Постанова № 43075992, 06.03.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2015 року Справа № 813/7329/14

14 год. 47 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

суддя Костецький Н.В.,

суддя Лейко-Журомська М.В..

секретар судового засідання Небесна М.В.,

від позивача Бутко А.С.,

від відповідача 1 Гриб О.Б.,

від відповідача 2 Смаль А.Є.,

від відповідача 3 не прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, Державної реєстраційної служби України, Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дахно А.М. Державної реєстраційної служби України, про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернулося Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (далі - позивач, ПАТ «Креді Агріколь Банк») з адміністративним позовом до Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції (відповідач 1, РС Львівського МУЮ), Державної реєстраційної служби України (далі - відповідач 2, Укрдержреєстр), Державного реєстратора прав на нерухоме майно Дахно А.М. Державної реєстраційної служби України (далі - відповідач 3), в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- скасувати рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обмежень № 14845388 від 31.07.2014 року видане державним реєстратором прав на нерухоме майно Дахно А.М. Реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві;

- зобов'язати Реєстраційну службу Львівського міського управління юстиції здійснити реєстрацію права власності за позивачем на житлове приміщення, що розташоване за адресою АДРЕСА_1 та видати витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме на житлове приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 16.01.2014 року Залізничним районним судом м. Львова прийнято рішення у справі № 462/1522/13-ц, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором № 136/07 від 28.08.2007 року у розмірі 681859,47 грн. шляхом визнання за ПАТ «Креді Агріколь Банк» права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1. Однак, коли представник банку подав заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до РС Львівського МУЮ з проханням зареєструвати квартиру за позивачем на підставі вищезгаданого рішення суду, з невідомих причин РС Львівського МУЮ для подальшого вирішення питання щодо реєстрації квартири передало справу до Державної реєстраційної служби України. 18.09.2014 року ПАТ «Креді Агріколь Банк» отримало від державного реєстратора Укрдержреєстру Дахно А.М. відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з тих підстав, що документи подані для проведення державної реєстрації прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень встановлених щодо цього майна. Такі дії та рішення відповідачів позивач вважає протиправними.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача 1, Реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмових запереченнях /а.с.65-66/. Звернув увагу суду на те, що згідно з наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року № 607/5 рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі рішення суду, що набрало законної сили де однією зі сторін є юридична особа приймається державним реєстратором Укрдержреєстру. У зв'язку з цим, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно РС Львівського МУЮ передав справу до Укрдержреєстру. Тому, просив відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача 2, Державної реєстраційної служби України, у судовому засіданні проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмових запереченнях /а.с.45-49/. Вважає відмову позивачу у державній реєстрації за ним квартири за адресою: АДРЕСА_1 законною та обґрунтованою, оскільки заява про державну реєстрацію прав пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подана після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна. Просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Відповідач 3, державний реєстратор прав на нерухоме майно Укрдержреєстру Дахно А.М., в судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи іншого змісту не подавав.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги і заперечення, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі, та -

в с т а н о в и в :

Залізничним районним судом м. Львова 16.01.2014 року прийнято рішення у справі № 462/1522/13-ц, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором № 136/07 від 28.08.2007 року у розмірі 681859,47 грн. шляхом визнання за ПАТ «Креді Агріколь Банк» права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 /а.с.15-16/.

Представник банку подав заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень до РС Львівського МУЮ з проханням зареєструвати квартиру за позивачем на підставі вищезгаданого рішення суду /а.с.12/.

РС Львівського МУЮ для подальшого вирішення питання щодо реєстрації квартири передало справу до Державної реєстраційної служби України, що підтверджують представники сторін у справі.

Державний реєстратор Укрдержреєстру Дахно А.М. 31.07.2014 року відмовив ПАТ «Креді Агріколь Банк» у державній реєстрації прав та їх обтяжень з тих підстав, що документи подані для проведення державної реєстрації прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень встановлених щодо цього майна /а.с.11/.

Не погоджуючись з цими діями та рішеннями відповідачів та вважаючи їх такими, що порушують його права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів, згідно з ч. 2 цієї ж статті, можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів, відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України, поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень врегульовано Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 р. № 1952-IV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: 1) право власності на нерухоме майно; 2) право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном; 3) інші речові права відповідно до закону; 4) податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1952-IV у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Систему органів державної реєстрації прав, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 1952-IV становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (далі - органи державної реєстрації прав).

Державний реєстратор згідно з повноваженнями визначеними ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

81) під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Нотаріус як спеціальний суб'єкт здійснює функції державного реєстратора, крім передбачених пунктами 4 і 6 частини другої статті 9 цього Закону.

