Ухвала суду № 43076811, 10.03.2015, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

10 березня 2015 року Справа № 915/2115/14

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Сьяновій О.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Бріг В.М., довіреність № 29/А від 20.02.2015р.,

від відповідача: Лях Н.В., довіреність б/№ від 09.09.2014р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 915/2115/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна", вул. Петра Сагайдачного, буд. 16-А, м. Київ, 04070,

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс", проспект Героїв Сталінграду, буд. 117, м. Миколаїв, 54025,

про: витребування майна з чужого незаконного володіння ,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ Трейдінг Україна" звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс" про витребування майна з чужого незаконного володіння , а саме макухи соняшникової у кількості 10695,150 тон, що була передана на зберігання Товариству з обмеженою відповідальністю "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс" на підставі договору складського зберігання № 14 від 27.05.2013 року.

Позивач 03.02.2015 до відділу документального забезпечення господарського суду Миколаївської області надав заяву про вжиття запобіжних заходів в якій просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноприймальний комплекс "ІНТЕРАГРОТРАНС" у розмірі 39037297,50 грн.

В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що відповідач неправомірно та безпідставно не повернув у повному обсязі майно позивача, передане на відповідальне зберігання, після отримання вимоги позивача про його повернення. Позивач зазначає, що у зв'язку з неправомірними діями відповідача щодо безпідставного неповернення відповідачем майна позивачеві, Товариство з обмеженою відповідальністю "АДМ ТРЕЙДІНГ УКРАЇНА" звернулось до Центрального РВ ММУ УМВС України у Миколаївській області. У процесі здійснення слідчих дій по Кримінальному провадженню ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 18 грудня 2014 року було надано тимчасовий доступ до речей та документів, що знаходяться у приміщенні Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноприймальний комплекс "ІНТЕРАГРОТРАНС" за адресою: м. Миколаїв, пр.-т Героїв Сталінграду, буд. 117. Позивач вказує, що як вбачається з протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 19 грудня 2014 року та опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 19 грудня 2014 року, два з чотирьох складських приміщеннях відповідача були порожні, в інших двох складських приміщеннях знаходилася біомаса гранульована та макуха, об'ємом приблизно 21*18*6 м., інших товарів в зерносховищах під час огляду виявлено не було. Отже, як зазначає позивач, матеріали кримінального провадження та інформація Прокуратури Миколаївської області містять інформацію, що може свідчить про відсутність майна в складських приміщеннях відповідача, яке, відповідно до договору з позивачем, мало перебувати на зберіганні, тому повернення майна позивачу може бути неможливим, у зв'язку з вищевикладеним позивач вважає, що накладання арешту на грошові кошти відповідача у вартості неповернутого позивачеві майна, буде тим самим заходом, який виявиться спроможним забезпечити виконання рішення суду.

Представник відповідача проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на недоведеність позивачем факту відмови відповідача від повернення зданого на зберігання зерна та вказує на те що ціна позову позивачем не обґрунтована.

Суд дослідивши заяву позивач про вжиття заходів забезпечення позову та заслухавши пояснення представників сторін, ухвалив у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ ТРЕЙДІНГ про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерноприймальний комплекс "ІНТЕРАГРОТРАНС" у розмірі 39037297,00 грн. - відмовити виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України встановлює перелік заходів забезпечення позову, так позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Інших підстав застосування названих заходів закон не передбачає.

Таким чином, із змісту вищенаведених правових норм вбачається, що необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

Отже, інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання подальшого судового рішення.

Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів про забезпечення позову", - особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (абз. 2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 26.12.2011р. № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів про забезпечення позову").

Представник відповідача в судовому засіданні 10.03.2015 року зазначив, що підприємство працює, наміру щодо самоліквідації та банкрутства підприємство не має, вказав що на рахунках підприємства є кошти та що на складах підприємства є продукція при цьому зазначити яка саме продукція, кількість та об'єм не може.

