Постанова № 43075730, 05.03.2015, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Справа № 803/75/15-a

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,

при секретарі судового засідання Шафранюк І.Ф.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Зимбачевського В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ковельської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії, Волинської обласної медико-соціальної експертної комісії про визнання недійсними довідок та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Ковельської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії (далі - Ковельська МР МСЕК), Волинської обласної медико-соціальної експертної комісії (далі - Волинська обласна МСЕК) про визнання недійсними довідок та зобов'язання вчинити дії.

05.03.2015 року позивач за вх. №2889/15 подав заяву про уточнення позовних вимог в якій просив визнати протиправними та скасувати рішення Ковельської МР МСЕК від 28.03.2014 року та рішення Волинської обласної МСЕК від 16.06.2014 року оформлені у вигляді довідок на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 про третю групу інвалідності довічно в частині відмови у внесенні змін щодо встановлення запису про причини інвалідності: з загального захворювання на інвалідність з дитинства, зобовязати Ковельську МР МСЕК видати йому довідку про те, що він являється інвалідом з дитинства ІІІ групи довічно.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Ковельська МР МСЕК, рішення якої залишила в силі Волинська обласна МСЕК, відмовила позивачу у встановленні третьої групи інвалідності саме з дитинства, а вказала що він інвалід ІІІ групи загального захворювання, оскільки відсутні документи про перебіг хвороби до 18 років. Вважає такі рішення протиправними, оскільки на захворювання, яке стало причиною інвалідності, він страждає з дитинства (з народження) - вроджена відсутність лівої нирки. Зазначає, що не зважаючи на те, що документи про хвороби в неповнолітньому віці йому не видавались, однак інвалідність настала до досягнення ним 18 років, тобто з дитинства, що в свою чергу дає позивачу право на встановлення третьої групи інвалідності з дитинства, тому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати вказані рішення від 28.03.2014 року та від 16.06.2014 року в частині відмови у внесенні змін щодо встановлення запису про причини інвалідності: з загального захворювання на інвалідність з дитинства, зобовязати Ковельську МР МСЕК видати йому довідку про те, що він являється інвалідом з дитинства ІІІ групи довічно.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги викладені в заяві про уточнення позовних вимог, з підстав, викладених в позовній заяві, та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Частина 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Судом встановлено, що 04.03.2014 року Волинською обласною клінічною лікарнею ОСОБА_1 видано консультаційний висновок спеціаліста в якому вказано діагноз: аномалія розвитку сечовидільної системи, вроджена єдина права нирка, хронічний пієлонефрит єдиної правої нирки в стадії ремісії.

ОСОБА_1 проходив обстеження в Науково-дослідному інституті реабілітації інвалідів (м. Вінниця) з 07.07.2014 року по 24.07.2014 року про що свідчить виписка з медичної картки стаціонарного хворого №2496, в якій встановлено діагноз: аномалія розвитку нирок: агенезія (відсутність) лівої нирки, ХНН Вікарне збільшення правої нирки.

ОСОБА_1 за направленням з районної лікарні звернувся з заявою до Ковельської МР МСЕК про встановлення ІІІ групи інвалідності з дитинства. 28.03.2014 року Ковельською МР МСЕК ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності за загальним захворюванням та видано довідку серії АВ №0257931.

Не погодившись з рішенням Ковельської МР МСЕК ОСОБА_1 звернувся з заявою до Волинської обласної МСЕК про перегляд рішення Ковельської МСЕК в частині встановлення інвалідності за загальним захворюванням на інвалідність з дитинства.

Волинська обласна МСЕК ОСОБА_1 третю групу від загального захворювання довічно залишила в силі про що видала довідку від 16.06.2014 року, таким чином залишила без змін рішення Ковельської МР МСЕК.

Однак, суд не погоджується з такими висновками Ковельської МР МСЕК та Волинської обласної МСЕК, враховуючи наступне.

У розумінні статті 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 6 жовтня 2005 року №2961-IV медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Статтею 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XII інвалідність, як міра втрати здоров'я, визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

Відповідно до підпункту 6.13 пункту 6 та абзацу двадцять третього підпункту 8.8 пункту 8 Положення про Міністерство охорони здоров'я України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року №467, Міністерство охорони здоров'я відповідно до покладених на нього завдань проводить медико-соціальну експертизу з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності особи та затверджує порядок її проведення.

Медико - соціальну експертизу відповідно до абзацу першого пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317, проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Відповідно до частини третьої статті 8 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 6 жовтня 2005 року №2961-IV рішення медико-соціальних експертних комісій є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, реабілітаційними установами незалежно від типу і форми власності.

Пунктом 15 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» від 20 травня 2013 року №8 визначено, що рішення медико-соціальних експертних комісій спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації інвалідів, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їхніх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності, а тому вони мають публічний характер та підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, виходячи з викладеного суд приходить до висновку, що спірні правовідносини мають публічно-правовий характер, оскільки висновки Ковельської МР МСЕК та Волинської обласної МСЕК породжують правові наслідки для позивача, а тому справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Частиною 8 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» передбачено, що медико-соціальні експертні комісії визначають:

групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана інвалідом однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір інваліда. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

види трудової діяльності, рекомендовані інваліду за станом здоров'я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою інваліда (крім випадків, коли інваліда визнано недієздатним);

причинний зв'язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;

ступінь втрати здоров'я, групу інвалідності, причину, зв'язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;

медичні показання на право одержання інвалідами спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним.