За правилами передбаченими ч. 1 та ч. 2 ст. 24 Закону 1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо:

1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) об'єкт нерухомого майна розміщений на території іншого органу державної реєстрації прав;

3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;

5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

51) заяву про державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

52) заяву про державну реєстрацію речових прав, похідних від права власності, подано за відсутності державної реєстрації права власності, крім випадків, установлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;

53) під час подання заяви про державну реєстрацію права власності на підприємство як єдиний майновий комплекс, житловий будинок, будівлю, споруду (їх окремі частини), що виникло на підставі документа, за яким правонабувач набуває також право власності на земельну ділянку, не подано заяву про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку;

54) після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення;

55) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію;

56) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка не є державним кадастровим реєстратором або державним виконавцем;

6) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку звернення до адміністративного суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представник Укрдержреєстру пояснив, що на виконання своїх повноважень державний реєстратор перевірив на наявність обтяжень прав на нерухоме майно по квартирі АДРЕСА_1, право власності на яку бажав зареєструвати за собою позивач, та виявив, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на відповідну квартиру накладено арешт; підставою для внесення запису є постанова Личаківського відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції ВП 32921740 від 21.06.2012 року про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження /а.с.61/.

Тому, державний реєстратор встановивши наявність інших обтяжень, накладених на користь третіх осіб, які не пов'язані з перебуванням нерухомого майна в іпотеці, з позиції представника відповідача 2, обґрунтовано відмовив у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV.

Суд зважає на покликання представника позивача на п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України щодо обов'язковості рішень суду та на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16.01.2014 року у справі № 462/1522/13-ц, яке набрало законної сили, однак, з цього приводу зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Суд погоджується з правовою позицією представника відповідача, що процес реєстрації складається з низки послідовних дій, кожна з яких в силу закону має свої особливості та може здійснюватися виключно державним реєстратором прав на нерухоме майно за заявою власника поданою у встановленому порядку.

За змістом Рекомендацій Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень № R (80) 2 від 11.03.1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, під дискреційним повноваженням слід розуміти таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у визначених законом межах адміністративний орган має можливість вибрати один з кількох варіантів рішення.

З врахуванням вищевикладеного та того, що рішення Залізничного районного суду м. Львова від 16.01.2014 року у справі № 462/1522/13-ц не носить зобов'язального характеру, а Укрдержреєстр не був стороною у цій справі, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість відмови державного реєстратора у державній реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону № 1952-IV, оскільки заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Щодо покликань позивача стосовно протиправності передачі РС Львівського МУЮ справи до Державної реєстраційної служби України, оскільки такі дії не входять до повноважень державного реєстратора та не передбачені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", суд керується наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дійсно, Законом № 1952-IV не передбачено передачі державним реєстратором документів реєстраційної справи до Укрдержреєстру для вчинення реєстраційних дій.

Однак, згідно з Порядком взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року № 607/5, державні реєстратори Укрдержреєстру проводять державну реєстрацію права власності та/або речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у п. 1 наказу. Зокрема, у разі подання до структурних підрозділів головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру, заяви щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають на підставі рішень судів, що набрали законної сили, де однією із сторін є юридична особа, та/або інший суб'єкт господарювання, та/або фізична особа - підприємець (крім випадків державної реєстрації права власності на підставі рішень судів у справах про спадкування); на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотеко держателя.

Відтак, суд звертає увагу позивача, що передавши справу до Укрдержреєстру державний реєстратор РС Львівського МУЮ не реалізовував повноважень встановлених у ст. 9 Закону № 1952-IV, де, зокрема, зазначено, що державний реєстратор має або зареєструвати право власності або відмовити у його реєстрації, оскільки взагалі не був уповноважений на реєстрацію відповідних об'єктів. Саме передавши справу до Укрдержреєстру, державний реєстратор РС Львівського МУЮ надав можливість належному державному реєстратору реалізувати повноваження - вчинити реєстраційні дії щодо відповідного майна або відмовити у їх вчиненні згідно з законодавством.

Отже, такими діями РС Львівського МУЮ не було порушено прав чи інтересів позивача, а навпаки, дотримано Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб.

Таким чином, позовна вимога стосовно зобов'язання РС Львівського МУЮ здійснити реєстрацію права власності за позивачем відповідного майна та видати витяг з реєстру речових прав на нерухоме майно задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, а отже, про відмову у задоволенні адміністративного позову повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову повністю, не передбачено.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано о 17.30 год. 11.03.2015 року.

Головуючий суддя Кравців О.Р.

Суддя Костецький Н.В.

Суддя Лейко-Журомська М.В.