Ухвала суду № 43075862, 10.03.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року Справа № 876/8217/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Попка Я.С.

суддів Хобор Р.Б., Сеника Р.П.

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова до Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року позивач - управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 177 681,08 грн. по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року позов задоволено повністю. Стягнено з Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» на користь управління Пенсійного фонду України у Франківському борг в розмірі 177 681 грн. 08 коп.

Постанова суду першої інстанції, мотивована тим, що згідно розрахунку заборгованості до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова станом на 06.02.2013 року за позивачем рахується борг в сумі 177 681,08 грн. по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На час розгляду справи заборгованість у вищевказаній сумі відповідачем не оскаржена та залишається непогашеною.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною, прийнятою з неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, Публічне акціонерне товариства «Фірма «Нафтогазбуд» оскаржило її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року та прийняти нову постанову.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що 25.10.2012 року господарським судом Львівської області винесено ухвалу про порушення провадження у справі № 5015/4447/12 про банкрутство Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд», якою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що передбачає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до порушення справи про банкрутство.

Апелянт стверджує, що Публічне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд» перерахувало заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період жовтень-грудень 2012 року. Проте, всупереч Закону України «Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом» позивач зарахував кошти в рахунок погашення боргу, термін виконання якого настав до порушення справи про банкрутство.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Публічне акціонерне товариство «Фірма «Нафтогазбуд» являється платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону визначений обов'язок платника єдиного внеску подавати звітність до територіального органу Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України.

Згідно вимог п.1 ч.2 ст. 6 Закону України Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Частиною 8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

У відповідності до ч. 11 ст. 9 Закону України Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно- правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Зобов'язання зі сплати єдиного внеску виконуються у першу чергу і мають пріоритет перед усіма зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).

У відповідності до ч.12 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до абз. 6, 7 ч.4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом 10 робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, відповідний орган Пенсійного фонду накладається штраф залежно від строку затримки платежів.

Встановлено, що управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова направлено на адресу ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» рішення №4186 від 19.10.2012 р. та №4613 від 19.12.2012 р. про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату єдиного внеску, а саме 12 273 грн. 34 коп. фінансових санкцій та 15 470 грн.83 коп. пені. Вказані рішення відповідачем не оскаржувались.

Також, позивачем скеровано на адресу відповідача вимоги про сплату боргу №Ю-2154 від 06.12.2012 року, Ю-1902 від 05.11.2012 р., Ю-32 від 04.01.2013 р., Ю-182 від 05.02.2013 р. Проте, вказані вимоги залишені без виконання.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до статей 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів. З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання.

З огляду на викладене можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього.

Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення. Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням.

Згідно розрахунку заборгованості до управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова ПАТ «Фірма «Нафтогазбуд» станом на 06.02.2013 року за позивачем рахується борг 177 681,08 грн. за період з 07.11.2012 року по 06.02.2013 року.

Будь-яких доказів у підтвердження погашення вищевказаної заборгованості відповідачем ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ч.16 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на повно, об'єктивно і всебічно з'ясованих обставинах, а доводи апелянта на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п.3 ч.1 ст.197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2013 року у справі №813/2767/13-а за позовом управління Пенсійного фонду України в Франківському районі м. Львова до Публічного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» про стягнення заборгованості - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Я.С. Попко

Судді Р.Б. Хобор

Р.П. Сеник