Пунктами 1.3, 1.4 Інструкції про встановлення груп інвалідності, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України №561 від 05.09.2011 року (далі - Інструкція) встановлено, що відповідно до Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться хворим, що досягли повноліття, інвалідам, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Пунктом 1.10 вказано, що при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

З підпункту 3.14.41 пункту 3.4 Інструкції вбачається, що група інвалідності ІІІ встановлюється при такому захворюванні, як «відсутність однієї нирки».

В судовому засіданні встановлено, що у ОСОБА_1 відсутня ліва нирка з народження, а тому відсутні обставини для визнання його інвалідом ІІІ групи саме за загальним захворюванням та наявні підстави для встановлення ІІІ групи інвалідності саме з дитинства (відсутність лівої нирки з народження).

Посилання МСЕК на п. 1.10 Інструкції, як на підставу про відмову у встановленні третьої групи інвалідності «з дитинства», що під час огляду встановлюється не лише сам факт існування хвороби, а її причинно-наслідковий зв'язок із порушенням функцій не може застосовуватись щодо позивача, оскільки даний пункт стосується загальних принципів і підстав роботи МСЕК та встановлення нею інвалідності, а не умови про наявність (відсутність) підстави для встановлення «інвалідності з дитинства» при обов'язковому причинно-наслідковому зв'язку з наявністю медичних досліджень про перебіг цієї хвороби у ОСОБА_1 до 18 років, а сам пункт 1.10 викладений в розділі Загальних положень Інструкції про встановлення груп інвалідності, а не в розділі ІІІ «Перелік захворювань, дефектів, необоротних морфологічних станів,порушень функцій органів та систем організму, при яких група інвалідності встановлюється без строку перегляду». При цьому п. 3.4.41 Інструкції передбачає третю групу інвалідності у записі «відсутність однієї нирки» і не обумовлює необхідність передбачення ще й наявності медичних документів (історії лікувань, хвороби, обстежень і т.д.) у віці до 18 років, пов'язаних з захворюванням, що виявлені вже після 18-го віку у хворого в єдиній правій нирці, яка виконує свою функцію в організмі з порушенням, як вказано в консультаційному висновку Волинської ОКЛ від 04.03.2014 року та виписці з медичної картки стаціонарного хворого №2496 від 24.07.2014 року Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів, де зазначено захворювання щодо хронічного пієлоніфріту єдиної нирки в стадії ремісії з її вікарним збільшенням.

Аналогічна позиція щодо необхідності встановлення комісіями МСЕК причин інвалідності «інвалід з дитинства» за відсутності до 18-ного віку будь-якої медичної документації про перебіг виявлених хвороб вже після настання 18-річного віку викладена в Інструкції для практичного використання інвалідності в практиці МСЕК в Збірнику нормативно правових актів з питань діяльності Медико-соціальних експертних комісій (Київ, 2007 р., під редакцією Піддубного В. В.) (а.с. 51) де передбачена можливість встановлення «інвалідності з дитинства» повнолітнім особам, які є інвалідами від загального захворювання (як в позивача) і звернулись до МСЕК, якщо за вродженими дефектами у цих осіб були ознаки соціальної недостатності у віці до 16 років, то МСЕК може вирішити питання про встановлення «інвалід з дитинства» без медичних документів саме за анатомічним дефектом (як у випадку з позивачем).

За таких обставин Ковельська міжрайонна і Волинська обласна МСЕК розглядаючи заяву позивача про встановлення інвалідності з дитинства, при прийнятті рішень про відмову у встановленні причини інвалідності, не врахувала вищевказані обставини, що призвело до невстановлення причини інвалідності з дитинства за наявним анатомічним дефектом у позивача.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що рішення Ковельської МР МСЕК від 28.03.2014 року та Волинської обласної МСЕК від 16.06.2014 року оформлені у вигляді довідок на ОСОБА_1 про третю групу інвалідності довічно в частині відмови у внесенні змін щодо встановлення запису про причини інвалідності: з загального захворювання на інвалідність з дитинства слід визнати протиправними та скасувати.

Позовна вимога про зобов'язання Ковельської МР МСЕК видати ОСОБА_1 довідку про те, що він являється інвалідом з дитинства ІІІ групи довічно, не підлягає до задоволення, оскільки суд не може перебирати повноваження органу, який наділений компетенцією приймати відповідні рішення у встановленому законом порядку. Прийняття такого рішення належить до повноважень медико-соціальних експертних комісій, з огляду на що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити. Однак, суд, користуючись повноваженнями наданими частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить за межі позовних вимог, і приходить до переконання про необхідність обрання способу захисту порушених прав позивача шляхом зобов'язання Ковельської МР МСЕК повторно розглянути питання щодо встановлення причини інвалідності ОСОБА_1

Керуючись статтями 11, 17, 71, 158, 160, 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі статтей 1, 7, 8 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», статті 3 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України №561 від 05.09.2011 року, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення рішення Ковельської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії від 28.03.2014 року та рішення Волинської обласної медико-соціальної експертної комісії від 16.06.2014 року оформлені у вигляді довідок на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 про третю групу інвалідності довічно в частині відмови у внесенні змін щодо встановлення запису про причини інвалідності: з загального захворювання на інвалідність з дитинства.

Зобов'язати Ковельську міжрайонну медико-соціальну експертну комісію повторно розглянути питання щодо встановлення причини інвалідності ОСОБА_1.

В задоволенні решти позовних відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 10 березня 2015 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий С.Ф. Костюкевич