Позивач не зазначив та не надав доказів в обґрунтування обставин щодо необхідності забезпечення позову. Не вказав та не надав доказів в обґрунтування обставин, що відповідач вдається до активних дій з метою унеможливити чи суттєво утруднити виконання судового рішення.

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Позивачем не доведено належними засобами доказування, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

10.03.2015 від відповідача до суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до одержання від органу досудового розслідування відомостей про результати проведення перевірки заяви позивача в рамках кримінального провадження № 12014150020006499.

Представник позивача проти задоволення клопотання заперечує.

Розглянувши клопотання та заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає, оскільки ст.79 ГПК України не містить такої підстави для зупинення провадження у справі, як проведення слідчих дій з перевірки заяви учасника судового процесу про вчинення злочину.

У судове засідання 10.03.2015 представником позивача подано заяву про проведення виїзного судового засідання за місцезнаходженням відповідача за адресою м.Миколаїв, пр.Героїв Сталінграду, 117 та виклик у це судове засідання фахівців Іноземного підприємства "СЖС Україна" для отримання роз'яснень (консультацій) з питань, що можуть виникнути під час проведення виїзного судового засідання.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що матеріали кримінального провадження №12014150020006499, за фактом вчинення дій, що мають ознаки заволодіння майном позивача, містять інформацію, що може свідчити про відсутність значної частини макухи на складах відповідача, який мав відповідно до договору здійснювати її зберігання, а безпідставна відмова відповідача здійснити відвантаження макухи згідно умов договору, а також її невиявлення під час слідчих дій більшої частини макухи на складах відповідача, можна дійти висновку, що відповідач не здійснює відвантаження макухи з тієї причини, що більша частина макухи є фактично відсутньою у володінні відповідача.

У зв'язку з викладеним, позивач, посилаючись на приписи п.6 ст.65 ГПК України, вважає, що існує об'єктивна необхідність у проведенні виїзного засідання за місцезнаходженням відповідача.

Клопотання про виклик спеціалістів Іноземного підприємства "СЖС Україна" для участі у судовому процесі позивач обґрунтовує тим, що згідно ст.30 ГПК України у судовому процесі можуть брати участь посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, коли їх викликано для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи. Зазначені особи зобов'язані з'явитись до господарського суду на його виклик, сповістити про знані їм відомості та обставини у справі, подати на вимогу господарського суду пояснення в письмовій формі. Позивач вважає, що під час проведення виїзного судового засідання можуть виникнути питання, що потребують спеціальних знань, зокрема, щодо виду того чи іншого товару, його стану, кількості, якості тощо. Для вирішення цих питань позивач і пропонує залучити співробітників компанії "СЖС Україна", яка є світовим лідером у сфері інспекційних послуг, експертиз, випробувань і сертифікації; надає широкий спектр інспекційних послуг, включаючи перевірку стану і ваги продукції, стеження за кількістю та якістю товарів, а також дотримання всіх законодавчих вимог у відповідному регіоні.

Представник відповідача проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на невідповідність вказаних вимог процесуальному законодавству.

Суд розглянувши заяву позивача дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

При здісненні правосуддя у господарських правовідносинах, господарський суд повинен встановити по кожній справі об'єктивну істину, що досягається сукупністю регламентованих Господарським процесуальним кодексом України заходів.

Так, відповідно до ст.37, 39 ГПК України, господарський суд може провести огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів. За результатами огляду та дослідження складається протокол, який підписується суддею. Протокол приєднується до матеріалів справи. Під речовими доказами розуміються предмети, що своїми властивостями свідчать про обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Як вбачається із заяви позивача та пояснень представника у судовому засіданні, метою запропонованого позивачем виїзного засідання є встановлення судом факту наявності або відсутності на складах відповідача майна (макухи соняшникової), яка передана на зберігання по договору складського договору №14 від 27.05.2013, що в свою чергу, має підтвердити або спростувати обґрунтованість позовних вимог про стягнення збитків у зв'язку із втратою майна.

