Рішення № 43076705, 03.03.2015, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" березня 2015 р. Справа № 911/5657/14

Суддя Черногуз А.Ф., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗООМАНІЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагропостач-61" про стягнення боргу,

За участю представників:

позивача: Сапельніков К.Ю. (дов. б/н від 01.12.2014);

відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗООМАНІЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагропостач-61" про стягнення боргу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки товару № 03072014/02 від 03.07.2014.

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.12.2014 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 27.01.2015.

Ухвалою від 27.01.2015 розгляд справи було відкладено на 03.03.2015.

Крім того, ухвалою від 27.01.2015 за клопотанням позивача строк розгляду справи було продовжено на 15 днів в порядку ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 03.03.2015 суд заслухав пояснення представника позивача, він підтримав позовні вимоги. Відповідач в судове засідання не з'явився.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»)

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про судове засідання та те, що реалізація норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України щодо витребування господарським судом у сторін документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, безпосередньо залежить від суб'єктивної реалізації сторонами їх диспозитивного права подавати та витребовувати через суд докази, а також враховуючи положення п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, який визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

В судовому засіданні 03.03.2015 суд, після виходу з нарадчої кімнати в порядку ст. 82-1 Господарського процесуального кодексу України, проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

Установив:

03.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗООМАНІЯ" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трейдагропостач-61" (покупець) було укладено договір поставки товару № 03072014/02, відповідно до п. 1.1., 1.2. якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у встановлені строки у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його протягом 45 банківських днів шляхом перерахування на рахунок постачальника вартості товару в сумах, вказаних в рахунках-фактурах або накладних. Предметом поставки є ветеринарні, біологічні препарати та супутні товари (товар), номенклатура, кількість та вартість якого відображається у накладній на передачу товару.

Постачальник підтверджує прийняття заявки до виконання рахунком-фактурою, де зазначає асортимент, кількість товару, ціну та вартість партії товару, що може бути поставлений постачальником. Передача товару від постачальника покупцю здійснюється відповідно до видатково-прибуткової накладної. У накладній повинні бути перелічені: найменування товару, що постачається, кількість у одиницях виміру, узгоджена ціна та загальна вартість (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Покупець розраховується з постачальником шляхом переказу безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 45 банківських днів з моменту отримання покупцем товару (п. 5.5. договору).

Так, постачальником було виставлено покупцю рахунки-фактури № 349 від 04.07.2014, № 354 від 08.07.2014, № 360 від 09.07.2014 (копії містяться в матеріалах справи).

Відповідно до видаткових накладних № 406 від 08.07.2014, № 413 від 09.07.2014, № 414 від 09.07.2014 постачальник поставив відповідачу товар на загальну суму 327086,71 грн (копії накладних містяться в матеріалах справи). Факт прийняття товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженої ним особи на вказаних накладних та відповідними довіреностями (копії зазначених документів містяться в матеріалах справи).

Відтак, за наслідками дослідження матеріалів справи, судом встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару належним чином та відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання згідно ст. 174 Господарського кодексу України, є господарський договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дана норма кореспондується зі ст. 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст.ст. 251, 252 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав своїх зобов'язань з оплати прийнятого товару, що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, що містяться в матеріалах справи, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 327086,71 грн.

Суд зазначає, що в ухвалах суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи відповідачу пропонувалось надати суду відзив на позов з документальним обґрунтуванням його доказів, проте відповідач ані відзиву, ані доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи наведене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми боргу - 327086,71 грн обґрунтованою, підтвердженою належними доказами, відповідачем не запереченою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 24204,42 грн втрат від інфляції, 10206,89 грн пені, 2365,77 грн 3% річних.

Приписами ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від вартості простроченого платежу за кожен день прострочення (п.п. 6.3. договору).

Перевіривши розрахунок пені, 3% річних та втрат від інфляції, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним, а відтак, вказані вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагропостач-61" (код ЄДРПОУ 34979368) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗООМАНІЯ" (код ЄДРПОУ 37660464) 327086,71 грн боргу, 24204,42 грн втрат від інфляції, 10206,89 грн пені, 2365,77 грн 3% річних, а також 7277,28 грн судового збору

3. Видати наказ.

Повний текст рішення складено 10.03.2015.

Суддя А.Ф. Черногуз