Постанова № 43076145, 18.12.2014, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2899/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(додаткова)

18 грудня 2014 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

суддів - Тарасишиної О.М., Харченко Ю.В.,

за участю секретаря - Маковейчук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення по справі за її позовом до Державної виконавчої служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просить суд прийняти додаткову постанову по справі, якою вирішити питання про сплату коштів на її користь, оскільки постановою від 07.08.2014 р. зазначена позовна вимога не вирішена.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала заяву із викладених вище підстав та просила суд її задовольнити.

Представник Державної виконавчої служби України в судовому засіданні позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн. не визнала, в задоволенні позову в цій частині просила відмовити, зважаючи на необґрунтованість та безпідставність.

Вислухавши думки учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що в травні 2014 р. ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/2824/13-а в частині невиконання зобов'язальної частини рішення суду про поновлення на роботі; зобов'язати відповідача вжити заходів щодо виконання зобов'язальної частини рішення ЄСПЛ від 26.07.2012 року по справі «Харук та інші проти України» через виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/2824/13-а.

При цьому п.2 прохальної частини позову містив вимогу (мовою оригіналу): «визнати протиправною бездіяльність ДВС України щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/2824/13-а щодо невиконання зобов'язальної частини судових рішень (поновлення на роботі та стягнути моральну шкоду - дві тис. грн. (2000).».

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.08.2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.11.2014 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність Державної виконавчої служби України щодо невиконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року по справі № 815/2824/13-а щодо невиконання зобов'язальної частини судових рішень; зобов'язано Державну виконавчу службу України вжити заходів щодо виконання зобов'язальної частини рішення ЄСПЛ від 26.07.2012 року по справі «Харук та інші проти України» через виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року по справі № 815/2824/13-а.

Ухвалюючи постанову від 07.08.2014 року по справі № 815/2899/14, суд враховував первісні вимоги та на підставі положень ч.ч. 2, 3 ст.162 КАС України прийняв рішення, яке б гарантувало дотримання та захист прав, свобод, інтересів особи, яка звернулась за судовим захистом.

В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що в п.2 прохальної частини зазначеного позову мала на увазі стягнення з Державної виконавчої служби України моральної шкоди в розмірі 2000 грн., зазначивши, що зазначена шкода заподіяна їй бездіяльністю Державної виконавчої служби України, яка полягала у тривалому невиконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року по справі № 815/2824/13-а.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу у випадках, якщо щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає заяву позивача про ухвалення додаткового рішення такою, що підлягає до задоволення, оскільки щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн. судом рішення не ухвалювалося. В той же час, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення з ДВС України моральної шкоди в розмірі 2000 грн. є необґрунтованими, у зв'язку із чим в задоволенні позову в цій частині слід відмовити, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що в квітні 2013 року ОСОБА_1 звернулась Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Одеської обласної державної адміністрації, Державної виконавчої служби України про визнання протиправною бездіяльності відповідачів у вигляді невирішення питання про поновлення прав позивача та виконання зобов'язальних вимог рішення Приморського районного суду м. Одеса від 21 лютого 2006 року по справі №2-332/06 щодо поновлення позивача на роботі, рішення Європейського суду з прав людини від 26 липня 2012 року по справі «Харук та інші проти України» (Заява №703/05 та 115 інших заяв); зобов'язання відповідачів вчинити відповідні дії (розпорядження, накази, записи до трудової книжки тощо) щодо поновлення позивача на роботі відповідно до зазначених рішень судів (справа № (815/2824/13-а).

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12.09.2013 року по справі № 815/2824/13-а Державну виконавчу службу України зобов'язано вжити всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів по виконанню судових рішень.

Предметом спору по справі № 815/2899/14 була бездіяльність виконавчої служби при виконанні постанови Одеського окружного адміністративного суду у справі № 815/2824/13-а.

