, 69,75,77, 811, 82, 821 , 83 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним пункт 10.3договору поставки № 08/01/6 від 08.01.2014 року.

3.Відмовити в стягнення пені в сумі 41 874, 25 грн..

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю ''Агропромислова компанія Докучаєвські чорноземи'', код ЄДРПОУ 34274875, п/р 26008100288507 ПО ДАТ '"Райффазен Банк Аваль'', МФО331605 (39500, Полтавська область, м.Карлівка, вул. Великотирнівська,51) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ''ТАНДЕМ - 2002'', код ЄДРПОУ 32081777, п/р 26001413616 АТ'' Райффазен Банк Аваль'', МФО 331605 (36009, м. Полтава, вул. Кондратенко,6-А ) заборгованість за договором поставки № 08/01/6 від 08.01.2014 року в розмірі 620 679,27 грн., в т.ч.: основна заборгованість 601 987 грн. 56 коп., 10% річних - 18 691 грн. 71 коп., а також витрати на сплату судового збору в розмірі - 12413,59 грн.

Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 10.03.2015 року

Суддя Іваницький О.Т.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.