Саме з цією метою позивач просить залучити до огляду майна (макухии) Іноземне підприємство "СЖС Україна", яке огляне наявне майно, візьме його проби, сфотографує і протягом 5-10 днів надасть висновки щодо його кількості та якості.

Однак, запропонований позивачем порядок проведення виїзного засідання не відповідає приписам ст.ст.37, 39 ГПК України, оскільки під час виїзного судового засідання речові докази мають бути оглянуті, встановлені їх властивості, тобто відповідні висновки щодо цих речових доказів мають бути зроблені безпосередньо у виїзному засіданні, про що у протоколі виїзного засідання робиться відповідна відмітка.

Господарський суд не наділений повноваженнями щодо проведення слідчих дій з пошуку на території підприємства-відповідача майна переданого по договору №14 від 27.05.2013 та не має достатнього обсягу спеціальних знань для ідентифікації цього майна, встановлення його кількості, якості тощо.

На думку суду, подавши заяву від 10.03.2015 позивач намагається забезпечити допуск Іноземного підприємства "СЖС Україна" на територію відповідача для отримання доказів існування обставин, на які він вже посилався у позовній заяві.

При цьому, слід зазначити, що жодних доказів звернення до відповідача з вимогою про забезпечення доступу позивача до майна для проведення огляду, що передбачено п.4.1.9 договору №14 від 27.05.2013, та відмови відповідача виконати своє зобов'язання, суду не надано, незважаючи на неодноразове звернення на це уваги представників позивача.

Враховуючи вищевикладене, заява позивача від 10.03.2015 про проведення виїзного судового засідання задоволенню не підлягає.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору складського зберігання №14 від 27.05.2013, відповідно до якого позивачем на зберігання відповідачу, було передано 10695,150 тон макухи соняшникової, що підтверджується актами приймання-передачі.

Пунктами 3.4 - 3.6 Договору №14 від 27.05.2013 визначено, що склад може зберігати продукцію до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, але у будь-якому разі не відзніме терміну дії договору. Про намір забрати продукцію зі зберігання поклажодавець має письмово повідомити склад не пізніше ніж за один банківський день до моменту отримання продукції. Відвантаження продукції із зберігання, або переоформлення від поклажодавця іншому власнику проводиться відповідно до наказу про відпуск, на підставі письмової заяви поклажодавця, скріпленої підписом та печаткою поклажодавця, в його присутності або в присутності його уповноваженого представника, при умові надання акту приймання-передачі продукції, форма якого затверджена сторонами згідно додаткової угоди до договору, та довіреності на отримання ТМЦ. Сторони домовились, що особа зазначена у довіреності на отримання ТМЦ, виданої поклажодавцем, має повноваження на отримання документів, які зерновий склад видає у відповідності до даного договору.

Відповідно до п.п.4.1.3, 4.1.4 Договору №14 від 27.05.2013, склад не пізніше трьох робочих днів з моменту отримання письмової вимоги поклажодавця зобов'язаний провести відвантаження продукції в автомобільний транспорт, наданий поклажодавцем. Склад зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця відвантажити продукцію, навіть якщо строк його зберігання не закінчився, з урахування технічних можливостей обладнання та норм відвантаження складу, попередивши склад в строки, обумовлений п.3.5 договору.

До позовної заяви додана заявка позивача №14/11/14-4 від 14.11.2014 про відвантаження макухи соняшникової у кількості 10695,150 т, починаючи з 15.11.2014 року, за довіреністю №5096 від 14.11.2014 через Литвинова О.А. Оплату послуг з відвантаження позивач гарантував.