Вирішуючи спір по справі № 815/2899/14, суд виходив із того, що ДВС України допущено протиправну бездіяльність, яка виразилась у невиконанні рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/2824/13-а в частині невиконання зобов'язальної частини рішення суду про поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди, що відображено у відповідній (мотивувальній) частині постанови.

Враховуючи положення ст.1173 ЦК України, а також ст. 86 Закону України «Про виконавче провадження» відшкодування шкоди, заподіяної діями державного виконавця при здійсненні виконавчого провадження, здійснюється в порядку, передбаченому законом, за рахунок держави.

Заявляючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 гривень, позивач в судовому засіданні послалася на завдання їй бездіяльністю відповідача моральної шкоди, яка полягала в перенесених душевних і моральних стражданнях, нервових стресах та погіршенні самопочуття.

Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 статті передбачає наявність інших випадків передбачених законом.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З урахуванням суб'єктного складу спірних правовідносин, до застосування підлягають положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме: стаття 56 Конституції України, статі 23, 1167, 1173 ЦК України та стаття 11 Закону № 202/98-ВР.

Аналізуючи обставини справи та доводи позивача, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки зазнання нею такої шкоди не підтверджено жодним чином. В адміністративному позові ОСОБА_1 не наводить будь-якого обґрунтування заявленої до стягнення моральної шкоди в розмірі 2000 грн. При цьому в судовому засіданні позивач не змогла пояснити обраний нею розмір суми для відшкодування завданої їй шкоди. Втім, позивач не навела й жодного доказу в обґрунтування завдання такої шкоди в цілому.

Відповідно до пункту «d» Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: «Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин».

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року була підписана від імені України 9 листопада 1995 року та ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Законом України від 9 лютого 2006 року № 3436-IV до офіційного тексту та назви Конвенції були внесені зміни та застосований новий переклад. Згідно з пунктом 3 статті 59 Конвенції для тих держав, які підписали цю Конвенцію і які ратифікуватимуть її після набрання нею чинності, Конвенція набирає чинності з дня здачі на зберігання Генеральному секретарю Ради Європи ратифікаційних грамот. У рішенні Європейського суду від 25 липня 2002 року по справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України» 11 вересня 1997 року визначено як дату вступу Конвенції в законну силу щодо України.

Стаття 41 Конвенції проголошує: «Якщо Суд визнає факт порушення Конвенції або протоколів до неї і якщо внутрішнє законодавство відповідної Високої Договірної Сторони передбачає лише часткову сатисфакцію, Суд, у разі необхідності, надає потерпілій стороні справедливу сатисфакцію».

Суд враховує, що в ході виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харук та інші проти України» на користь стягувача - ОСОБА_1 стягнуто та перераховано 30942,50 грн. (еквівалент 3000 євро), та за рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 21 лютого 2006 року по справі №2-332/06 державою погашено заборгованість у розмірі 19409,95 грн.

Таким чином, ОСОБА_1 вже отримала справедливу сатисфакцію від Держави Україна за рішенням Європейського суду з прав людини саме за тривале невиконання судового рішення (первісного). При цьому за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини щодо моральної шкоди, Суд вважає, що саме визнання порушення пункту 1 статті 6 Конвенції становить достатню сатисфакцію (Справа «Бушемі проти Італії», рішення від 16.09.1999 р.).

Таким чином, у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди слід відмовити, адже відповідна (моральна) шкода відшкодована в ході виконання рішення «Харук та інші проти України» в межах справедливої сатисфакції.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення КС України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003).

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 в частині стягнення з Державної виконавчої служби України моральної шкоди в розмірі 2000 грн. необґрунтовані, у зв'язку із чим не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст.158-163, ст. 168 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Прийняти по справі додаткову постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з Державної виконавчої служби України моральної шкоди в розмірі 2000 гривень відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст додаткової постанови складено 19 грудня 2014 року.

Головуючий суддя ___ І.В. Завальнюк

Суддя ___ О.М. Тарасишина

Суддя ___ Ю.В. Харченко

18 грудня 2014 року

ухвалено додаткове судове рішення, в тому числі за ініціативою суду

12.12.14