Позивач зазначає, що відповідач відмовився від завантаження макухи соняшникової, в підтвердження надає Акт відмови №1410-1650 від 21.11.2014 підприємства "СЖС Україна" в якому зазначено, що 20.11.2014 о 17:00 термінал ТОВ "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс" відмовився загружати автомашину АА 4533 АМ причеп АА 2162 ХО. 21.11.2014 по вказівці директора термінала загрузка була відмінена. Машини виставлені за ворота термінала. Представник відповідача Білик С.І. від підпису відмовився, що засвідчено підписом менеджера позивача Кривов С.І.

Позивач зазначає, що слідчим відділом Центрального районного відділу Миколаївського міського управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області здійснюються слідчі дії по кримінальному провадженню №12014150020006499 за фактом вчинення дій, що мають ознаки заволодіння майном позивача, що спричинили позивачу матеріальної шкоди на загальну суму 300000000,0 грн. та мають ознаки злочину, передбаченого ч.5 ст.191 Кримінального кодексу України.

В процесі здійснення слідчих дій по кримінальному провадженню, 19.12.2014 слідчим Слідчого відділу Семеновою О.Л. було проведено ознайомлення із вмістом зерносховищ відповідача. За наслідками цих слідчих дій було складено Протокол тимчасового доступу до речей і документів від 19.12.2014 та Опису речей і документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді від 19.12.2014. Відповідно до Опису, два з чотирьох зерносховищ відповідача були порожні, в інших двох зерносховищах знаходилась макуха та біомаса гранульована і негранульована (зі слів представника відповідача), кількість якої слідчим не визначена.

Позивач вважає, що матеріали Кримінального провадження містять інформацію, що може свідчити про відсутність продукції в зерносховищах відповідача, який відповідно до Договору з позивачем, був зобов'язаний здійснити його зберігання.

Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує посилаючись на те що позивач разом із заявкою на відвантаження продукцїї № 14/11/14-4 від 14.11.2014 не надав довіреність №5096 від 14.11.2014 на Литвинова О.А., на підставі якої можуть бути отримані товарно - матеріальні цінності із зберігання та не надав оригінали актів приймання передачі продукції на зберігання. Зазначає, що позивачем не вказано на підставі яких саме документів діяв нібито уповноважений представник відповідача Білик С.І. та чому він повинен був зобов'язаний підписувати лист складений компанією SGS.

У відповідності до п.4.1.9, 4.1.10 Договору №14 від 27.05.2013, зерновий склад зобов'язаний забезпечити доступ позивачеві та/або уповноваженій ним особі до продукції для проведення огляду протягом строку його зберігання. Щомісяця та/або запитом позивача проводити звірку наявності продукції та підписувати двосторонні акти звірки ТМЦ..

Позивач у позові посилається на те, що відповідач не надає доступу представникам позивача до складів, що не дає можливості самостійно пересвідчитись у наявності всього об'єму макухи соняшникової, що була передана на зберігання, при цьому, як вже зазначалось судом, доказів звернення до відповідача з такою вимогою позивач не надав.

Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що розгляд справи по суті на даний момент неможливий, оскільки у суду відсутні процесуальні можливості для дослідження обставин зберігання відповідачем продукції на виконання умов Договору №15 від 12.06.2013; встановлення наявності або відсутності продукції; її приналежності; якісних та кількісних характеристик.

Таким чином суд вважає за необхідне направити матеріали справи до прокуратури для проведення перевірки щодо встановлення факту наявності чи відсутності в діях посадових осіб ТОВ "Зерноприймальний комплекс "Інтерагротранс" при здійснення зберігання відповідачем макухи соняшникової, ознак кримінального злочину і прийняття відповідного процесуального рішення згідно норм Кримінального процесуального кодексу України.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 79 ГПК України, господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадку надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів.

Керуючись п.2 ч.2 ст.79,ст.86, ч.4 ст.90 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Матеріали справи (копії) №915/2115/14 направити до прокуратури Миколаївської області (54001, м.Миколаїв, вул. Спаська, 28).

2. Провадження у справі зупинити.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст.ст.91, 93 ГПК України.

Суддя С.М. Коваль